Вчора ввечері підійшов один із організаторів ходи ветеранів і спитав, чи я досі вважаю, що треба було робити не так? Так, досі вважаю. Я обіцяв після акції пояснити, чому. Це буде багато літер, але вони важливі для розуміння – що є чим. Отже, давайте почнемо з уточнення термінів, на жаль, багато хто так і не розуміє, чим парад, марш і хода відрізняються один від одного.
Читати далі
Армію ховають за вітрину, за якою з нею можна робити все, що завгодно. Коли ті, хто відчувають армію “надлишково майном”, радять тим, хто не розуміє армію (та й війну з агресором) від слова “зовсім”, мало того, бояться її, – нічого хорошого армію не чекає. А “зламавши” армію, вони знищать єдиний спосіб стримування росії. Що призведе до знищення України. Ті, хто не хоче годувати свою армію, годуватимуть чужу. Ті, хто знищують свою зброю своїми руками, випробують на собі ворожу.
Читати далі
Я вже бачу цю демонстрацію, я бачу ці ріки людей, які заллють столицю від Шевченка до Михайлівського, від Майдану до Банкової, вгору по Інститутській. Я бачу ці потяги й автобуси українців, які несуться до Києва на свій парад. Я бачу киян, кожен перший у вишиванці, кожен другий у формі, з дітьми та старими, з прапорцями, кульками – і димовухами. Я чую цю музику, цей ритм, який пробирає до кісток. «Мої предки були не вбогі. На пісні та свячені ножі…» Вова, ти ж знаєш цю пісню. І знаєш, що вона означає. Тобі страшно, Вова.
Читати далі
