Рівновага в умовах абсолютної невизначеності
Я нічого не пишу на тему вакцинаторських срачів. Бо коли з обидвох сторін зашкалює агресія, все, що можна зробити, це лише її підсилити. Переконати будь-кого з будь-якого табору на цьому етапі неможливо. Бо на рівні високого емоційного напруження раціо вимикається в принципі. Така сутність людського мозку.
А оскільки проблема ковіду охопила всі без винятку прошарки суспільства, то результатом цієї агресії є поляризація суспільства і загальне відключення критичного мислення в людей, в тому числі в інших сферах.
До появи ковіду вважалося, що людство зараз перебуває на етапі дуже швидких змін. Проте це не зовсім так. В порівнянні з ранішими періодами зміни дійсно дуже швидкі, однак вони носили еволюційний характер і були більш-менш прогнозованими. Будь-які непрогнозовані зміни були локальними і не заторкували всіх сфер життя. Тут окремо можна аналізувати реакцію нашого суспільства на Майдан і початок війни. Ще один більш відсторонений, а тому простіший для аналізу приклад — 9/11 в Штатах. І ці зміни так чи інакше гасилися загальною стабільністю системи, як от хвилі від каменя кинутого в озеро.
Ковід — це не камінь в озеро. Це глобальна зміна, яка вивела з рівноваги всю систему, заторкнувши всі сфери життя і всю географію. З часом ця система прийде до своєї рівноваги, але ця рівновага буде зовсім не такою, до якої ми звикли.
Зараз же мусимо прийняти, що ми живемо в період тотальної невизначеності. А невизначеність породжує стрес. Стрес — це дуже дискомфортний стан для людської психіки, і людина підсвідомо намагається його уникнути й пасивно або агресивно опирається прийняттю реальності, намагаючись загнати її у звичні для себе патерни, які дозволять пояснити те, що відбувається, і, що важливіше, повернутися в комфортний стан визначеності і прогнозованості.
І саме в оцих пошуках комфортного стану визначеності і лежить природа агресивних дискусій, які ми зараз спостерігаємо.
Частина людей вибрала тактику заперечення. Немає ніякого ковіду, кількість смертей перебільшують, глобальна змова, гляньте на статистику серцево-судинних і так далі. Вони активно шукають підтвердження своїй теорії, яка дає їм відчуття комфорту і захищеності. І будь-які спроби показати, що це не так, сприймають як агресію проти себе. Для них добровільно погодитися на вакцинацію — це руйнування їх комфортного світу, в якому нічого не змінилося і не зміниться. Тому, як це не прикро визнавати, але примус до вакцинації через обмеження тут може бути ефективним. Бо вакцинувавшись в таких обставинах, вони не руйнують свою рівновагу, а просто погоджуються на примус з дулею в кишені (або купують сертифікат).
Інша частина прийняла, що зміни відбулися. Але психіку людини не зміниш. Вона все одно прагне до стабільності і визначеності. Аналізуючи накопичений досвід, вони повірили, що поверне їх до тієї визначеності чудо-пігулка (вакцина). І досить, аби всіх прищепили, і все буде як колись. У цій вірі будь-які сумніви чи небажання щепитися вони сприймають як загрозу своєму світові, своїй стабільності — звідси агресія і несприйняття. Це дуже добре помітно, коли критично-мислячі люди пишуть цілком логічні речі. На кшталт того, що невакцинований з ПЛР в масці в натовпі безпечніший за кашляючого вакцинованого, який чхав на маску, бо в нього «дві дози». Реакція — агресія і звинувачення в антиваксерстві. Хоча зауваження абсолютно логічне, просто воно руйнує віру в те, що вакцинація дозволить повернутися до колишньої норми (без масок і обмежень).
Що ж ми маємо насправді? А насправді ми маємо вірус, який досі вивчаємо. Маємо з рекордною швидкістю розроблені вакцини, ефективність і безпека яких досі вивчаються, і дані міняються щомісяця. Маємо вже накопичені статистичні дані про те, що ці вакцини запобігають важкому перебігу, а тому наразі це єдиний спосіб запобігти смертям і колапсу медичної системи.
Але поза тим ми живемо зараз в умовах цілковитої невизначеності. Ми не знаємо, які видозміни цього вірусу вилізуть завтра, чи як часто нам доведеться ревакцинуватися, і скільки ще локдаунів потрібно буде пережити. Мусимо прийняти одне: таким як був, цей світ вже не буде. Рівновага наступить, бо це природа кожної замкнутої системи — прямування до рівноваги. Але вона буде не такою, до якої ми звикли. Не кращою, не гіршою, — просто інакшою. І взаємна агресія з обох боків цього не змінить. Як і не змусить жоден табір змінити свою думку.
Тому давайте зменшувати рівень агресії. Період глобальних потрясінь краще переживати з ясним розумом.
І, забігаючи наперед, — цей допис не про вакцинацію, а про те, як зберегти рівновагу в умовах абсолютної невизначеності.
