«Досить страху і напівзаходів. Час для примушення росії до миру, а не умиротворення. Час для справжнього трансатлантичного лідерства, яке запамʼятає історія і людство з вдячністю. Час перемагати», – Порошенко в статті для Le Figaro.
Читати далі
Трохи про “країну, з якої треба зняти санкції”, за версією закинутих Путіним на Захід “амбасадорів другойраісі”.
Читати далі
Оскар Навальному – це добре для нас. Ні, нас не забули. Так, ми досі на перших шпальтах. Просто інколи там крім нас є ще хтось. Змиріться з цим. Світ не крутиться навколо нас. Оскар Навальному не зрада, а привернення уваги світу до людоїдської суті путінського режиму. Це важливо для підтримання сприятливих для нас суспільних настроїв в Європі та вільному світі.
Читати далі
Все зараз не дуже просто. Бо зараз в повітрі щось дуже схоже за відчуттями на перші дні вторгнення. І це не про ядерну зброю. Це про невизначеність і неясність. Це втома. Це руки трикутником над головою і – чік, я в домікє. Це спроба якось захиститись та видихнути те, що давить. Але, на жаль, ще не час.
Читати далі
Реальність перших днів війни, коли артою та точками палили сотні одиниць техніки та розстрілювали з цивільних автівок колони під Харковом – це зовсім інша реальність, ніж та, що зараз на фронті. Дуже багато випадків коли суспільство переоцінює себе та недооцінює ворога. Зараз чи не найважливіше – зібратися до кучі та триматися за стійкість, як за головну рису, перш за все, для себе. Бо зараз все вирішує стійкість. Кожного дня. Кожної години. Чомусь багато кому почало здаватися, що все вже минулося. Але це ілюзія, яка народжує неготовність до реальності.
Читати далі
Є така суспільна ілюзія, за яку люди готові дуже дорого платити. Назвемо її – “ефект Я В Хатці”. Хтось платить, щоб “не бачити збоченців на вулицях”. Хай будуть, кажуть, але не в моєму полі зору. Хтось платить за відчуття удаваної безпеки. Хтось платить за те, щоб реальність не порушувала його душевного спокою, щоб на її частину можна було закрити очі та не помічати. Хтось платить за те, щоб відповідальність за його життя та життя його родини була не на ньому, а на комусь іншому. Це все рентна плата за пісок, в який встромлена голова. За страусине паркомісце. За право залишатися великою дитиною. І ця послуга користується надвеликим попитом. Це продають громадянам десятки політиків. Але, якщо чесно, я хочу бути тим, хто продасть дорослішання.
Читати далі
Скільки ще угод мають не виконати росіяни, скільки разів принизити Україну, його самого і оточення, щоб з‘явилось уявлення, адекватне реальності? Бо химери на кшталт «спільного патрулювання кордону з бойовиками», «виборів уже восени» на окупованих територіях чи бажання миру в очах Путіна – це шлях не до миру, а дезінтеграції України і більшої війни. Коли твоя країна зазнала агресії, ти маєш обмежувати не себе, а агресора.
Читати далі
Феномен кремлівської пропаганди в тому, що її основна дія направлена на те, щоби деградувала свідомість людини. Після чого така людина вже сама буде шукати нові смисли, нові вірування, нові докази своєї правоти. І для деграданта вже неважливо – правдиві факти і докази чи ні, існують вони насправді, чи видумані – все, що підтверджує манямірок деграданта, автоматично наділяється статусом “реально і насправді”.
Читати далі
