99 лет назад был бой, и победила зрада. Мы ходим по кругу…

Светлана Самборска
Светлана Самборска

99 лет назад случилось начало конца попытки завоевать независимость Украины.

99 лет назад был бой, и победила зрада.

99 лет назад семенченки, парасюки, тягнибоки и тимошенки того времени нанесли смертельное ранение Украине.



“Мотовилівський бій відбувся 18 листопада 1918 року між військами Директорії УНР та Українською Державою гетьмана Скоропадського. Бій не був великим, однак мав величезне значення для всієї України — після перемоги у Мотовилівських лісах війська Директорії УНР розпочали наступ на Київ, і після запеклих вуличних боїв зайняли його. У день заняття Києва Директорією, 14 грудня, гетьман Павло Скоропадський зрікся своєї влади”.

Павел Скоропадский.

К нему было много вопросов.

Царский генерал. Крупный землевладелец, а это было больше, чем Липецкая фабрика на наши деньги, – тогда “земельный вопрос” был альфой и омегой. Назначение царских чиновников на должности – страшный грех – можно ж было семенченков и парасюков поназначать. Парасюки, Гадисавченки, прибежавшие половить рыбку в мутной воде Саакашвили голодными галчатами открывают желтые клювики, требуя положить туда вкусных червячков, а тут мерзкий гетьман смеет контру на должности назначать. И находились, конечно, дядиИгори со ста тысячами червячков для парасюкишвилей, и парасюкишвили отрабатывали свои номера.

Тогда Скоропадский успел очень много.

“Україна досягла певних успіхів у галузі науки, освіти та культури. Універсалами Скоропадського були створені Українська Академія Наук, українські університети — у Києві та Кам’янці-Подільському, 150 українських гімназій. Також вийшло друком кілька мільйонів примірників українських підручників; засновано широку мережу загальнокультурних закладів та установ (Національний архів, Національну галерею мистецтв, Національний історичний музей, Національну бібліотеку, Український театр драми та опери, Українську державну капелу, Держаний симфонічний оркестр тощо).
Чимало труднощів виникло при спробі створити збройні сили Української Держави замість демобілізованих військових підрозділів Центральної Ради. З попереднього періоду не розформованою залишалася тільки Запорізька дивізія, яка обороняла північно-східні кордони України. У липні 1918 року було створено Сердюцьку дивізію під командуванням полковника Віктора Клименка в кількості 5 тисяч вояків, у серпні того ж року почали формувати Окремий загін Січових стрільців. Універсалом Гетьмана було відновлено стан українського козацтва. Крім того, було створено Генеральний штаб, штабні структури у восьми територіальних корпусах”.

Была война, но кого это волновало. Кого волновали риски потерять страну – очень уж хотелось власти парасюкишвилям, и очень уж хотелось распропагандированным парасюкишвилями дурачкам позадавать вопросы гетьману-землевладельцу. И вопросы были заданы.

Вопросы были заданы 18 ноября 1918 года под Мотовиловкой. Менее чем через месяц парасюкишвилями был взят Киев. А через полтора месяца – сюрприз, сюрприз! – Киев взяла Красная армия. Ну, кто бы мог подумать, правда?

Тогда все кончилось вот этим вагоном. “В вагоне Директория, под вагоном территория” – помните? Ну, вот она – Украина, которую выборола зрадосекта сто лет назад. Покрашена в приятный зеленый цвет и служит в Фастове вагоном-музеем. Здобулы.

Мы ходим по кругу.

Меня просто поражает, насколько всё повторяется, насколько повторяются реакции. Говорят, что умные учатся на чужих ошибках, а дураки – на своих.
Но как называются те, кто на собственных ошибках… кто даже на собственных смертельных ошибках научиться не в состоянии?


Фото © Музей-вагон Злуки УНР і ЗУНР

Share

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial