Дежа вю з 2014-го

Якесь бісове, сказав би навіть “грьобане”, але то буде дуже грубо, тож бісове дежавю із 2014-го. Все, що стосується економіки, якось так нагадує 2014-й, що аж лячно. Суто плани, бравурні рапорти, що не мають нічого спільного з реальністю, візіонерство та професійні реформатори, великі плани, як за три місяці перетворити Україну на квітучий сад, повне ігнорування ризиків, повна недовіра до всіх, хто каже щось інше. Єдине, чого немає, це політичних розборок на кшталт літа-14, та навіть не знаю, чи це добре, бо без тих політичних розборок, без розпуску парламента і без неочікуваних результатів виборів не було б того уряду грудня-14, який, несподівано, зміг хоч щось перебудувати. Загалом ситуацію дуже сильно характеризує фраза “втрачено інстинкт самозбереження”.

Читати далі

Про реванш в надії пробудити інстинкт самозбереження

Бої та війни виграють ті, хто виходить на поле бою і б’ється за перемогу, хто вірить в перемогу. Ті, хто здався ще до бою, бо йому хтось розказав, що ворог дуже сильний і треба втікати, ті, хто ще до бою розказує про реванш і з надією зменшити свою участь в ньому здається на милість ворогу, – приречені бути рабами, і нічого, і ніхто не зменшить їхньої участі раба. Україна переможе! Всупереч, незважаючи на будь-що.

Читати далі