Політика Перемоги
Минулого тижня у пості «Де політика Перемоги?» ставив питання, без яких, на мою думку, перемогти росію буде надзвичайно складно.
Щонайперше – політика Перемоги вимагає змін у підходах, які сповідує влада. Адже у влади – важелі, повноваження, ресурси, ДБР і марафон.
Але перемогти ми зможемо лише як суспільство. Тому ми повинні, координуючи зусилля, домогтися зазначеної зміни у підходах. Що не так – сказано і в цитованому вище пості, і в численних інших матеріалах.
А от на що саме змінювати – пропоную обговорити.
Є кілька напрямків, від яких напряму залежить ефективність України як держави у здобутті Перемоги.
1. Економіка.
Переведення на«воєнні рейки» промисловості, науки, культури – підпорядкувати потребам Перемоги виробництво, розробки і масовий культурний продукт.
2. Дипломатія.
Залучення усіх спроможних на потреби виживання України: політиків, експертів громадянського суспільства, друзів України.
3. Єдність.
Залучення, а не відштовхування проукраїнських сил, для підтримки ЗСУ і контролю за системою.
4. Громади.
Забезпечення потреб захисників напряму громадами.
Прозорість рішень органів місцевого самоврядування.
Організація і «масштабування» за затвердженим державою стандартом – підготовка (фізична/тактична, такмед, БПЛА тощо).
5. Суспільство.
Об’єднання навколо підтримки фронту, підготовки і перепідготовки до ефективнішої боротьби.
Волонтерство – грошима, часом, роботами.
Особиста участь у ініціативах допомоги фронту.
* * *
Загалом, правилом для кожного має стати «Ні дня без допомоги фронту». А щоб усі не робили усе, має бути чітка поінформованість про потреби, а не замовчування проблем.
Кожен із напрямків потребує детального розписання і донесення до влади.
Про механізми поговоримо далі.
Все це пропоную обговорити, сформулювати і обʼєднати зусилля для реалізації. Що думаєте? Що зайве, чого бракує, і як визначити пріоритети?
