«Нове Військо»: Успіхи та невдачі 2017 (дуже багато літер)

Це був насичений рік. Всяке було. Зараз , озираючись назад, дивуєшся полярності. Скандал і сварка із Головним управлінням розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ (Центр Марченка), а потім все врегульовано і плідна робота – у фіналі наказ № 606. Майже дворічні словесні чвари із КССО, а потім стрімкий конструктив і результативність. Як пригадати все, що робила наша група за рік? Почну із освіти…

ЗНАННЯ – СИЛА:
Чи варто розповідати, наскільки все кепсько із повноцінною історичною політикою? Чим ми доклалися, щоб стало краще?

1. Весь рік практично в усі високопосадові вуха було внесено, що нам потрібні:
– В МОН – розробити факультативний курс «Історія Українського Війська» для середніх шкіл.
– В МОН – для шкіл переформатувати курс «Захисник Вітчизни» (це що за анонімність у нас така? Сором назвати країну?) на «Захисник України». Зокрема розставити акценти і на історії українського війська, і на тактичній медицині, і на способах виживання як в місті в умовах бойових дій, так і в полі/лісі. Повикидати ідіотські уроки «ведення вогню по повітряних цілях», «стройова підготовка» і ще багато зайвого.
– В МОН потрібне переформатування військово-патріотичної гри (зараз це «Джура») на щось менш шароварне і парадоксальне. Так-так. Це шальоний симбіоз розмов про українське і проектів «Джура-десантник» із піснями про «расплєскалась сінєва» і акцентуванням радянської символіки.
– Криза (а вона є і системна) так званих військових ліцеїв чи ліцеїв із посиленою військово-спортивною підготовкою. Там букет проблем. Тут вихід лише докорінне реформування цих освітніх закладів. Слід запровадити єдину програмну базу і принципи. Слід забезпечити навчання як хлопчиків , так і дівчат. Варто вдатися до практики шефства над конкретним ліцеєм (чи ротами в ліцеї) конкретних бойових частин. Слід залишити на розсуд місцевої влади лише питання матеріального забезпечення навчального закладу, натомість усі питання навчальної програми уніфікувати на рівні МОН та МО. Зрештою, слід відмовитися від кліше «ліцей/кадет» і повернутися до української практики Військових Юнацьких Шкіл. У виховному процесі, естетиці, статутних моментах широко використовувати напрацювання світового скаутського руху, зокрема Пласту.
– В МО – кричуща потреба реорганізації департаменту освіти. Вищі Військові Навчальні Заклади потребують нової програми з історії українського війська, історії України, історії воєнного мистецтва СВІТОВОГО, а не СРСР, як це є зараз. Ключовий акцент – припинити усі питання розглядати в площині принципів, штампів і кліше радянської військової машини.
Все це регулярно піднімається на порядок денний в різних владних кабінетах і допоки наша група зможе в ці кабінети входити, ми будемо це піднімати не зважаючи на ранги і статуси. Чому зараз про це пишемо? Набридла пасивність тих, хто має приймати рішення. Публічність має штовхати чиновника до дії.

2. Потреба в історичній політиці і нагальна потреба в інформаційній політиці вимагають нових підходів до військово-патріотичного виховання. Перш за все в просвітницьких матеріалах для ЗСУ, на уроках курсу «Захисник України», для позакласної роботи та для позашкільних закладів і юнацьких клубів. Для цього мають бути сформовані головні акценти, визначений понятійний ряд, розставлені пріоритети в історичних періодах, датах, іменах. За наслідками низки нарад і робочих засідань в ЗСУ напрацьовується новий військово-історичний календар. Щодо роботи заступників командира по роботі з особовим складом, є плідна співпраця з ГУ МПЗ ГШ, але провисає наукова частина по лінії МО.

