Вас не лякають, панове вільні європейці. Вас просто готують

Бацька Лукашенко ніколи не бреше. Він точний як барометр. Просто у нього збита стрілка.
І коли він показує “сухо” – обов’язково чекай дощу.
Просто треба вміти робити поправки на те, що він говорить. І завжди будеш мати правильну інформацію.

Ті, хто не вміє робити поправок, носяться з його черговою “тронною промовою” на виборах парламенту. У ній він дуже емоційно та їдко говорить про економічний союз з росією. Мовляв, вимог багато, а профіту на копійку. Бацька навіть використав науковий термін “нахрєна?” у визначенні необхідності економічного союзу. При цьому не забуваючи називати путина другом. Втім, як зазвичай.

“Гиии, ми ж говорили! Все нормально! Он бацька путина тролить. У путина навіть з Білоруссю не виходить. Йому точно не до нас. Він втомився і хоче на ручки. Відводимо війська далі та готуємося до глибокого, всепроникного миру!”

Ну, по-перше, бацька завжди напускає “царського туману” в питаннях, що найбільш цікавлять. Це і маскування, і елемент торгу одночасно. А він і в тому, і в іншому – бог. І якщо зробити “поправку на збиту стрілку”, ви зрозумієте, що економічний союз нікуди не дінеться. Він буде. І, можливо, навіть більш щільним ніж до цього.

Біда в тому, що головний меседж він передав через польських журналістів.
“Тільки ніколи не брешіть полякам, що ми тут з Росією створюємо якийсь альянс, щоб висунути танки проти вас. Ніколи цього не буде ні в відношенні вас, ні у відношенні України”.

А ось це було зовсім сумно. Понесло батьку. А може і навпаки.
І барометр показав “велику посуху”, яка означає конкретну грозу.
Танки, судячи з усього, будуть.

На місці Польщі я б задумався. Точніше, занепокоївся. Сильно.
Разом з Європою. В якій багато хто вважає, що якщо згодувати путину Україну, проблеми закінчаться. І можна буде торгувати з взаємним гешефтом як раніше.

Я б задумався про світові граблі. Про те, як колись Гітлеру згодували чехів. А потім поляків. Гітлеру і… росії.

І згадав би про те, що це вже не перша СМСка з пекла за останній час.
Її люб’язно озвучив Ігор Валерійович в своєму недавньому інтерв’ю Нью-Йорк Таймс.
“Російські танки будуть дислоковані в районі Кракова і Варшави, а Ваше НАТО буде бруднити штани і купувати памперси”.

Вас не лякають, панове вільні європейці. Вас просто готують. Привчають. Оскільки ви вже почали програвати “за власним бажанням”. Ви не хочете пам’ятати уроки Другої світової, але їх добре пам’ятають ті, хто “можемо повторити”.

Ну, а шановній польській шляхті я нагадаю, що коли ви в черговий раз будете полірувати “польсько-українські проблеми”, перегляньте польську хроніку. І згадайте, як виглядає російський танк.

“Новий Варшавський договір” – це не міф. Просто для його відродження потрібно додати певну кількість російських танків. Під прикриттям російської ядерної зброї.

І на останок головне.
Для країни, на території якої російські танки – повсякденна реальність.
Для прихильників “миру за будь яку ціну”.
Та що там, прихильників капітуляції, бо “пофіг при кому жити, аби добре”.
Ніяка “експансія великої росії” неможлива без повної окупації України і Білорусії. Не важливо, в формі «братнього союзу», або в формі «возз’єднання братніх народів під покровом “старшого брата”».
Знаєте чому?

Для успішної реалізації планів попереду потрібно гнати в атаку кілька мільйонів українців і білорусів. А потім, по їх кістках пройдуть обіцяні танки.
Вони так завжди робили. Чи ви не пам’ятаєте, так?
І це була тільки перша погана новина.

Друга – те, що це не буде “войовнича меншість”. Вона до цього часу буде частково знищена, частково буде сидіти по таборах.
Саме покірну більшість абсолютно добровільно буде мобілізовано на гарматне м’ясо та строєм відправлено в будь-яку імперську м’ясорубку.

Ні. Це не буде в наступному житті. При правильно побудованому розкладі на це вистачить максимум п’яти років.
Сил у росії буде досить – ми самі допоможемо зняти з неї санкції.
І не сподівайтеся на смерть путіна. Він протягне значно довше.
Ну, або той, хто прийде за ним, – буде ще гірше.

Найсмішніше і образливе те, що Україна і Польща – природний і дуже потужний союз.
Але це не головна проблема.
Головна в тому, що ми самі собі більше не союзники.

Так що слідкуйте за руками. Точніше, за барометром.

Карикатура © Александр Никитин