В очікуванні херсонської битви

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Дивлюся я на ситуацію на фронті і розумію, що ми на порозі дуже бурхливих подій. Очевидно, біля Херсону скоро розгорнеться грандіозна битва, результат якої вирішить долю всієї війни. Просто давайте пройдемося по фактах.

Отримавши РСЗВ «Хаймерс» і трохи набивши руку, ЗСУ завдали удари по Антонівських мостах (шосейному і залізничному), по мосту над шлюзом у Новій Каховці і по мосту через Інгулець у Дар’ївці. В один удар угрупування окупантів біля Херсону відрізали від лівого берега Дніпра і розсікли між собою. Що це означало? ЗСУ дала зрозуміти окупантам, що відрізання їх від власного постачання – справа часу. Якщо залишити все як є, російські війська на правому березі опиняться у вогневому мішку, після чого арта розіб’є скупчення російських військ, а контрнаступ ЗСУ доб’є все, що залишиться. Це, так би мовити, на пальцях.

Що розумно було б зробити окупантам у цих умовах? Відповідь – забратися з правого берега, здати Херсон і зосередити війська на іншому напрямку. Але. Російська армія, як відомо, заднього ходу не має. Проявити жест доброї волі і забратися з Херсону для них означає визнати поразку. Тому що роблять окупанти?

Вони навпаки заганяють на правий берег Дніпра нові й нові свої частини з метою зробити те, що досі зробити вони не змогли. Взяти Миколаїв і Кривий Ріг. Наскільки це реально?

Та лихий його зна. Особисто мені така перспектива видається сумнівною. І от чому. Москва, по суті, робить от що. Маючи частину своїх сил у напівмішку, вона не виводить їх із мішка, вона заганяє в мішок нові сили, маючи на меті розірвати оточення ударом зсередини. При цьому питання забезпечення своїх військ вона так і не вирішила. Якщо коротко, Москва різко збільшила на обмеженій площі кількість ротів, але не збільшила кількості харчів. Про те, що ситуація із забезпеченням в Херсоні критична, ЗСУ розносять склад за складом, а місцеве населення шкодить окупантам, заплакав вже навіть російський пропагандист Анатолій Дрьомов. «Можливо затія з Херсоном закінчиться не за кримським сценарієм», – з сумом констатує пропагандист.

Що це означає? Те, що окупанти дуже обмежені в часі. Тому наступ, швидше за все, вони почнуть ще до повного розгортання своїх сил на правому березі. Просто тому, що час уже працює проти них. Це полегшить задачу ЗСУ. Але займатися шапкозакидництвом я не став би. Пересічний окупант все ще демонструє неабияку готовність перетворитися на перегній «за вєру, царя і атєчєство», а велика кількість таких камікадзе в одному місці це завжди важко.

Але ж ворог атакує ще й на інших ділянках, скажете ви. Рветься на Сіверськ, на Бахмут. Може, Херсон – відволікаючий напрямок, а Донбас – основний? Аби відповісти на це питання треба мати той обсяг інфи, яку має генерал Шаптала, керівник генштабу. Я такої не маю. Але я бачу. На Донбасі, якщо ворог зупиниться, його прийдеться вибивати ЗСУ. А біля Херсону, якщо ворог зупиниться, його будуть вибивати голод, спрага, відсутність БК і неможливість вивозу поранених. І ЗСУ. Відчуваєте різницю?

Чи вийде у нас перемогти в цій битві? Не знаю, я не ворожка. Але я бачу, як у Миколаїв повернувся легендарний Марчелло – генерал Марченко. Я вірю у військовий талант генералів Залужного, Шаптали і їхнього вчителя генерала Муженка.

А ще я бачу, що поразка біля Херсона для окупантів означатиме розгром значного їхнього угрупування, яке вже не можна буде використати на фронті. Ще то буде потужний світоглядний удар по настроях окупантів як на фронті, так і в їхньому тилу. Ще загибель величезного обсягу ресурсів. Вихід до Дніпра поставить під обстріл всі російські комунікації з Криму на Південь України. Це буде гарні вихідні для подальшого звільнення української землі. За таке варто поборотися.

Це буде перелам.

Автори