В Україні не поважають презумпцію невинуватості
Коли правоохоронці підозрюють, медіа і суспільна думка не без сприяння правоохоронців одразу розносять це як доконаний факт.
Моя родина теж пройшла через рознесення брехливих звинувачень. А корені проблеми – у судовій системі, яка вкрай рідко дає виправдальні вироки, оскільки працює у жорсткій спайці з прокуратурою і не хоче йти проти слідства і держзвинувачення. Особливо коли всі керуються з одного офісу.
Вдумайтесь у цю цифру, кількість виправдальних вироків коливається в межах 0,3-0,4% від всіх справ, і це хвороба феміди, яка переноситься на суспільство, в якому глибоко сидить стереотип «підозрюваний = винний». Бо з лап системи вирватись шансів мало. При цьому я бачу парадокс, суспільна довіра до правової системи вкрай низька, але підозрюваних і звинувачених правовою системою одразу сприймають як злочинців. На мою думку, це спадщина СССР, якої суспільство досі не може позбутися.
І поки система носитиме радянські кителі та мантії, нехай і з синьо-жовтими маркерами, всіх підозрюваних суспільство і медіа будуть підсвідомо переводити в статус злочинців без вироку. Бо так звикли. А якщо так сказав сам президент чи навіть прес-служба прокуратури, то це взагалі тавро. І поки слідчі органи, прокуратура та суди не стануть служити Закону, а не дзвінку з офісу, хабарям або начальнику, ніяка реформа не допоможе: закон пише правила, а виконують чи обходять їх люди.