3. Оскільки державна машина вайлувата і нездатна запускати практичні речі з пів оберта, наша група сама вдалася до:
– В березні місяці Василь Павлов прочитав курс лекцій В Житомирському Військовому Інституті. Реакція? Аншлаг і захоплення: «чому нам раніше ніхто такого не читав». Зараз ЖВІ просить повторний курс лекцій для нових курсантів.
– Двічі оглядові курси «Історія Українського Війська» та «новий однострій ЗСУ – історичні традиції і сучасні практики» читався групою Василь Павлов, Олекса Руденко і Віталій Гайдукевич в академії Сухопутних військ ім. Сагайдачного (Львів). Одна з лекцій безпосередньо на Яворівському полігоні для чотирекурсників, нині вже офіцерів з морально психологічного забезпечення.
– В рамках підготовки до ребрендингу ВДВ в ДШВ, Василь Павлов проїхав із лекціями і бесідами по полігонах, де готувалися до виходу в зоні АТО десантні бригади.
– Лекція і військовому ліцеї імені Івана Богуна.
– Василь Павлов що я забув?
– … на загал, десятки нарад із міні лікбезами, сотні годин, купа візуального супроводу і суцільні телефонні узгодження. Тут дяка тим , хто сприяв в вишах, командуваннях, генштабі.

СЕНСИ, ВКЛАДЕНІ В КАРТИНКУ:

Попри усі скандали, ми цілком щиро можемо назвати цей рік історичним в питаннях військової символіки:

1. Консенсус і відтоді філігранна співпраця із КССО. Слід віддати належне генерал-лейтенанту Ігорю Луньову – символіка миттєво пішла в життя. Усі питання вирішуються швидко. Прохання і запити від ССО до нас – також. В результаті станом на сьогодні підготовлено пакет документів для затвердження символіки ССО. Це комплект аналогічний до того, що отримали ДШВ – прапор сил, емблема сил, штандарт командувача.
На базі символу ССО – Вовкулаки-сіроманця – створено відзнаку командувача. 13 жовтня 2017 начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України ввів у дію відзнаку Командувача Сил спеціальних операцій (“Іду на Ви”).
Відзнака I ступеня (Вожак) – за особисте успішне виконання бойових завдань в тилу противника та безпосередню участь у знищені живої сили та техніки противника.
Відзнака II ступеня (Вовкулака) – за безпосередню участь в проведенні спеціальних дій та ведення спеціальної розвідки.
Відзнака IIІ ступеня (Вовк) – за високі показники у службі, виявлену ініціативність та мужність під час виконання службових (бойових) завдань, особистий внесок в успіх спеціальних операцій Збройних Сил України.
Відзнака IV ступеня – нагороджуються військовослужбовці Сил спеціальних операцій які успішно закінчили кваліфікаційний курс (Q-COURSE).
Першою відзнакою командувача ССО першого ступеня (Вожак) був нагороджений Герой України генерал-майор Ігор Гордійчук.

2. Розроблена концепція однострою НГУ і нова символіка Нацгвардії. На 24 серпня все це було продемонстровано під час параду на Хрещатику.

3. До параду на честь Дня Відновлення Незалежності України наша група розробила церемоній ний однострій почесної варти ЗСУ. Цей однострій базується на історичних прототипах, однострої часів гетьмана Скоропадського. Його матеріалізував Олекса Руденко. Стрій було презентовано під час параду.

4. На параді до Дня Відновлення Незалежності вперше танкісти йшли в чорних беретах, артилеристи – в червоних, нацгвардія ці в яскраво синіх – колір «національний синій», як на державному прапорі.

5. Олексій і Тетяна Сопіни підняли планку якості і естетики українського військового стягу на небачений раніше рівень.

