Справа не лише у ресурсі енергомереж або у кількості протиракет. Проблема в тому, що ми входимо в цю зиму з очевидно меншим резервом психологічної стійкості та з очевидно більшою колективною втомою.
Читати далі
Кращій спосіб подолати зневіру – це брати і щось робити. Те, що вважаєте за потрібне. А коли зайняті руки, перестаєш вірити типам, які малюють нам депресивні сценарії. Ми переможемо. Переможемо зовнішнього ворога. І дамо раду проблемам внутрішнім. Всьому свій час.
Читати далі
В обороні нищити ворога набагато зручніше ніж у наступі. Особливо, коли ворог наступає в надскладних умовах. Коли для забезпечення свого наступу він має витрачати величезні ресурси. Ні економічно, ні в плані військовому нам поспішати немає сенсу. Єдина причина поспішати – це та сама втома від війни. Так, перебіг війни можна прискорити. Для цього треба піднімати ЗСУ в зустрічні атаки. І зазнавати втрат, втрат, втрат. Ми справді готові платити аж таку ціну? Нам важко. Нам скрутно. Але ми маємо вистояти. Для цього оцю втому від війни треба зламати і забути про неї.
Читати далі
Ми навіть не намагаємося зрозуміти, по якому краю досі йдемо. Замість цього якісь нескінченні срачі. Чи то така самотерапія? По-українські. Почав по діагоналі читати стрічку. Нерви здають. Таке враження, що дійсно щось вимикаєтеся в головах. Що з нами, люди? Війна не закінчиться через те, що ми від неї втомилися. Поки вона, війна, не втомиться через нас, вона не закінчиться. Поки ворог не закінчиться до критичного рівня, вона не втомиться.
Читати далі
