Рефлексивний контроль працює в обидва боки
Пенсіонінформбюро (позивний автора допису 😉 – Ред.) дещо вникало в перспективи розвитку військової справи і підозрює, що бойові дії й надалі мігруватимуть зі звичного тривимірного простору через інформаційний та психологічний (що вже відбулося де-факто) кудись у напрямку до когнітивного. І болотяні тут, на жаль, задніх не пасуть. Загалом вважається, що у розробці філософії війни 6-го покоління там просунулися дальше за інших.
Західні військові зараз жваво обговорюють таку штуку як Reflexive Control (рефлексивне управління). На болотах цю тему досліджують років з 40. Концептуальна розробка рефлексивного управління почалася в 1967 році радянським математичним психологом Володимиром Лефевром. Сенс Reflexive Control – вплив на рішення, що приймаються противником, через нав’язування йому таких вихідних посилок, на підставі яких він діє бажаним для маніпулятора чином.
До чого це все? Дивіться.
Президент Франції Е. Макрон нещодавно заявив, що НАТО не повинен унеможливлювати розміщення військ в Україні. Міністр закордонних справ Великобританії Д. Кемерон сказав, що Україна має право обстрілювати російську територію західними ракетами. О. Шольц, канцлер ФРН, вагається з передачею Україні крилатих ракет Taurus. В США вирішують, чи не зняти обмеження на застосування ATACMS по болотах.
І ось тут з метою підштовхнути всіх згаданих до бажаного Бункерному рішення дістають з каптьорки інструмент рефлексивного контролю. Цього разу дістали «навчання нестратегічних ядерних сил» на території Південного військового округу та окупованих українських територій.
Теоретично у цьому бедламі мали б взяти участь 47-а ракетна бригада 8-ї армії, 126-а ракетна бригада 18-ї армії, 1-а ракетна бригада 49-ї армії, 12-а ракетна бригада 58-ї армії. Можуть бути залучені від авіації 559-й бомбардувальний полк (Су-34) та 37-й змішаний авіаполк (Су-24М). В МО запоребрика є 12-е головне управління, відповідальне за ядерну зброю, тому мають бути залучені його підлеглі військові частини, які мають відпрацювати складання, доставку та охорону ЯБ (за різною інформацією мають бути залучені роти охорони 12 ГУМО (військові бази зберігання та мобільні роти 12 ГУМО з ремонту).
Пригадуєте похід Пригожина на Москву, коли всі гадали, завітає «Вагнер» до Борисоглебська (в/ч 24552 Воронеж-45, ст. Грибановка, «об’єкт 387», місце зберігання ЯБ) чи ні? ЯБ для авіації зберігалися у в/ч 25624, п. Головчино (Белгород-22, район Грайворону, «об’єкт 1150»). Кожного разу, коли бомбери противника роняють ФАБи біля Белгороду, можна очікувати цікавого влучання.
Чи є тактична ЯЗ у противника взагалі? На думку розвідки США, є 2.000 тактичних ядерних зарядів. Стокгольмський інститут SIPRI каже, що є 1912 від 10 до 100 кілотонн у кожній боєголовці (для порівняння – Хіросіма отримала 15 кт). У 2022 Defence Express писав, що на болотах заникано 70 ЯБЧ для «Искандер-М», 20 – для «Искандер-К», 25 протикорабельних «Оникс» для берегового ракетного комплексу «Бастион», 290 ЯБЧ надмалої потужності 1 кт для зенітних ракет С-300 та С-400, 10 ЯБЧ для ракет «Кинжал», 580 ЯБЧ для крилатих ракет Х-55 та Х-102 та штук з 500 атомних бомб вільного падіння (цікаво, УМПК вже прикрутили чи ще не здогадалися?). Наче й небагато, але ж рідному місту вистачить і одненької.
Але є й хороші новини. Гарантійний термін зберігання тактичних ядерних зарядів сплив у 2000-му році, і не чутно, щоб щось ремонтували-оновлювали, тим більше виробляли нове.
Склавши все це до купи, можна припустити, що ці навчання – саме інструмент рефлексивного контролю напередодні прийняття важливих стратегічних рішень союзниками, котрі не лише дозволять нашим Силам оборони успішно провести стратегічну оборонну операцію цього року, але й провести наступальну операцію у році наступному. Пам’ятаємо, що далеко не факт, що у противника взагалі є справні та готові до застосування тактичні ядерні заряди.
Що робити нам? Не боятися. Уважно слідкувати за обстановкою та сигналами оповіщення. Донатити на ППО Сил оборони, адже так перехоплювати ракети, як вони, в світі взагалі ніхто не вміє. Де якійсь «Искандер» стоїть без охорони – палити, літак – також. Бажано якогось дрона ударного в Воронеж-45 послати. І в Белгород-22. Чисто нагадати, мовляв, ми – тут, пам’ятаємо про вас. Рефлексивний контроль же в обидва боки працює.
Закінчити слід про веселе. Над хворими сміятися грішно, але тут – ніяк: у Білорусі розпочалися навчання, в яких задіяні ракетні війська та авіація, здатні нести тактичну ядерну зброю, яку Росія розмістила там на тлі напруженості у відносинах із Заходом. Якщо з отриманим від РФ дивізіоном «Искандерів» ще можна провести якісь навчання, то що робити з Су-25, котрий не є носієм ЯЗ? Там щось намагалися змайструвати, але ж технічна творчість аутистів – такий собі технічний прогрес. У Мінську всерйоз вважають, що у них є ядерна зброя? Дивно, може, хтось Бульбенфюрера з ядерною валізкою бачив? Я – ні. А без валізки ядерна зброя не зараховується.
Там схема приблизно як з Кремлем: дали полоумним гарматку, що не стріляє, дзвоник, що не дзвонить, обнесли стіною повище, сказали: «Ти – цар!», і хай воно там собі бавиться і людей ззовні стіни не турбує. Треба і в Мінську якійсь Кремль збудувати. І щоб стіна висока…
На фото: снаряд 3бв3. Контейнер чогось без кришки, але важкий, падла, 350 кг. Довелося стріляти імітатором. В дивізіоні колпаки від взривателів використовувалися в якості кашпо. Гарненькі такі були, блакитні та рожеві, на фото – чогось жовтенький, не траплялися такі. Влучання такого снаряда виводить із ладу живу силу всередині бойових машин в радіусі 700-800 м, тобто ротний опорний пункт виносить одразу.
На заставці: Операція Upshot-Knothole Grable – американське випробування ядерного артилерійського снаряда у 1953 році на полігоні у штаті Невада. Фото: Вікіпедія
