А ваш депутат готовий стати співучасником нищення української культури?
Культура є основою розвитку будь-якої нації. Кожна цивілізована держава приділяє величезну увагу підтримці культурних індустрій, поширенню якісного культурного продукту і зростанню культурного рівня громадян.
А в умовах збройної й інформаційної агресії дієва гуманітарна політика стає одним з пріоритетів національної безпеки.
Що ж ми бачимо в Україні? «Слуги народу» роблять прямо протилежне. Починаючи з різкого урізання гуманітарних видатків у 2020 році, від якого найбільше постраждала саме культурна галузь, і закінчуючи проєктом бюджету на 2022 рік. Дії влади важко розцінити інакше як політику нищення української культури.
Судить самі.
З 1 трильйону 363 мільярдів видатків держбюджету на 2021 рік на культуру виділено 7,5 мільярдів або 0,55%. Ця цифра сама по собі знущально мала і є яскравим свідченням сумнозвісного «залишкового фінансування» культури.
В проєкті бюджету 2022 видатки на 100 мільярдів (7,6%) перевищують цьогорічні. Відповідно, збільшуються видатки майже на всі галузі. Але не на культуру! І без того мізерні державні видатки на культуру уряд не лише не збільшує, а зменшує до 6,8 млрд. грн. (0,46% від усіх видатків).
Ще рельєфніше картина проступає в розрізі окремих бюджетних програм.
Наприклад, фінансування програми «Загальнодержавні заходи у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин» зменшується майже в 4 рази – з 242 до 69 мільйонів гривень.
Так само в 4 рази – з 1.200 до 300 мільйонів – зменшуються видатки на розвиток і будівництво закладів загальнодержавного значення.
В десять разів (!) – з 1 мільярду до 100 мільйонів – зменшується субвенція місцевим бюджетам на ремонт і реставрацію пам’яток культури, що перебувають у комунальній власності.
І навіть там, де видатки не зменшуються, вони і близько не відповідають потребам. Наприклад, на Інститут книги, як і цього року, передбачено 152 мільйони при потребі близько 700 мільйонів. І це в умовах катастрофічного падіння книжкового ринку. За такого рівня фінансування не може бути й мови ні про нормальне поповнення бібліотечних фондів, ні про ваучери для випускників шкіл на придбання книжок, ні про дієву підтримку видавців та книгарень.
На формування позитивного іміджу України у світі, всі програми Українського інституту МЗС і зв’язки з українцями за кордоном передбачено 74 мільйони гривень. Три мільйони доларів, тобто практично нічого.
На захист національного інформаційного простору уряд закладає «аж» 50 мільйонів гривень.
Цей перелік можна продовжувати.
Хочу ще раз підкреслити, що справа не у нестачі коштів, адже бюджети, наприклад, правоохоронних органів, зростають на мільярди. Справа в пріоритетах державної політики. І кожен депутат, який проголосує за цей бюджет, стане співучасником політики нищення української культури.
На фото: будівля Бактеріологічного інституту (Київ, вул. Амосова, 9), пам’ятка архітектури, яка була побудована за проектом інженера Іванова в 1896 році. Тоді, як і зараз, в світі вирували епідемії, і в Києві виникла необхідність в створенні інституту. Примітно, що будівля була зведена не за бюджетні гроші, а за рахунок пожертвувань Лазаря Бродського, Олександра Терещенка та інших київських меценатів. Будову звели за рекордні для того часу 6 місяців, що доволі швидко і для теперешніх темпів будівництва. Важливо відзначити, що незважаючи на брак часу, будівля вийшла неймовірно красивою як всередині, так і зовні. Фасад будівлі прикрашений декоративними фронтонами, пілястрами, архівольтами та маскаронами. Зараз будівля знаходиться на території компанії “Біофарма”. Майбутнє пам’ятника архітектури наразі невідомо, але поки що загальні тенденції вказують на єдину можливу перспективу – храм науки буде знищено. © Апостроф / Олександр Гончаров
