Якби не ви…

Дорогі бойові побратими та посестри!

Сьогодні, у день Збройних Сил України, я дякую всім, хто робить свою важку роботу.

Схиляю голову перед вашим подвигом! Перед кожним солдатом, сержантом і офіцером. Особливо перед тими, хто сьогодні у вогні боїв та під обстрілами, у холодних замерзлих окопах і руїнах міцно тримає оборону та нищить підступного ворога.

Саме ви, незважаючи на звання та посади, стоїте за майбутнє наших дітей. Це те, заради чого ми боремося, не маючи права на поразку.

Гордий за кожного, хто сьогодні перебуває в лавах Збройних Сил України.

Україна не здається – завдяки вам. І завдяки вам я знову і знову переконуюсь – як би важко нам не було, але точно не буде соромно!

Дякую за службу!
З Днем Збройних Сил України!

Що відчуває кожен із вас, коли чує або вимовляє Збройні Сили України? Правильно — гордість. Бо це — найсильніший і найвідоміший у світі український бренд!

Гордість — бо пам’ятаємо, як проходила випробування перша українська далекобійна ракета. Потім — ця ракета втопила «Москву».

Гордість — бо бачимо, як Збройні Сили стримують навалу, якої боявся або, може, і зараз боїться весь світ. Партнери давали нам тиждень. Орки — взагалі три дні. А скоро піде третій рік, як ми тримаємося. І маємо перемогти.

Гордість — бо знаємо про результати роботи розвідників, десантури, ССО, артилеристів, танкістів, піхоти, пілотів. Всіх.

Гордість — коли приїжджаємо на Схід і Південь, бачимо втомлені обличчя воїнів. Чуємо від них, що техніка, яку ми привозимо, рятує життя і додає позитиву військовим.

Гордість — коли називаємо друзями і побратимами понад дві тисячі членів нашої команди, які пішли на фронт в перші ж дні війни добровольцями.

Біль та горе — бо втратили 74 наших партійців. Більшість із них — це мої та наші близькі люди… Ми відчуваємо біль за кожного з наших загиблих співвітчизників, військових і цивільних.

Втрати великі. Але армія наша сильна. І спираючись на нашу беззастережну підтримку, на підтримку всього українського народу, а може, і світу, вона переможе.

Не дарма у нас День захисника України збігається з Покровою. А тепер, після переходу нашої Церкви з російського на людський календар, День Збройних Сил припадає на Миколая. А може, Миколай — на День Збройних Сил.

Через Миколая наша команда передала багато «іграшок» військовим: мавіки, фпвішки, бронетехніку, РЕБ, колеса, Посейдони. І водночас відправила цукерки дітям. Хто виробник — я вам не скажу, рекламувати не буду 😛 .

Як віруюча людина прошу Миколая Чудотворця молити Бога за нас. Але українці здавна кажуть: «Віра без діл — мертва». І ми не просто віримо у ЗСУ, але усім, чим можемо, їм допомагаємо. Всі разом. Бо ми — українці! Нація, яку знає і якою захоплюється зараз весь світ.

Вітаю всіх зі святами!

Випадковостей не буває. Все, зрештою, складається так, як мусить бути.

У святих своя іронія – так мало бути, щоб Миколая було на день ЗСУ (чи навпаки, бо Миколай був раніше). Бо ж, вважалося, що святий був помічником і захисником, з’являвся там, де потребували допомоги. А хто зараз найбільше допомагає і захищає нас усіх? Отож.

А те, що наші Миколаї боронять добро зброєю, то… життя доводить – добро має бути якісно озброєне, навчене, мати сили й засоби ліквідовувати зло усіма доступними методами.

Зі святом, ЗСУ. Дяка за диво, що держава досі є.

Святителя Миколая називають Чудотворцем.

Дуже символічно, що нині день Святого Миколая припадає саме на день народження Збройних Сил України.

Адже продемонстровані ними дивá – з початку російської агресії у 2014, а особливо під час повномасштабного вторгнення у 2022 – дозволили усім нам жити, вітати одне одного і працювати для Перемоги.

Важливо підтримувати ЗСУ щоденними діями.

І хай Святий Миколай виконає найзаповітніші бажання наших воїнів!

Збройні Сили України сьогодні – то не про професію. То про місію.

Це люди, які титанічними надзусиллями і самою дорогою ціною дають шанс вижити Україні як державі і українцям як нації.

Дякуємо за кожен день.

З днем Збройних Сил України всіх причетних.

У зла багато форм, а у добра форма ЗСУ.
У люті багато облич, а у мужності обличчя наших захисників.

Українці довіряють ЗСУ більше, ніж політикам, ЗМІ та церкві.

Ви стоїте за державу, за пам’ять минулих поколінь, за живих і ще ненароджених.

Горда, що народилася, живу та працюю в країні, де є ЗСУ.

Герої, так багато хочеться сказати. Ще ніколи «дякую» не важило так багато. Бо це «дякую» за ніч, що минула, і за день, що настав.

Дякую, ЗСУ!
Зі святом!

Батько просинається дуже рано. О 4-5 ранку. Йде за питною водою до апарату, що стоїть на трасі. І, переходячи дорогу, ще в напівтемряві, споглядає автобуси з військовими ЗСУ, що зупиняються на світлофорі.

