Схід і Захід разом голосують за найгіршими традиціями Донбасу

Віталій Гайдукевич

Ранкова стрічка дивлячись на 50-й і 87-й (округи):
– Блд…

Окремі голоси:
– Із загальним виборчим правом треба шось робить. Бо одного ранку богообраний нарід продасть країну за скіпас і ковбасу.

Окремих голосів стало трохи більше.


Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Просто немає слів.

Ти можеш бути партнером підсанкційного в США Коломойського.
Ти можеш через свої фірми шалено красти на “Великому ДОбудівництві”.
Твій курорт під час карантину може внахалку збирати маси людей, і через це регіон валиться від епідемії.

Але все одне за тебе проголосують – масово. Бо аби не Порошенко.

І це не Запоріжжя або Черкаси. Це регіон, який себе вважає нереально патріотичним.

Потім ці люди нам розкажуть, як їх обкрадає влада, як у них все погано, як вони хочуть в Європу… Справи їхні краще будь-яких слів показують, чого вони хочуть насправді.

* * *

Вибори на Донеччині та на Прикарпатті показали, що таки Схід і Захід – разом.

Ми живемо саме в тій країні, якої хоче більшість, але не ми.


Роман Кулик

ЦВК підтвердило перемогу Андрія Аксьонова на окрузі №50.
65,46% голосів виборців, які прийшли на вибори, за колаборанта, що має паспорт РФ, мутив “референдум” у 2014-му, побував “у бігах” за кордоном та розшуку.

Друге місце теж феєричне – Рибін із 13%, відомий у вузьких колах адвокат, який захищав мало не всю російську агентуру в країні. Брав участь на виборах від шаріїв.

Ні в якому разі не знімаю відповідальність із виборців округу. Місцевий люд укотре підтверджує найгірші очікування та підштовхує до невеселих роздумів.

Тут більш серйозне питання до державних (особливо безпекових структур), які допустили балотування Аксьонова, продовження його “кар’єри” та діяльність на окрузі. Тут громадянин РФ без 5 хвилин депутат українського парламенту, альо.

Я звісно розумію, що всі сили МВС (цілих 33 слідчі) й прокуратури кинуті на захист дверей ОП та честі президента, тому зайнятись Аксьоновим і йому подібними просто нікому.

Але навіть зараз є інструменти цілком законного недопущення Аксьонова до депутатства. Треба просто розчехлиться і прикласти трохи більш розумових зусиль, ніж 5 хвилин, убитих на друк указу про скасування призначення Тупицького суддею КСУ.

Такі ситуації – набагато кращий тест на спроможність держави, ніж продукування рішень РНБО, які нам дуже подобаються по формі, але юридичні наслідки яких важко передбачити.

 


Татьяна Худякова

Как-то ехала в поезде с мужичком с Тернопольщины и до соплей с ним спорила.

Основной тезис был традиционен: у вас, на Донбассе, 3,14дец потому, что вы там все олигархозависимые, а у нас на Западе – дух предпринимательства и, как следствие, свободолюбие. Ну и уклонение от налогов, бо нае*ать пана – то святое.

Сейчас читаю, что в Ивано-Франковской области волеизъявились в пользу Бени, выбрав не свободу, не патриотизм, не перспективы, и даже не медийного Вирастюка – темнозеленую лошадку, а местного пана, который даёт работу.

Так скажите мне, чем отличаются концепции, кроме количественного соотношения? На Донбассе просто сосредоточено дохрена олигарховых металлургических монстров, где нашли себе стабильную работу много людей, и они там голосуют за ОПЗЖ. Региональное воплощение зарплат, пенсий и платежеспособности в целом. Абсолютно то же самое, только плотность населения выше и предприятий больше.

Так скажите мне, чем отличаются “патриоты” Франківщини от восточных кишечнополостных? Ничем.

А теперь отминусуйте Вирастюка и докиньте его голоса Шевченко, потому что он откусил именно с той стороны электорального пирога. Вот вам реальный расклад – количество людей, голосующих желудком. Везде, по всей стране так.

Мы все больны.

В 50-м округе, где рукой подать до ОРДЛО, побеждает некий Аксёнов, который организовывал в 14-м референдум в селе Новодонецкое. Уставший от войны Мариуполь топит за Бойко и дружбу с РФ, а Надвірна голосует за Коломойского, личный карман которого финансово стоил Украине суммарно, наверное, эквивалентно войне.

После пика 2014-2015-х мы снова закрутились в воронке “хуже не будет” и “зато стабильность”, совершенно не видя, что на дне воронки – канализационный сток.

Волонтеры, герои войны, интеллигенция, всеми презираемые пролетарии, крестьяне – иммунизации не получилось. Причинно-следственные связи не образовались, популяция глобально не научилась ничему. Только отдельный небольшой ее процент.

