Армію демонтують, демотивують, дискредитують
Моя улюблена стратегічна бубочка, головний військовий експерт, який віщає прямо в ОПУ і в зворотному напрямку, – це Іван Апаршин.
Людина, яка стояла у керма експертної мітли, яка вимітала з армії все “зайве”. Та так чисто і старанно, що в результаті “зайвою” виявилась сама армія.
Саме на його експертних оцінках, мабуть, ґрунтуються всі дії нової влади, що стосуються оборони.
Інакше, дуже складно пояснити, чому п’ятирічні реформи ЗСУ перетворюються в грубий та квапливий демонтаж.
Він уже заявляв і про зірку свого серця – “надлишкове майно”, що потрібно неодмінно продати, і на ці гроші ощасливити те, що залишиться від армії.
Саме він із задоволенням пояснював, що ми не можемо конкурувати з росією (поки на Азові), а тому нічого сіпатися, і навіщо весь цей флот?
Останнім часом він любить стратегічний розмах в своїх оцінках.
Ось напередодні він міркував про російську загрозу. І що б ви думали?
Виявляється, про російське угруповання в 85 тисяч – всі таки давно знають (ще недавно він віщав про це, як про одкровення – росія може почати вторгнення, хто б міг подумати?)
І воно, звісно, небезпечне, але не таке вже страшне. Звичне.
І з кадрами у них проблема моторошна – ловлять призовників ковшем.
І перекидання техніки до нас під бік – це не ескалація. Просто передислокація (просто передислокація, Карл!)
І взагалі це не техніка, а металобрухт.
Їй по 50 років (ух ти, розбудіть консультанта! Він не в курсі, що техніка такого віку успішно використовується на Донбасі).
І ці танки Т-62, яким по 70 (?!) років (нашатирю консультанту! І матчасть), – вони взагалі не заведуться.
Все у нормі – вони просто так собі бавляться! До чого тут ми?
І якщо що – війну вони мають почати з ракет і авіації. Але – спокуха!
Тут у Польщі авіакрило НАТО, і у Прибалтиці авіакрило НАТО. А в Чорному морі есмінці з Томагавками.
І хто цим росіянам дозволить на нас в центрі Європи напасти?
І припиніть знову кричати, що путін нападе!
Ось чесне слово, цілий полковник ні на півшишечки не був на війні, а веде себе як преподобний отець Контузій.
Втрата орієнтації та пам’яті у махрового професіонала.
Тобто в 14-му році ніхто росії не завадив розпочати наземну війну проти України. А зараз, якщо вони підключать авіацію, НАТО раптом негайно змахне авіакрилами та усадить у лоба агресору Томагавк!
Серйозно?
І те, що путін давно напав, ви як і раніше вимовити не можете, старанно набравши в рота?
Та справа не тільки в цьому.
Саме на подібних “заспокійливих” експертних вдування в ОПУ ґрунтуються дивні, але дуже квапливі рішення.
Наприклад, про відмову від закупівлі тренажерів для Бука і С-300 – найважливіших компонентів стримування тієї самої агресії з повітря.
І наростаючі розмови про скорочення армії.
І скорочення військових медиків.
І припинення фінансування низки оборонних програм.
І збої системи постачання, яку вже добре відчувають на місцях, але поки мовчать.
І ряд заходів по “модернізації” служби, які незабаром можуть обернутися відходом найбільш боєздатної та досвідченої частини армії.
І, нарешті, весь цей треш з перемир’ями, припиненням вогню, однобічними відведеннями та телефонуванням хижакові з проханнями про вегетаріанство.
І початок процесу “замилювання” реальної ситуації.
І ще, і ще, і ще.
Розглядайте мої слова як будь що. Як версію. Як параною. Як гіпотезу і порожні балачки.
А я ясно бачу – армію демонтують. Армію демотивують. Армію зв’язують в діях. Ховають за вітрину, за якою з нею можна робити все, що завгодно.
І потихеньку дискредитують. Навіть у власних очах.
Коли ті, хто відчувають армію “надлишково майном”, радять тим, хто не розуміє армію (та й війну з агресором) від слова “зовсім”, мало того, бояться її, – нічого хорошого армію не чекає.
А “зламавши” армію, вони знищать єдиний спосіб стримування росії. Що призведе до знищення України.
Ті, хто не хоче годувати свою армію, годуватимуть чужу.
Ті, хто знищує свою зброю своїми руками, випробують на собі ворожу.
А той, хто свідомо підводить під це обґрунтування та аргументацію, для мене нічим не відрізняється від ворога.
Я частина армії. Я частина України.
Я бачу і розумію, що відбувається.
Таких багато.
І не варто чекати від нас овечої сліпоти.
Я сказав.
Просто, нехай знають.
Зустрінемося на нашому параді.
Рівень державного діяча визначається його ставленням до армії, і від пулу Коломойського не приходиться очікувати нічого хорошого в цій сфері, бо вони вже мали можливість проявити себе в 2014 році, і проявили.
Тоді, поки одні з нуля підіймали ЗСУ, вони повз військкомати відправляли людей на війну під командуванням різних сємєнченків та ків, паралельно вирішуючи свої бізнес-питання та кришуючи вивід коштів з “ПриватБанку”, щоби тепер заявляти про “прєступлєнія гєнералов”, “нєт там нікакого Путіна”, “ми воюєм самі с собой” і про “стрільбу по цивільним”.
Вони бояться регулярної армії, не розуміють її, не хочуть її.