6. До 100-річчя зі створення сучасного українського війська наша група ініціювала реформу почесних імен частин ЗСУ. Ці зміни беруть до уваги досвід дерадянізації в арміях Польщі та Литви. Запровадження нової системи почесних найменувань взяло курс на наголошенні української мілітарної традиції, карбуванні у назвах військових частин імен видатних військових діячів та назв формувань. Вже до 24 серпня нові найменування отримали 72 бригада – «Чорних Запорожців», 16 бригада – «Броди», 24 бригада «імені Короля Данила». Перед новим роком нарешті було озвучено, що ім’я Богдана Хмельницького носитиме окремий президентський полк (хоча рішення щодо цього, та й сам указ із присвоєнням були ще в травні місяці, чесно кажучи). Окрім озвучених почесних імен була запущена робота по створенню переліку потенційних імен для інших частин. Ця робота велася спеціальною групою представників МО, ГШ, АП і нас – громадськості. Результати цієї роботи мають чіткіше проявитися вже в 2018 році (сподіваємося… якби не головотяпство окремих чиновників, ці результати було б чітко видно на 14 жовтня і на 6 грудня).

7. На додачу до почесних імен частин, наша група ініціювала іншу новацію – запровадження системи почесних стягів. Це мотиваційний прапор, який буде вручатися усім іменним частинам. Цей прапор буде нести на собі емблему частини і бути в набагато більшому вжитку, аніж бойовий прапор, який згідно статуту доволі обмежений у використанні. Станом на тепер готується уся відповідна документація із запровадження новації. Ідея вже пройшла тест на сприйняття у війську. Викликала широкий резонанс і симпатію. Власне обговорення в групі «Нове Військо» почесних стягів для 72 бригади, 93 бригади, презентація в соцмережах прапору 24 бригади, тільки загострило інтерес до процесу надання почесних імен.

8. На 14 жовтня, на честь 100-річчя створення сучасного українського війська, наша група створила виставку на Майдані Незалежності і на Софійській площі «100 років війни за незалежність». Ми спробували стисло навести ідейний місток між арміями українських держав часів Перших Визвольних Змагань і сучасними збройними силами. В рамках виставки вперше публічно була презентована концепція нового однострою і знаків розрізнення. Це було дуже екстрімно і у вкрай стислі терміни, але ми це змогли.

9. 21 листопада 2017 року в історії ЗСУ відбулась одна з найзворушливіших церемоній – десант урочисто попрощався із блакитним беретом і вдягнув темно-бордовий. Українські десантники офіційно приєдналися до світової десантної родини. В Україні з»явилися десантно-штурмові війська. Гегемонія радянської символіки тривалістю в пів століття була припинена. Блакитний берет і пам’ять про десантників, що носили його 26 років незалежності України, займе своє належне місце в майбутньому музеї десанту. Сподіваємось він з’явиться. Ці зміни були б неможливими без сприяння командувача ДШВ генерал-лейтенанта Михайла Забродського. І лекції в бригадах, і неодноразові спільні наради в командуванні – так, як організаційно працювала десантна машина, слід повчитися багатьом. Це круто. Дуже круто. Подяка усім заступникам командувача. Це велика честь допомогти десанту зробити такий історичний крок.
До дня ДШВ нами була створена виставка на Михайлівській площі із стислою історією парашутної справи.

10. Паралельно із вже згаданим в групі «Нове Військо» тривала робота із пошуку ідей для знаків на комір для 606 наказу, над емблемами окремих частин. Щось вже пішло в життя, щось буде запущено незабаром. Так, готуються вже оновлення для 606 наказу.

ЩО МИ НЕ ВСТИГЛИ:

– Для ДШВ ми так і не встигли зібрати буклет з історії десанту. Тобто інформація є, зображення є, їх частково було експоновано на Михайлівській площі 21 листопада, але в варіанті буклету просто не дійшли руки.
– Ми не встигли цього року надати для широкого доступу векторні зображення усіх нових елементів символіки.
– На жаль, цього річ низка частин не отримали своїх почесних найменувань і досі офіційно не запроваджено почесні стяги. Це не наша по суті провина, але ми ставили собі на мету зробити це в 2017 року і не змогли. Перепрошуємо.
– Ми так і не встигли написати план майбутньої книги присвяченої новому українському однострою, його витокам, історичним і модерновим паралелям. Ця книга буде. В якійсь мірі нас тримала відсутність наказу №606.
– Ми не змогли зрушити з місця питання нових відомчих нагород МО/ГШ. Концепція їх вже півтора , а може й більше років схвалена і Полтораком, і Муженком, але вона вклякла в АП. На жаль, Комісія державних нагород і геральдики при АП з незрозумілих нам причин не піднімає на розгляд питання реформи державних нагород, а від них підвисли і відомчі.