Він бачить їх обличчя, зосереджені. Втомлені або замислені. Ніч їхали. Поки тилові міста спали. Поки сотні тисяч цивільних, до яких не дійшла лінія фронту, займалися звичними справами: заробляли гроші, купували продукти, дивилися You Tube, спілкувалися з друзями, збиралися в Буковель або просто планували свята, – ніч їхали…

Він каже, у нього завжди чи не сльози на очах. Бо війна ближче, коли ось так. Коли стоїш із тою водою, набраною з самого ранку, бо не спиться, і роздивляєшся обличчя військових. За ніч по трасі туди-сюди техніка, автівки з особовим складом, паливо для ЗСУ, ну, звичний двіж як для війни. А ми спимо, і цього двіжу не бачимо, і тому багатьом здається, що війна не така страшна. Вдень війна не так помітна серед заторів на дорогах. В галасливих супермаркетах. В натовпі цивільних.

Але я завжди пам’ятаю, що якби не ВИ…

Ви тримаєте справжній фронт, який проходить не в “качалках”, не на форумах, не в салонах краси. Він у вирвах від вибухів. І у бліндажах. І в сірій зоні. В окопах. Під фосфором. В оточенні. Він не тихий – він пронизаний пострілами. Кров’ю. Мовчазною, злагодженої вашою роботою. Про яку ви думаєте, зосереджені, навіть в тих автобусах, в напівтемряві, зупинившись на світлофорі…

В какое великое и страшное время живём.

Велико всё : Потери-Приобретения, Счастье-Горе, Рождения-Смерти, Смех-Слёзы, Прилёты-Ответки, Восхищения-Разочарования, Друзья-Враги, Страх-Отвага, Надежды и Безнадёга…

Всё увеличено в разы. В тысячи раз. Через годы-десятилетия-столетия всё ныне происходящее превратится в мифы. В эпосы. В Историю.

А мы, ныне живущие и сражающиеся – её творцы и свидетели.

А главный герой всего этого фантастического по своему величию и ужасу действа – украинские Зэ-Сэ-У. Титаны наших дней.

На их плечах сегодня судьба всего цивилизованного мира. (И хотелось бы преувеличить, но не получится. Слишком уж велика цена нашей победы для будущего всего человечества).

Сегодня их праздник. Сегодня праздник всей Украины и всех украинцев. На фоне этого праздника меркнет всё. И светские свята, и церковные.

Весь мир, затаив дыхание, следит за схваткой украинского Титана со средневековой ордой. У орды шансов нет, но ракет, злобы и всякого дерьма внутри ещё более, чем достаточно. Так что до её полной и безоговорочной капитуляции путь очень неблизкий и кровавый.

Воюємо далі, браття та сестри.
Зі Святом, наші Герої ❤️.

Парубки та дівчата, які служать у ЗСУ!

Ви – кращі. Ви не бігали від воєнкома і не плакалися, як вам винна держава. Ви погодилися поставити своє життя на паузу. Ви погодилися з тим, що на довгий час станете не менеджерами, айтішниками та фермерами, а солдатами, сержантами та летьохами. Ви ризикуєте. Ви боретеся. Ви виходите на чергування в траншеї з розкислої багнюки. Ви живете в бліндажах, повних мишей. Ви гарно знаєте, що таке туалет – це яма, а миття – це тазик з водою та мокрий рушник. Ви вкалуєте на полігонах, аби навчити вояків тому, що вмієте самі, з навантаженням від якого в цивільних інструкторів очі рогом лізуть. Ви можете відпахати на полігоні весь день, а потім ще лагодити техніку, бо назавтра – знову полігон.

Ви захищаєте Україну попри те, що службі вашій кінця-краю не видно, а новини з тилу ні фіга не надихають на оптимізм.

Ви тримаєтеся. Стискаєте зуби і тримаєтеся. Бо на наших плечах Україна.

Ви – справжні. Ви – істинні патріоти. Ваш патріотизм не потребує доказів, кращій доказ – піксель на вас.

З Днем збройних сил всіх вас. Перемоги всім нам. І аби втілилося все, чого ми бажаємо.

А ухилянтам бажаю справді стати такими непридатними, як вони розповідають. Ухилянтам, яким не бракує нахабства корчити з себе патріотів, бажаю особливо. Бажаю як непридатний, що служить в ЗСУ.

Ми тут. Нам не байдуже.

Можна написати слова. Такі ось маленькі літери скласти в красиві слова.

Згадати та вклонитися кожному, кожному-кожному. Згадати друзів, всіх-всіх. Та ніколи не забувати тих, хто в строю на небі. Усіх та кожного.

Згадати героїв. Усіх, усіх-усіх. Від простого солдата, смішного і неймовірного, в шльопках і шортах. І до Героїв, які стали прикладами та легендами.

Зі святом, ті, хто тримає небо над нами.

Хочеш зрозуміти, що таке справжній холод, – спитай в ЗСУ.
Хочеш зрозуміти, що таке справжній страх, – спитай в ЗСУ.
Хочеш зрозуміти, що таке справжня, щира, переповнююча тебе через край радість життя, – спитай в ЗСУ.

Хочеш зрозуміти, на що здатен, – вступай в ЗСУ.

Зі святом тих, хто справжній.
Честь.