Вагнергейт. Зрадники та вбивці мають бути покарані! Частина 1 (відео, документи)

Вагнергейт. Відео 1.

Починаю викладати записи розмов українського оперативника з терористами-вагнерівцями.

Це знайомий вам Сергій Павленко з російської диверсійної розвідувальної групі, яку бойовики назвали «оркестром», і яка у червні 2014 збила транспортник ІЛ-76 під Луганськом з 40 бійцями 25 бригади і 9 членами екіпажу на борту. Нагороджений Путіним медаллю «За відвагу». Розшифровка розмови підписана слідчим СБУ, додається.

* * *

Політичне життя країни стрімко наближається до чергової кульмінаційної точки. Менше двох місяців залишається до призначеної дати виборів в місцеві органи влади. І досвідчені політичні гравці, і новоявлені партії/рухи знов пропонують чергові букети національних ідей і “конкретних” підходів до вирішення безлічі проблемних питань.

Безспірно, що найскладніша ситуація з ідеями та лозунгами у діючої владної команди. Адже на відміну від інших, і опозиційних, і відверто “підспівуючих” політичних сил, з них є, за що питати. І останнім часом чисельні неоднозначні кроки влади все складніше нівелювати ступенем популярності відомого всій країні шоу. Однією з таких найважливіших сфер є, без кивків на Уряд, Раду і ще когось, питання зовнішньої політики і національної безпеки.

Скандал, який розгоряється все дужче, із НЕзатриманням найманців вітчизняними спецслужбами, якраз і є одним із провальних результатів діяльності на межі двох зазначених напрямків. Не будемо повторювати добре відому із ЗМІ хронологію подій, лише спробуємо поставити ряд питань, які виникають у будь-кого, навіть не із політичних вподобань, а скоріше, із здорового глузду.

Чому першою рефлекторною реакцією влади було повне офіційне заперечення самого факту проведення операції? Примарна надія на те, що в сучасному інформаційному світі таємне ніколи не стане явним. Наївний розрахунок на святий закон мовчання. Події не примусили себе довго чекати!

З якої причини не було навіть спроби надати білоруській стороні докази причетності бойовиків до війни на території України? Оперативна розробка тривала понад рік. Навряд чи по кожному із “вагнерівців” не було зібрано достатню кількість оперативних матеріалів і доказової бази. Зволікання офісу Генпрокурора з наданням матеріалів важко пояснити, якщо тільки це теж не реалізація політичної волі.

Хто має право давати прямі вказівки керівництву спецслужби про перенесення/відміну будь яких дій? Вочевидь, той, хто має на це право і хто фактично керує її діяльністю. Доповідь змісту операції та деталей її проведення на нараді, в присутності випадкових, з точки зору розвідувальної діяльності, людей. Мотивація необхідності перенесення можливими негативними, для діалогу із державою-агресором, наслідками.

Як пов’язані фактична відмова від реалізації плану операції та подальша моментальна заміна керівника ГУР МОУ? Пов’язана напряму. Достеменно невідомо, що саме зіграло вирішальну роль. Але на сьомому році війни вже важко вірити в прості співпадіння.

Хто в цій історії “грав за яку команду”, і хто в підсумку залишився у програші? Найманці повернуті/повертаються до РФ. Можливо, після символічних розслідувань будуть готуватися до продовження “трудової діяльності”. Українські спецслужби зганьбленні на весь світ. Бажання працювати спільно у західних партнерів значно прохололо. Білоруський батько навів черговий елемент ладу в країні. Кремлівський вождь, як завжди, майже не при чому.

Все зазначене зроблено в Україні, зроблено українською законною і абсолютно легітимною владою…

Колаж © Радіо Свобода
«Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Крим.Реалії (Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода)»