Щоб ми всі були однорідні, треба було би, щоб совку ніколи не існувало. Щоб не було голодоморів. Щоб Росію пересунути в сусіди комусь іншому. Щоб нашу державу розбудовувала не більшість з поламаним комуністами хребтом. А справжні.
Читати далі
У нас не може бути причин для зневіри – ми вже перемогли себе і згадали, що ми не лише гречкосії, а й воїни. Тепер ми повинні відродитися як винахідники, політики, бізнесмени, управлінці.
Читати далі
Державницький шлях, єдино правильний, йдучи яким можна зберегти і розвинути державу, дуже вузький. Це стежка, по обидва боки якої – урвища. І відхилення від цієї стежки – це руйнація держави або критичне її ослаблення. З одного боку цієї стежки капітулянтство. З іншої – дурний радикалізм, спричинений неправильною оцінкою обставин, сил держави чи власних сил. Таким чином, політичний лідер чи політична сила, які опиняються на чолі держави і мають намір державу зберегти та розвинути, мають рухатись саме цим серединним, державницьким шляхом. Лідер-державник просто змушений приймати правильні, серединні рішення між Сциллою капітулянтства та Харібдою дурного радикалізму.
Читати далі
Турборежим в зовнішній політиці загрожує непередбачуваними наслідками для країни. Турборежим із відведенням військ навіть страшно собі уявити… Тим часом 80% українців підтримують це повне дилетантство. Й продовжують жити в телевізорі, а не в реальному турбулентному світі.
Читати далі
