Вісті з фронтів. 16.10.2024
1. Противник силами частин і з’єднань 20-ї та 25-ї загальновійськових армій (ЗВА) зі складу угрупування військ (УВ) “Запад” (лівий фланг) продовжує свої спроби повністю ліквідувати плацдарм ЗСУ на лівому березі річки Чорний Жеребець.
Наразі в результаті наступу передових підрозділів своєї 20-ї ЗВА противнику вдалося у північній частині плацдарму повністю взяти під свій контроль селища Макіївка та Невське, хоча ЗСУ продовжують утримувати якусь частину території між ними під своїм контролем.
Більше того, противнику вдалося створити власні плацдарми на протилежному березі р. Чорний Жеребець, зокрема в районі с. Макіївка (по напрямку на с. Греківка) й відповідно в районі с. Невське (по напрямку Новолюбівка – Катеринівка).
З цією метою, очевидно, противник активно використовує й свій вже раніше створений плацдарм на р. Чорний Жеребец на ділянці від Райгородки до Нововодяного.
Південніше, переважно у смузі дії 25-ї ЗВА противника, його передові підрозділи, після того як вони були серією контратак ЗСУ відсунуті від с. Торське та с. Ямполівка, продовжують свої спроби все ж таки повністю витіснити наші війська ЗА річку Чорний Жеребець по тих же самих напрямках, тобто по напрямку на с. Зарічне, с. Ямполівка та с. Торське.
Окрім цього, очевидно, командування 25-ї ЗВА противника докладає певних зусиль, аби суттєво покращити тактичне положення своїх передових частин і підрозділів по напрямку на Серебрянське лісництво.
Це, так би мовити, загальна ситуація на Лиманському напрямку, тепер трохи детальніше.
Хто забув, нагадаю, якими силами та засобами діє противник на Лиманському напрямку.
Це дві загальновійськових армії (ЗВА) – 20-а ЗВА періоду формування “накануне вторжения” й 25-а ЗВА, так звана “новосформована” в рамках мобілізаційного розгортання російського війська.
20-а ЗВА (штаб знаходиться у м. Воронеж) діє у складі:
– 3-ї мотострілецької дивізії (мсд),
– 144-ї мсд,
– та армійського комплекту військ (сил), включаючи підрозділи 236-ї артилерійської бригади (абр), 448-ї ракетної бригади (рбр), 53-ї зенітної ракетної бригади (зрбр), так, це та сама, що збила малазійський Боїнг, і 9-ї бригади управління (бру).
Звісно, на Лиманському напрямку розгорнута не вся армія “до останнього кухаря”, однак її основні сили.
Так само й 25-а ЗВА, яка діє у складі:
– 67-а мотострілецька дивізія (мсд),
– 164-а окрема мотострілецька бригада (омсбр),
– 11-а окрема танкова бригада (отбр),
– армійський комплект військ у вигляді підрозділів (тактичних груп) від 73-ї (абр), 25-го полку спеціального призначення (СпП) й т.д.
Питання з 169-ю омсбр, яка нібито повинна була входити до складу цієї ЗВА, поки залишається відкритим. Справа в тому, що 25-у ЗВА командування противника розгортало на Лиманському напрямку поспіхом у період підготовки свого наступу на Авдіївсько-Покровському напрямку, не закінчивши повністю її формування. В тому числі, 169-ї омсбр.
В кінцевому рахунку мені поки не відомо, чи доформувало російське командування 169-у омсбр, чи взагалі відмовилось від її формування. Принаймні якихось чітких відомостей на цей рахунок я не зустрічав.
Отже, загальні показники, які характеризують угрупування військ противника, яке розгорнуте та діє на Лиманському напрямку, достатньо контрверсійні, але, як на мене, наступні:
– особового складу – приблизно 34-35 тисяч російських “тушок”, хоча дехто вважає, що менше – десь до 33-х тисяч,
– танків вони мають до 550-560 одиниць,
– бойових броньованих машин (ББМ) всіх типів та зразків, включно з бронеавтомобілями, – трохи більше 1050 одиниць,
– артилерійських систем (АС), починаючи з калібру у 100-мм, включно зі 120-мм мінометами, – приблизно 340-346 одиниць,
– реактивних систем залпового вогну (РСЗВ) – десь 120-124 одиниці,
– в інтересах цього угрупування “на постійній основі” діє тактична група ракетних військ, що має до 4-х пускових установок (ПУ) оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК),
– а також залучається бойова авіація зі складу армійської авіації (АА) та оперативно-тактичної авіації приблизно від 4 до 6 “бортів” регулярно.
