Менше говорити, а будувати більше і дешевше

«Чомусь» на вихідних з’явився прес-реліз Міністерства інфраструктури України щодо підписання чергового кредиту на ремонт доріг від українських банків. Можливо, щоб за вихідні новина пролетіла непоміченою?

Обсяг запозичень 376 млн дол, терміном на 5 років, за ставкою 4,9%. Як і семирічні євробонди на 700 млн дол, цей кредит виданий під державні гарантії, що фактично збільшує державний борг на понад 1 млрд дол.

Що цікаво: у 2016-2019 ми системно зменшували заборгованість Укравтодору за попередні роки, сформовану переважно у часи Великого Будівництва Януковича до Євро-2012. І при цьому змогли створити Дорожній Фонд і ремонтувати втричі більше і вдвічі дешевше.

З 2020 року нова влада розпочала збільшувати обсяг кредитування ремонту доріг. Фактично, за 2020 заборгованість зросла на понад 22 млрд грн і на кінець 2020 склала вже разом понад 65 млрд грн, що дорівнює обсягу річного фінансування Дорожнього Фонду.

За 8 місяців поточного року борги Укравтодору зросли ще на 30 млрд грн, і загальна заборгованість вже майже 100 млрд грн!

Дороги можна будувати в кредит, але кредити бувають різними. У своїй практиці ми орієнтувалися на запозичення МФО, які видаються строком на 10-20 років з дуже низькою відсотковою ставкою. І їх обсяг коливався в розмірі 500-700 млн дол на 3-5 річний цикл.

За останні два роки заборгованість Укравтодору подвоїлася, що відчутно також за сумами, які витрачаються на обслуговування боргів. Якщо у 2020 ми витратили на це 5 млрд грн, то в 2021 – вже понад 10 млрд грн. Якраз вартість Запорізького чи Кременчузького мосту 😉 .

А з 2022 ми вже будемо платити за обслуговування боргів понад 20 млрд грн.

Відремонтовано 4% автошляхів, 2% мостів, а борги вже дорівнюють півтора Дорожнього Фонду.

Я розумію ідею авторів цієї ініціативи: ми будуємо і заробляємо, а платити за це буде наступна влада, коли знову виявиться, що дороги зникли, зате з’явилася купа боргів.

Але чи не можна трохи вгамувати апетити, менше говорити, а будувати більше і дешевше?