Гадання на головешках
Зміни довкілля ставали цивілізаційними катастрофами лише за збігу трьох обставин:
1) Нездатність людини передбачити або повірити передбаченню про зміни в довкіллі, що насуваються. Це призводить до неготовності, а далі – “пізно пити “Боржомі”, якщо нирки відпали”.
2) Нездатність суспільства адекватно реагувати на нові виклики. В ситуації, де, здавалося б, легко і просто спільними обдуманими діями вирішити проблему, людські групи запросто зазнають провалу. Три чверті будь-якої спільноти реагуватимуть неадекватно, вмикаючи купу непотрібних речей від абстрактної самоізоляції до пошуку сакральних жертв та міфічних змовників.
3) Зміни в довкіллі, які виходять за межі оптимуму.
Почнемо із останнього.
Зміни в довкіллі відбуваються постійно. Вони можуть бути незалежними від людини, породжені нею, посилені або спровоковані її діяльністю. Останні 2,5 млн років це відбувається за схемою: людська діяльність посилює зміни в довкіллі до певного порогового значення, після якого вони стають незворотними і набувають катастрофічних масштабів. За цей час перетворилися на тупикові гілки еволюції та зникли багато розумних приматів. Про їхній інтелект ми можемо лише здогадуватися по залишкам знарядь праці та формах черепа. Цих залишків ще й надзвичайно мало. Але денисівці та неандертальці були далеко не дурніші за нас з вами, а якщо судити по черепу та способах виготовлення знарядь, їхнє IQ в середньому вище за сучасну людину. Зникла купа розумних видів через описані вище три причини. Серед них: Australopithecus (6 видів), їхній нащадок Paranthropus (3 види), Homo (6 видів із 7). В 70 тисячолітті до нашої ери ми теж ледь не зникли. Тоді залишилося на планеті біля 2000 осіб. Нездатність адаптуватися до змін довкілля, їхнє провокування та посилення знищило чимало народів планети. Коли ми дивимося на історію, то забуваємо, що поруч із представниками найбільш відомих цивілізацій (культур) жили численні невідомі для загалу групи. І жили вони зовсім не так, як ті, про яких учать в школі. Зникали і зникають донині. Тому в часи міст-держав Ашуру чи Трипільської культури десь в поліських лісах жили прадавні реднеки – поліщуки. Енеоліт приніс до них сільське господарство, але вони культивували його за звичаєм палеолітичних мисливських традицій.
Але спочатку про погоду (пункт 3).
Клімат постійно циклічно змінюється. Цикли не дуже рівнозначні, але вони є. Найцікавішим зараз є цикл Бонда. Людина синхронізувалася з ним, посиливши та прискоривши. Людський вплив на сьогодні рівний десь 10%. Можливо, цих змін стало достатньо, щоб вони спровокували катастрофу. Переконатися в цьому ми зможемо, якщо клімат ковбаситеме так, як з минулого року, й після 2025-2027 років. Якщо до цього часу все нормалізується, то ми ще не перейшли порогу. Зміна клімату не буде однотипною на території усієї планети. Це буде купа локальних катастроф. Десь будуть катастрофічні буревії та повені, а десь посухи та суховії. Полісся чекає ксерофітизація (опустелювання). Це не вперше за останні 50 тисяч років. Про те, що це знову відбувається, ще кілька десятиліть тому розповідав еколог і ботанік Юрій Романович Шеляг-Сосонко. Ми в 2004 році із студентами перевірили його слова за допомогою серії діаграм Вальтера. Для цього взяли всі дані з трьох сусідніх метеостанцій на півночі нашої області. Так, із 60-х років ХХ століття відбувається опустелювання Полісся. І не просто відбувається, а прискорено відбувається. Прорахувавши наслідки, ми ходили по багатьох громадських слуханнях, пов’язаних із цим, в області, але чиновників і депутатів цікавив лише дерибан коштів, а не реальні заходи. Цього року ситуація може вистрілити. Якщо погода через три тижні не зміниться кардинально (не підуть рясні затяжні холодні дощі), то в середині травня місто Житомир чекає не лише масова загибель людей через коронавірус, а й критичний дефіцит води. А якщо це продовжиться ще на 2-3 місяці, то води просто не буде взагалі. Раніше погода не зміниться, гарантовано. Дрібний дощик (1,5-4,5 мм) раз на тиждень – це максимум, що ми можемо отримати.
Наші дощі формуються переважно в північній Атлантиці. Циклон із буревіями та грозами йде звідти через Європу і доходить до нас просто рясними 2-3 денними дощами. Зараз над північною Атлантикою пусто (рис. 1). Дощі які зараз накрили Францію прийшли з півдня. Грози та зливи в Іспанії, Марокко, Алжирі. А ще Аравійський півострів, Іран, Ірак, Ізраїль. Саме ті регіони, де мають бути грозові дощі? Згадайте сніг і повені (!), які накрили Перську затоку після візиту туди Янелоха Оманського. Ще дощі час від часу накривають Північно-західну Євразію (Балтію, Скандинавію та Кольський півострів і узбережжя Північного льодовитого океану. Усе через те, що над Східною Європою майже з серпня минулого року утворюються “антициклональні пробки”.
Не знаю, як це вірно з позиції кліматології та метеорології, але я давно помітив, що якщо над нами зібралися 2-3 антициклони, то циклонам їх не зрушити (рис. 2). Таке бувало раніше виключно літом на два-три місяці, коли температура була високою. Зміна температурного режиму, і це відбувається протягом 9 місяців (з невеличкими перервами). Усі циклони йдуть південніше (топлячи Середземномор’я) або північніше.
Як наслідок, мертва органіка (трава і листя) не перегнила за зиму. Вони сухі та готові легко запалюватися. Чи знаєте ви, що таке перелоги 5-15 років відновлення? Це ідеальні місця для поширення пожеж. Там навіть є види, пристосовані до цього. Ось той самий куничник наземний (що типу помічний від коронавірусу) в поліщуків має назву “трава пожарниця”. Ідеально горить, чудово відновлюється після пожеж.
Ті місця, які зараз палають в Житомирській області, я добряче облазив минулого року в проекті Кембриджської природоохоронної ініціативи. Ці вимираючі села розміщені посеред лісів. Їхні городи – часто просто лісові галявини. Тваринництво зникло, сінокоси недоглянуті. Ідеальні перелоги для поширення пожежі. В селі живе лише кілька сімей. Зазвичай пенсіонери або особливі люди, яких в США називають реднеками. Пожежних машин, які були колись в колгоспах, давно вже немає. Достатньої кількості дорослих людей для організованої зупинки пожежі немає. Більшість хат і обійстя покинуто.
А ви бачили, як горить куничник при сильному вітрі навесні? А я бачив. Швидкість поширення вогню сягає кількох метрів у секунду(!). Зупинити його можна, лише вирахувавши напрям руху і прокультивувавши ґрунт в найбільш підходящому місці. Якщо там є чагарі, чи перелетить хоч одна палаюча травинка. Такі пожежі в принципі не зупиняються, аж поки не дійдуть до широкої дороги чи річки.
“Я все контролюю” – каже реднек і запалює траву або сміття. Ви знаєте, що більшість паліїв – це не молодь і діти, це люди зрілого й похилого віку. Ви бачили, як і де вони переходять дорогу? “Я все контролюю”, і погнали до тролейбусної зупинки навпроти за 50 м від перехрестя ще й на червоний. Це називається “помилка того, хто вижив”. Умови змінилися, але людина впевнена, що вона може діяти по-старому. Це не диверсанти, не претенденти на корисні копалини, землі чи лісові масиви. Це наші доморощені реднеки, які живуть ментальністю енеоліту – підсічно-вогневим землеробством. Вони апріорі не здатні виконати пункт 1 – в таку сушу і при такому вітрі передбачити ризики пожежі. Вони тим більше не здатні виконати і пункт 2. Народ, який після року зашкварів довіряє Янелоху Оманському більше, ніж будь-якому іншому президенту на другий день після інавгурації, – це реднецька класика. Тому катастрофи лише розпочинаються, і далі ще не те буде.
Ключові питання:
1) Скільки це продовжуватиметься? Якщо ви про посуху із усіма наслідками (піщані бурі, криза с/г виробництва, пожежі, гострий дефіцит питної води…), то від 3 тижнів до 1470 ± 500 років.
2) Що можна зробити? Відновлювати мезокліматичні стабілізатори (природні ліси замість монокультури сосни та усякої гидоти типу червоного дубу, оприроднення боліт із повною забороною видобутку торфу та сапропелю, відновлення заплавних дібров, збільшення лісистості Полісся на 25-30%, відновлення природних балкових лісів в Степу та Лісостепу, насадження багаторядних лісосмуг в південних регіонах).
3) Коли відчуємо ефект? Перші результати, які проявлятимуться через сповільнення (лише сповільнення!) катастрофічних змін будуть відчутні через 12-60 років. Повна відбудова стабілізаторів клімату можлива за час 150-200 років. Це якщо усе робити вірно і масштабно. А якщо крок вперед і два назад…
Фото © «Ахова птушак Бацькаўшчыны»