Но. Эволюцию двигает накопленная маленькая изменчивость. Небольшие спонтанные отличия у некоторых проходят проверку на полезность и передаются потомкам. Закрепляются микрошажочками, незаметно.

Ни у кого не получалось взлететь под небеса за 4 года. Нам пока удобнее ползать, но я точно знаю, что людей, которые перестали быть “вне политики”, стало больше. Количество людей, начавших голосовать осознанно и анализировать ситуацию, бороться за свои права и соблюдение законов, увеличилось в разы.

Пока мало, пока хреново: летать мешают жабры и тяжёлые кости. Летать страшно, а внизу там сидят эволюционно-отстающие и пытаются количеством ползающих отстоять свой способ существования.

Хрен вам на рыло. Мы взлетим. Не сегодня, так послезавтра. Или через 10лет.

Вариантов у нас не особо есть. Слишком долго у нас пытаются отобрать право на существование, слишком долго нас обучали молча стоять в стойле, чтобы надеяться на быструю эволюцию.

Но что внешним врагам, что согражданам, выбирающим стезю скота, подлежит давать отпор. В купе поезда, в магазине, за общим столом. В СМИ, на улицах, в ВР. Нельзя дать им понять, что мы устали и разочаровались.

Иначе шансов вылезти из говна у нас просто не останется.


Тарас Чорновіл

Дивлюся на екзит-поли по Франківщині. Навіть, якщо враховувати, що розрив між Шевченком Буковельським і Кошулинським на межі статистичної похибки, і раптом перемога може вислизнути з рук місцевого олігарха та прислужника Коломойського, – усе ж, гляньте на цифри. Це абсолютно ганебна ситуація. Хоча й цілком прогнозована.

Ми вже отримали результат виборів 25 жовтня, де по області (на відміну від обласного центру) “За майбах Коломойського” тріумфувало. Але тоді ще не було ганьби з Буковелем і страшного спалаху захворюваності й смертності від ковіду. Нині цей результат огидний десятикратно.

І головний аргумент – він же “крєпкій хозяйствєннік, дорогі строіт, благополучієм мєстного насєлєнія будєт заніматься…” До речі, знаєте, чому підклав під україномовних прикарпатців цю фразу російською? Щоб не було жодних ілюзій про якихось “кращих” українців на Галичині. Бо саме з такими “аргументами” виходять на фініш представники ОПЗЖ та інші прорашистські кандидати на сході. І такі тези дуже ефективно працювали серед виборців Януковича. Ану, нехай хоч одна наволоч мені зараз пискне, що я десь надцять років назад не там був. Пройшли півтора десятиліття, і в окрузі на Франківщині голосують за найгіршими традиціями Донбасу в 2004-му. З вами на цьому крапка. Хлопці й дівчата. Хороші люди є скрізь, але середньостатистичний обиватель що на сході, що на заході, на жаль, – однакове лайно.

Доплюсуйте сюди ще розвод від Зеленського у кандидатурі Вірастюка. Ні, я не думаю, що Вірастюк грав на користь Шевченка. Там зараз виникають проблеми в Зеленського, і йому треба хоч імітувати дистанціювання від папіка та його людей. Він в останні тижні явно прагнув перемоги цього патріо-імітатора, що давно вже не спортсмен і не гордість, а ще один артист комедійного жанру. Але ж він, граючись у фальшиві патріотичні наративи, все ж виступив у колаборантській і клептократичній команді Зеленського. Зєпрідєнт, очевидно, прагнув найперше перехопити завдяки Вірастюку патріотичний символізм і обнулити шанси свого нічного жаху Марусі Звіробій від ЄС. Йому це частково вдалося. Але після неочікуваного зняття кандидатури Звіробій Вірастюк почав їсти голоси вже Шевченка, хоча й частково Кошулинського. Уявляю собі, якби не ця розтяжка між двома олігархічними кандидатами, якою масштабною була б ганьба Франківщини!

Щодо Кошулинського і Свободи. Сама Свобода вже показала стільки разів себе з найгіршого боку, що мені їх якось хвалити неспідручно. Та й у Надвірнянському окрузі вони цілком могли підігрувати не своєму кандидату, а олігархічному прихвостню. Але Кошулинський – один з небагатьох, хто там заслуговує на певну повагу, хоча й не без пересторог. Йому щиро бажаю, щоб та невелика різниця схилилася в його бік. У що важко повірити, враховуючи корупційний потенціал олігарха. Але навіть у випадку його перемоги загальний обсяг пристосуванців серед виборців у колись патріотичному регіоні шокує.

Зрештою, нехай тепер з цим живуть і жують та замість вакцин колють асфальт, на якому їхній улюбленець ще й наварити зумів понад усяку міру. Ага, і забудьте про Європу. Ви вже вибрали свої цінності.