Деградація свідомості

Виктор Федорончук

Варто хоч один раз в середині себе погодитись з абстрактним “в Україні все погано”, – і все: мозок буде бачити, чути, сприймати з навколишнього світу тільки все погане і доводити це до абсолюту.

Разом з тим буде автоматично відкидати, не бачити і не сприймати будь який успіх і будь-яке “не-погано”, і будь-який доказ/факт власної неправоти. Мало того, якщо такому мозку буде мало “їжі” з “поганої інформації”, то він буде придумувати/генерувати “погане” навіть там, де “поганого” і близько немає.

По суті, ми маємо справу з людьми деградантами, свідомість яких падає нижче певного рівня, коли мозок здатен сприймати інформацію тільки низьких вібрацій. І одночасно йде відмова від важливих функцій людської свідомості : критичного мислення, здібності до аналізу, осмислення та порівнювання… Від функцій, для використання яких потрібно багато високоенергетичних ресурсів людини, і яких у деграданта вже немає.

Це закон виживання людства – при зниженні енергоресурсності людини в першу чергу відключаються “високі” і найбільш енергозатратні здібності – інтелектуальні.

Феномен кремлівської пропаганди в тому, що її основна дія направлена на те, щоби деградувала свідомість людини. Після чого така людина вже сама буде шукати нові смисли, нові вірування, нові докази своєї правоти.

І для деграданта вже неважливо – правдиві факти і докази чи ні, існують вони насправді, чи видумані – все, що підтверджує манямірок деграданта, автоматично наділяється статусом “реально і насправді”.

Помилково вважається, що за допомогою аргументів і контрпропаганди можливо оживити свідомість деграданда.
Ні, не можливо.

Проблема деграданда не в тому, що він неправильно щось розуміє чи помиляється, проблема в тому, що він взагалі втратив здібності аналітично мислити, і мозок перейшов на низькоенергетичний та низькоінтелектуальний рівень діяльності. На рівень мислення штампами, глюками, ілюзіями і реактивних реакцій.

Це вже навіть не мислення, це імітація мислення та розумності.