Нехай хоч ця музика поверне нас собі. І друг другу…

Нас спробували змінити. Перетворити зі співдружності особистостей в самотню юрбу. Загнати в депресію, розділити і пересварити. Їм потрібно було одне – щоб безліч дрібного і брудного заступило велике і головне. Щоб ми перестали вірити один одному. У нас є всі шанси вціліти. Нас намагаються поставити перед вибором між чужими, погано намальованими картинками. А треба вибирати між собою і собою.

Поділитися:
Share
Читати далі

Давай вигравай, Олексійовичу

Повірте старому польовому вовку – за решту двох тижнів багато і багато хто прозріє. І дійшовши до кабінки, поставлять галочку навпроти прізвища з вибуховим коренем. Тому, що інші кандидати зробили достатньо, для загального відчуття насування хутрового звіра. А інстинкт самозбереження рулить. У всіх, крім тих, кому хутровий звір вигідний. І інфантилів. Але нормальних в активній більшості – більше. Так що ти там давай – вигравай, Олексійовичу. Щоб все, що я робив п’ять років, не було марним. Тому моя підтримка у тебе є.

Поділитися:
Share
Читати далі

Чи є у нас українська музика?

Її багато. Вона розвинулася саме тоді, коли ми знайшли сили відірватися від мордорського болота шоубізу. Величезний пласт самих різних виконавців і гуртів, в самих різних напрямках. Процес не швидкий. Масу ще тягне туди – до Лепса, Кіркорова та Віагри, з Лободою вкупі. І вони вибирають імітацію. Псевдоукраїнську. Але процес відриву – незворотній. Хоча битися доведеться. Бо це теж фронт.

Поділитися:
Share
Читати далі

«Дарагие рассияне…» © (видео)

Взял и поддержал виртуальный разговор с “хорошим россиянином”. Правильным, типа. “Крым – это Украина”. “Мы зря полезли на Донбасс”. Футбол, чемпионат. И все такое. Однако, с четвёртого месседжа, увы, включился стандартный набор.

Поділитися:
Share
Читати далі
Share