Якщо ти президент
Колись розповідав студентам, що люди повільно змінюють погляди на дійсність, бо мозок довго чіпляється за звичну/завчену картину реальності. Тому чіпляння Зеленського і Ко за уявлення про світ можна було б пояснити.
Але якщо ти президент, ти зобов’язаний позбавлятись від ілюзій швидко. Бо ти відповідаєш за країну, де так вправно отримав владу.
Скільки ще угод мають не виконати росіяни, скільки разів принизити Україну, його самого і оточення, щоб з‘явилось уявлення, адекватне реальності?
Бо химери на кшталт «спільного патрулювання кордону з бойовиками», «виборів уже восени» на окупованих територіях чи бажання миру в очах Путіна – це шлях не до миру, а дезінтеграції України і більшої війни. Коли твоя країна зазнала агресії, ти маєш обмежувати не себе, а агресора.
І шлях до миру лежить через:
– витіснення агресора з нашої землі;
– залучення миротворців на всі окуповані території аж до кордону;
– виграші в міжнародних судах;
– посилення санкцій проти Росії.
Цей сценарій вимагає вміння, терпіння і часу.
Але альтернативи йому дуже сумні.
