Між втраченим минулим і майбутнім

Володимир Омелян

Обирати між Зеленським і Залужним не має жодного сенсу, бо все вже очевидно. Це як вибір між втраченим минулим і майбутнім, яке все ж може бути кращим попри всі виклики сьогодення.

Я дякую Головнокомандувачу за продемонстровану витримку і холоднокровність – вони ще не раз ставатимуть у нагоді.

Соромно за друзів Президента. За 4 роки вони змогли перетворити магніт для більшості на антиматерію для усіх. Хоча, можливо, російське ІПСО саме в тому, що ми досі достеменно не знаємо, скільки все ж серед нечисленної королівської раті залишилося агентів Кремля.

Коли ти покладаєшся в управлінні державою на відданих корумпованих дурнів, то і результат цього правління демотивує усіх. Але вибір зроблено давно, тому пізно рвати залисини Єрмака. Всі ці безумні історії та скандали з Банкової крадуть у нас час.

Війна триває, формуються нові коаліції та порядки.

Народ України і наші Збройні Сили здобули славу і визнання. Ми могли і все ще можемо стати східним центром вільного світу, який розширюється на схід, північ і південь.

Водночас, без стратегії та потужної команди ми приречені знову повернутися до стану периферії, дикого степу, з обіцянками, які швидко забудуться, і грошима, які так і не прийдуть. А буде Руїна, яку відбудовутимемо самі, зі зграєю пройдисвітів, що наживатимуться на людському горі.

Війна переходить у тривалу форму і може набувати різних форм.

Мета Росії очевидна – не програти, блокувати інтеграцію України в європейські і євроатлантичні структури, повторювати намагання окупації Східної Європи доти, поки вони не зреалізуються.

Єдиний шлях виживання і успіху України – знищити імперію, оточити себе на сході поясом дружніх держав, вступити в НАТО і ЄС. Це має бути modus vivendi кожного українського президента, політика, чиновника. І цей підхід не на 2-3 тижні, а на десятиліття і століття має бути викарбуваний у сталевому заповіті. Щоб ніколи знову!

У нас не може бути причин для зневіри – ми вже перемогли себе і згадали, що ми не лише гречкосії, а й воїни. Тепер ми повинні відродитися як винахідники, політики, бізнесмени, управлінці.

Перемога ніколи не буває повною, здобуте залізом одним поколінням легко може втратитися наступними «золотими» генераціями.

Лише потужна держава зі сталими інституціями здатна постійно народжувати нових Хмельницьких, Мазеп, Шухевичів, Байденів, давати їм владу в руки, щоб вони вели Україну вперед, і жоден фігляр не зупинив їх.

Тому тримайте розум холодним, а порох – сухим.

Все лише починається.
Україна точно переможе!

 

Ілюстрація: Альбіна Колесніченко