Моя [заборонене слово на літеру «Н»] карбувалась 8 років. Вона накопичена, профрустрована, з надійно похованою емпатією. Я так глибоко закопала емпатію, що навіть забула те місце, де я її поховала. Вона як хороший коньяк, який розлили в правильну дерев’яну бочку майже 9 років тому. Вистояна, правильна, така як треба. Ідеальна. Вона викохана, в ній стільки кольорів та запахів, що мені самій іноді стає страшно.
Читати далі
Улюблений аргумент пересічного общєчєловєка, тобто людини імперської культури, що живе в Україні: “я украінскую культуру (літературу) не знаю, но в школє мнє было нудно”. Ти років 30 як закінчив школу і зараз декларуєш, що три десятиліття нічого не читав, що твої знання на рівні підлітка, але тобі не соромно бути невігласом, і у тебе є мнєніє. А ще зацінюєш рівень емпатії від таких осіб. Війна йде на знищення української культури, це прямо декларується і виконується на захоплених територіях ретельно і без жодних виключень. Цими общєчєловєкамі ситуація сприймається не те що без болю, навіть без особливого співчуття.
Читати далі
Не добре вкотре вестись на спекуляції виродків на чужому горі, особливо коли ці спекуляції та спроби накинути на владу, використовуючи смерті людей, стали єдиним, чим ці особи займаються.
Читати далі
Емпатія… Емпатії вони хочуть… Щоразу як у них безумна їхня міждержавна, внутрішня та національна політика призводить до великої крові –
Читати далі
