Кремлівська версія “цветной революции”

Поки багато хто з вас щиро радіє “перемозі” вірменського “майдану”, я хотів би дещо нагадати, просто інформацію для роздумів:

Саргсян Серж Азатович
1993-1999 – Міністр оборони, міністр національної безпеки і міністр внутрішніх справ. На момент розстрілу проєвропейського парламенту Вірменії обіймав цю посаду.
1999-2000 – Голова адміністрації президента Вірменії.
2000-2007 – Міністр оборони Вірменії, секретар РНБО (аналогу).
2007-2008 – Прем’єр-Міністр (друга особа в країні).
2008-2018 – Президент (перша особа в країні).
2018 – змінює Конституцію під себе, ставши Прем’єром і першою особою в країні.

Тепер про хронологію кількох останніх днів:

• вчора зранку оцей ось тіп приходить на переговори з лідером опозиції і через 3 хвилини йде звідти,
• через якусь годину-дві після переговорів затримують цього лідера опозиції – переговорника і розганяють малочисельний мітинг,
• на вечір виходить багато людей.

Все це повністю вкладається в модель нормального розвитку подій і модель поведінки людини, яка 25 років керувала безпекою Вірменії. Але сьогодні стається те, що не вкладається в цю модель:

• раптом з військової частини випускають солдатів, і ті долучаються до мітингу опозиції. Що примітно, солдати, яким за такі дії загрожували довгі тюремні терміни, радісно вибігли без зброї. Знову ж нагадаю: Саргсян 25 років очолював оборону і нацбезпеку Вірменії.
• через якісь 2 години звільняють лідера опозиції.
• ще через годину Саргсян, під якого міняли Конституцію, подає у відставку зі словами “Я був не правий”… Такий собі неправий, лояльний диктатор.

Я можу помилятися в оцінках, але те, що ми бачили у Вірменії, – це ніщо інше як “цветная революция”, організована кремлем, про що кремль так довго мріяв.

Першу успішну спробу вони провели в Абхазії в 2014, зараз проводять у формально незалежній державі – Вірменії, поставивши замість лояльної маріонетки більш лояльну маріонетку.

І я думаю, Лукашенко з Назарбаєвим та інші лідери держав Середньої Азії зараз мають напрягтися…