Чи вирішує проблеми військовий облік жінок

Михайло Забродський

17 грудня вступив в дію наказ Міністерства оборони України №313 від 11.10.21.

Цим наказом передбачено розширення переліку спеціальностей та професій, який передбачає взяття жінок на військовий облік як військовозобовʼязаних. Так, відтепер керівники підприємств зобов’язані контролювати, щоб на військовий облік ставали жінки, що обіймають професії з чималого переліку. Серед них журналісти, оператори, піарники, бібліотекарі, перекладачі, аналітики тощо.

Безсумнівно, що наказ важливий.

По-перше, він виданий повністю у відповідності вимог Закону України. По-друге, ЗСУ та інші силові відомства потребують досвідчених професіоналів зазначених галузей.

У зазначеному відомчому підзаконному акті бентежить лише одне слово – жінки.

Мобілізація і мобілізаційна підготовка країни є складним комплексом різноманітних заходів. Основним із них в першу чергу є забезпечення надходження до ЗСУ придатних і попередньо професійно підготовлених людських ресурсів. Не секрет, що чимало цивільних професій є дуже наближеними до військових спеціальностей. Як і не секрет те, що оборона країни є справою всього українського народу.

Але постає питання: чи дійсно всі проблеми зокрема військового обліку в нашій країні вирішені хоча б на законодавчому рівні? Чи дійсно ситуація з постановкою на військовий облік настільки критична, що вже вимагає від держави залучати наших жінок: матерів, дружин, доньок, сестер? Чи є визначення зазначеного списку жіночих професій дійсно першочерговою мірою для наведення ладу у військовому обліку?

Насправді державницький підхід мав би передбачати більш повне використання людського потенціалу без прив’язки до гендерної належності. Такий підхід з одного боку дозволив би більш повно використовувати професійні навички і вміння наших громадян, а з іншого боку зняв би питання будь-яких проявів гендерної дискримінації і прихованого сексизму на державному рівні.

Насправді потужний потенціал професіоналів, які могли б в критичний момент влитися до лав наприклад ЗСУ, є достатньо значним. Але серйозною перешкодою для цього є зокрема і відсутність належної законодавчої бази.

Наведемо лише декілька прикладів.

Охоронний бізнес і охоронні структури. Сфера діяльності, в якій лише офіційно задіяні по різним оцінкам від 60 до 100 тис. чоловік. Більшість цих людей має певний рівень досвіду, підготовки і саме головне – відповідний фізичний стан. Всі вони могли б бути вкрай корисними у справі захисту країни. Що заважає умовою отримання ліцензії на зазначений вид діяльності встановити постановку на військовий облік та наприклад підписання контракту на проходження служби в резерві?

Галузь автомобільних перевезень. Десятки тисяч водіїв далекобійників, які працюють на шляхах України, Європи і всього світу. Гостра потреба ЗСУ у професіоналах цієї спеціальності загальновідома. Чому б не запровадити жорстку умову отримання водійського посвідчення певної категорії і ліцензії через постановку на військовий облік?

Сфера професійного спорту. Чи може хтось уявити собі  постановку на військовий облік національної збірної України по футболу? Переконаний, що там навіть не зрозуміють, про що йде мова. У той же час світова історія останніх ста років має чимало прикладів, коли спортсмени зі світовим ім’ям у скрутний для країни час вливалися до лав збройних сил.

ІТ-технології. Військове протиборство 21 сторіччя вимагає фахівців зазначеного профілю не меншою мірою, ніж наприклад артилеристів чи танкістів. Чому б не пов’язати державне регулювання в цій сфері з механізмом постановки на військовий облік?

Що вже говорити про льотний склад цивільної авіації, моряків торговельного флоту або, наприклад, приватних детективів? Впевнений, що враховуючи фах, досвід і рівень підготовки чимало з них були б корисними Повітряним Силам, Військово-Морським Силам та Військовій контррозвідці.

Беззаперечно, наведені приклади є далекими від вичерпного переліку. Важливість і необхідність певних навичок для сфери оборони можна знайти в будь якій професії, з великою повагою до всіх них, без виключення. І за умови суворого дотримання вимог нашої Конституції, національна безпека дійсно мала б стати справою всього українського народу. Для цього потрібна системна робота і саме державницький підхід до цих питань. У цьому випадку визначення переліку жіночих професій точно не було б першочерговим кроком.

Автори