Нехай хоч ця музика поверне нас собі. І друг другу…

Нас спробували змінити.
Перетворити зі співдружності особистостей в самотню юрбу.
Загнати в депресію, розділити і пересварити.

Їм потрібно було одне – щоб безліч дрібного і брудного заступило велике і головне.
Щоб ми перестали вірити один одному.
Щоб ми напилися дурману істерик і брехні. І в хмелю ілюзій перестали розрізняти кольори.
А потім почали плутати чорне і біле.

Ряджені поводирі б’ють в бубни, заглушаючи конкурентів і наш розум.
Вони кличуть – «Іди за мною! Закрий очі, повір, і просто йди! Я вкажу куди … »
І ми вже майже йдемо.
Тому, що забули – ми самі знали, куди і як йти.
Ми знали з ким. Ми були один в одного.
Ми бачили головне.

Нас забалакали. Нас розтягнули по кутах.
Їм здається, що вони навчилися нас використовувати. І вони не зовсім помиляються.
Ми завжди бачили по-різному. Але одну і ту ж реальність.
Тепер нам, замість неї, дали різні картинки. Карикатури на реальність. І на самих себе.
У надії, що ми ось-ось розчепимо руки. І все, що ми так довго несли, впаде і покотиться назад і вниз.

Неділя. Час для того, щоб зробити видих, і спробувати зібрати себе в ціле.
Ось вам музика. Хороша музика.
Вслухайтеся. Зрозумійте і згадайте.
Знайдіть тих, кому ви говорили – «Мій друг». Згадайте чому.
Згадайте всіх тих, кому ви перестали це говорити.
Згадайте чому. Вам стане гірко і дивно. За себе, за нього, за всіх.
У нас є всі шанси вціліти.
Нас намагаються поставити перед вибором між чужими, погано намальованими картинками.
А треба вибирати між собою і собою.

Ось так, мій друг, ось так…

Нехай хоч ця музика поверне нас собі. І друг другу.

Поділись цим з усіма, кому ти давно не казав «Мій друг!»
І все буде добре.

Відео публікується з офіційного дозволу гурту KOZAK SYSTEM
І при повній однодумності з ними.

Слухайте, поширюйте і кажіть.

Фото © Facebook Юрій Величко