ДАЛІ БУДЕ, АБО ПЛАНИ НА 2018…

1. Довести до фіналу питання почесних стягів і вивести в площину регулярності надання почесних найменувань військовим частинам. Зараз фактично “відмашки” на початок процесу чекає до десяти бригад. В ідеалі до кінця року мати не менше 15-20. Усі частини бойові. Усі гідні мати ім’я. Пропозиції ретельно відібрані. Це цвіт української мілітарної історії.
2. Затвердити символіку ССО і вже до середини весни провести ребрендінг символіки усіх структур ССО. Нам дуже приємно, що спеціальні сили були першою ідеєю в нашій концепції і лишатимуться першими, хто повністю оновить образ.
3. Долучитися до зміни статутів в питаннях церемоніалу, однострою і емблематики.
3.а. Змінити військове вітання із «здоров’я бажаю». У нас вся армія хвора?! Стан здоров’я це саме те, чим опікуються усі? Може, нехай це говоритиме лікар? А чи не калька це з російсько-радянського “Здравия желаю”? На часі зміна такої форми військового привітання на адекватніше та питомо українське.
4. Скасувати прусський крок «відбий п’яткою асфальт».
5. Запустити зміни, що стосуються холодної нагородної/церемонійної зброї.
6. Належним чином відзначити 100 років українського військового флоту і 100 років від створення морської піхоти України.
7. Ми і надалі будемо вимагати докорінного реформування військово-історичної освіти. Совок має померти. Сотні людей, які протирають штани і висиджують погони мають або почати працювати, або якщо не здатні зайнятись іншими справами, а питання військової історії нехай передають фахівцям. Вони є.
8. Ми будемо наполягати на запуску реформи юнацької військової спеціалізованої освіти. Країні потрібно створювати офіцерську касту. Зараз військові ліцеї подекуди, це хаос підходів, а подекуди просто місце, куди батьки скидають своїх мажорних дітей. Такі діти, на жаль, не йдуть до ліцеїв за військовою професією, а значить, такі військові ліцеї країні непотрібні, ні за назвою, ні за суттю.
9. Нам потрібне переформатування параду до Дня Відновлення Незалежності. Те, що ми маємо зараз, це абсолютно радянське за формою дійство. Починаючи від підходу до кількості людей в коробці, завершуючи принципом об’їзду лав.
10. Ясна річ – ми докладемо зусиль, щоб керівництво армії і країни реагували належним чином на видатні круглі дати як з історії ПВЗ, так і більш давньої. Українська мілітарна традиція давня та славна і на цьому треба наголошувати.
11. Ми і надалі братимемо участь в освітніх проектах, лекціях і брейнстормах. Будемо наполягати в будь-яких доступних нам владних кабінетах на потребі в пропаганді – в її істинному, неспотвореному, просвітницькому, PR-ному сенсі.
12. Ми будемо шукати фінансування для реалізації найбільш амбітних проектів, тож сподіваємося, що Ханенки і Терещенки не перевелися, а ідея піару і просування українського війська отримає не лише словесну, а й матеріальну підтримку. Окрема дяка тим, хто вже допомагав нам. Станом на тепер на рахунку, що відкрито для фінансування проектів Нового Війська лежить 17 тисяч гривень. Як ми і анонсували, вони будуть витрачені на буклет для десанту, зокрема.

УСІ наші досягнення в 2017 році і УСІ наші сподівання на здобутки в 2018 році були б неможливі без сприяння з боку Президента, низки чиновників АП, МО – і в особі міністра, і ГУ РСМЗ ