Історії від військових. «ми приїхали в це село і почали займати оборону. хлопці потрохи копати почали. не окоп, канєшно, а таке, щоб можна було впасти туди під час обстрілу. я не знаю, скільки хвилин пройшло, но я тупо охрінів від того, що побачив… знаєш, коли у людей городи починаються, всі прив’язують на вєлік до рами лопати і пруть шось сажать… оце була така сама картіна, тільки їхало на мене на цих роверах майже все село. чоловіки, жінки, всі… пригнали і дивляться на мене. ну, типу, командуй! кажуть, синку, де копать?.. у мене відібрало мову. стою, як телепень, дивлюсь… вони бігом відкручують свої лопати від вєліків… я зібрався з духом, кажу, не треба нічого, красно дякую, ми самі впораємось! но того вже ніхто не чув. лопати пішли в хід…»
Читати далі