Їх цікавить лише оборонний бюджет у 200 мільярдів, сформований “мародерами”.
І вони знають, що не буває армії без гідності.
Звідси цей наступ на базові досягнення у військовій сфері – призупинення нової системи харчування, наїзд на Центр забезпечення при МО та волонтерів, тиск на виробників спорядження, відміна параду, портновські “розслідування” пересування наших кораблів нашими ж водами, замовчування теми вступу до НАТО тощо.
“Новой командє” необхідно демотивувати активних людей об’єднуватися під військовими прапорами та для своїх політичних цілей дискредитувати військо в очах обивателя “незакопаними кунгами”, “бракованими бронежилетами” і купою інших страшилок з “1+1”.
В таких умовах продовжується війна, росіяни закріплюються на морях і окупованих територіях, ми продовжуємо нести втрати під передвиборчий спів “перімір’є” і обіцянки “овцы будут целы”, втрачаємо позиції та обличчя на міжнародній арені, спостерігаємо консолідацію реваншистів та російської агентури, бо в керівництві державою немає державників, є маніпулятори, яким повірило 3/4 населення.
Иногда, наблюдая за новой властью, я все больше убеждаюсь, что их победа на выборах – это не результат гениального плана. Победа как результат гениального плана – это была победа Трампа. Но сравнивать с победой Зеленского её нельзя, несмотря на несколько схожих маркеров.
Трамп начинал президентскую гонку не фаворитом, а андердогом. Его рейтинг рос во время предвыборной кампании. Рядом с ним была качественная команда. За его спиной была республиканская партия, которая имела немалое доверие американцев.
В нашем же случае многие элементы просто совпали. Команда малороссов, сформировавшая меседжи, которые были им близки, и которые смогли оттаргетировать разные группы. Без сильной команды за спиной, зато с сериалом, который несколько лет программировал людей видеть президентом «простого парня, у которого все получилось».
И да, всё получилось. Так сложилось. Причем получилось так, как сами не ожидали. План зайти в парламент партией «Слуга Народа», стать успешнее провального «Укропа» вылился в нового президента Украины и монопартию из говна и палок.
Это не критика, собственно, просто констатация факта, что успех может иметь долю случайности. И что мегауспешная информпрограмма во время выборов не гарантирует умение работать с разными таргет-группами и реализовывать правильные решения в дальнейшем.
Одна из таких «таргет-групп» – это армия. Судя по всему, армия для команды Зеленского остается чем-то непонятным и пугающим. С ней нельзя бороться, так как у нас война. Но возглавить тоже не выходит. Армия – это что то страшное, со своими идеалами, стальной зверь, стоящий на границе между российским вторжением и мирной Украиной и перемалывающий врагов.
Что с ней делать – Узеленского не знают. Ни инстаграмм, ни «Сваты», ни «просто перестать стрелять» отчего-то туда не заходят. Армия имеет свои щупальца в мирных городах в виде ветеранов, активистов и волонтеров, и несмотря на то, что армия аполитична, но её щупальца вполне себе политичны, имеют свою точку зрения и свой вес в обществе.
И один из эпизодов, который показывает беспомощность информационной политики на тему армии, – это парад на День Независимости.
Можно дискутировать на тему необходимости парада, это субъективное мнение, окей. Но ты заявил, что парада не будет. Держи марку, ты же президент.
В итоге когда ветераны, активисты, волонтеры и другие связывающие себя с армией люди захотели сами пройти парадом по Крещатику, пошла ответная реакция из Офиса Президента. Сначала было заявлено, что в то же время на Крещатике пройдет аналог Первомая. Потом мероприятия связанные с детьми. В общем, попытка влиться в планируемый парад, как-то себя в нем зафиксировать, сделать картинку.
И это какой то… позор ©. Верховный Главнокомандующий через мероприятия, связанные с детьми и учителями, пытается как-то притусить к армейской братии, причем способами, которые вызывают только негатив и раздражение. Как-то рейдернуть мероприятие, которое он не смог инициировать сам. Лучше бы он вообще на него не обращал внимания, это была бы позиция, которая была бы хоть как-то понятна. Но переобувание на лету – это низко, Хоботов ©. Как-то странно ведь выходит, на военный парад у тебя денег нет, а на аналог Первомая, оказывается, есть.
К сожалению, Верховный Главнокомандующий так и не понял, почему люди приходят на Крещатик посмотреть на свою армию. Это для многих единственный способ сказать своей армии – спасибо! Это такое же программирование народа, как сериал «Слуга Народа», только более патриотичное программирование и тут, и сейчас. Потому что само слово «Независимость» в первую очередь связано с теми, кто для этой страны эту самую независимость защищает. И это не дети и учителя. Они к Независимости не имеют отношения.
Первична к слову «Независимость» именно армия. Потому смещение акцентов с армии на детей и учителей – это просто красная тряпка, которую опять команда Президента вывесила перед теми, кто и так не особо был почтителен к новой власти. Зачем? Еще больше расколоть общество?
В общем, хотелось бы напомнить новому Президенту, что его предшественник набрал 54% на прошлых выборах, гораздо больше чем нынешний Президент. И несмотря на давление и российских, и пророссийских СМИ, и типа проукраинских, и ежегодный «Майдан 3.0» в Мариинском парке, армия осталась в своем большинстве ему лояльна. И тем не менее его рейтинг был последние годы ниже плинтуса.
Вам, Владимир Александрович, может так не повезти.
Фото © EPA / Dai Kurokawa