Наразі в оперативному резерві першої черги російського командування на цьому напрямку числиться один вагомий “аргумент” – 11-а окрема танкова бригада (отбр) зі складу 25-ї ЗВА, є ще танковий полк (тп) 19-й тп, що входить до складу 67-ї мсд цієї ж армії.
У ранзі “звичного” резерву перебуває 4 так званих “резервних мотострілецьких полка” (по суті, своєрідні “накопичувачі” для поповнення) – 361-й “рез.мсп”, 353-й “рез.мсп”, 362-й “рез.мсп” та ще один такий “числиться” у складі 67-ї мсд. Один із них (362-й мсп) взагалі переданий зі складу 1-ї ТА у склад 20-ї ЗВА, позаяк, очевидно, командування 20-ї ЗВА свого часу відчувало певні складності з формування штурмових підрозділів із числа власних частин і з’єднань.
Але, очевидно, поки противник не бачить особливої потреби у вводі резерву “першої черги” в бій, бо відсутні для цього необхідні умови. Декілька попередніх спроб це зробити всупереч цим умовам закінчилися суттєвими втратами й не принесли російському командуванню особливих дивидендів.
Однак варто зазначити, що тамтешнє російське командування частіше за інших пробує використовувати в ході ведення атакуючих\штурмових дій на Лиманському напрямку бронетехніку різних типів та класів. Декілька “масованих штурмів” по напрямку на Торське та Ямполівку “весняно-літнього” періоду з масованим застосуванням противником бронетехніки отримали достатньо широкий резонанс.
Загалом, резерв противника на Лиманському напрямку оцінюється у 6-7 тисяч особового складу (в реальності швидко пустити в хід, тобто протягом 24 годин, російське командування може з них лише 1.5-2 тисячі), до 100 танків та трохи менше 70 ББМ, при 80 одиницях ствольної та реактивної артилерії.
2. Тепер трохи про те, чого прагне противник на Лиманському напрямку, його значення у оперативно-тактичному сенсі й поточні оцінки динаміки розвитку ситуації на тактичному рівні.
Почнемо безпосередньо з тактичних подій на Лиманському напрямку.
Ситуація на тактичному рівні явно поступово розвивається не на користь ЗСУ, хоча й не тими темпами, до яких прагне російське командування:
– 254-й мотострілецький полк (мсп), посилений підрозділами 59-го танкового полку (тп) та 283-го мсп (всі зі складу 144-ї мсд), на даний момент намагається розширити своє вклинення у систему оборони ЗСУ в районі с. Невське, зокрема пробитися у Новолюбівку та Новосадове (тобто почати “звертати” нашу оборону з півночі на південь у бік с. Терни й, таким чином, “оказать содействие” діючим південніше передовим підрозділам 67-ї мсд 25-ї ЗВА).
Причому, очевидно, командування 144-ї мсд противника “не стесняется” інтенсивно вводити у бій бронетехніку. В кінці вересня – на початку жовтня противник неодноразово вводив у бій танки на цій ділянці “повзводно” (по 3-4 одиниці), ймовірно, зі складу 59-го тп. Не завжди це приносило йому успіх, але сама тенденція достатньо характерна.
– В свою чергу, діючі північніше передові підрозділи 3-ї мсд (зокрема, його 237-го танкового та 252-го мотострілецького полків) спромоглися в результаті 2-хмісячних боїв нарешті повністю зайняти с. Макіївка й навіть перетнути р. Чорний Жеребець і створити на протилежному березі плацдарм “ротно-взводного масштабу”.
Очевидно, далі вони спробують пробитися у бік с. Греківка, причому явно ОДНОЧАСНО з активізацією атакуючих\штурмових дій з північно-східного напрямку від Нововодяного (мабуть, також силами 3-ї мсд).
– У смузі дії 25-ї ЗВА противнику на окремих ділянках вдалося покращити тактичне положення своїх передових підрозділів у масштабі “відбили\знищили 1-2 спостережних пункти, зайняли позицію відділення, просунулися на 10-50 метрів”.
Таким чином, якщо казати загалом “за Лиманський напрямок”, то, очевидно, наразі командування противника концентрує свої основні зусилля саме у смузі дії 20-ї ЗВА по загальних тактичних напрямках:
– Макіївка – Греківка,
– Невське – Катеринівка, з очевидним “доворотом” по напрямку Невське – Торське.
Однак, я би не місці нашого командування, яке організовує та керує бойовими діями наших частин і підрозділів саме у смузі дії 25-ї ЗВА противника, не розслаблявся.
Очевидно, що, як тільки противник зможе з’єднати свої вклинення ЗА річкою Чорний Жеребець у більш-менш значний за масштабами плацдарм, послідує нарощування інтенсивності дій передових підрозділів 25-ї ЗВА противника по напрямках на Зарічне, Ямполівку та Торське. Це очевидний і добре “читаємий” крок противника.
За великим рахунком, воно вже розпочинається (адже, наскільки я розумію, командування російської 20-ї ЗВА вже встигло доповісти у “вышележащие” штаби про “очевидный и явный успех на Лиманском направлении”). Тому відповідно “оператори” 25-ї ЗВА (67-ї мсд) вже малюють (якщо вже не намалювали) чергові “стрілочки” у бік вищезазначених селищ на східному березі р. Чорний Жеребець.
У цьому сенсі дуже показовою є інформація про закінчення формування штурмових рот у 37-му мсп 67-ї мсд та підтягування до переднього краю противником бронетехніки зі складу 11-ї отбр та 19-го тп. Причому противник формує штурмові підрозділи зі значним додаванням бронетехніки (й танків, і ББМ) – до 10-12 одиниць на штурмову роту.
Тобто на тактичному рівні зараз противник “озабочен” виконанням свого найближчого завдання, а саме, повністю витіснити наші війська західніше річки Чорний Жеребець, в подальшому створити собі зручні умови для просування у бік м. Борова з півдня й вийти на ближні підступи до м. Лиман.
Чому й навіщо це йому потрібно в оперативно-тактичному сенсі, я НЕОДНОРАЗОВО писав раніше, в тому числі весною нинішнього року, коли ми з вами, шановні читачі, розглядали перспективи всієї літньо-осінньої кампанії противника та його можливих планів на неї. Тому зупинятися детально на цьому не буду.
Нагадаю лише одне – активність противника на Лиманському напрямку, зокрема відносно нашого плацдарму на р. Чорний Жеребець, обумовлюється двома “причинами”, які носять назви:
– Сіверський виступ (або плацдарм, якщо вам так більше подобається),
– Слов’янсько-Краматорська агломерація.
Іншими словами, без виходу на рубіж Борова – Лиман противнику в подальшому буде важко “штурмувати” Краматорськ та Слов’янськ виключно з південно-східного напрямку через Костянтинівку та Дружківку.
Поки українські війська нависають над 3-ю загальновійськовою армією (ЗВА) противника (УВ “Юг”) з півночі, з Сіверського виступу та утримують більшу частину північного берегу Сіверського Донця на ділянці від Ізюму до Білогорівки (верхн.), ця армія противника (3-а ЗВА) завжди буде відчувати (нехай навіть гіпотетичну) загрозу флангового удару з півночі при будь-яких своїх спробах наступати на Краматорськ і Слов’янськ з півдня та південного-сходу. Причому навіть якщо “паде” м. Часів Яр.
Саме тому протягом крайнього часу активізувалися не тільки сили та засоби 20-ї та 25-ї ЗВА противника зі складу УВ “Запад”, а й власне 3-ї ЗВА противника (УВ “Юг”), яка прагне зараз вирішити два основних завдання одночасно:
– витіснити наші війська з Сіверського виступу,
– таки “взяти” м. Часів Яр, аби створити собі умови для подальшого просування у бік Костянтинівки та Дружківки.
Про це поговоримо наступного разу.
Коллаж: 24 канал
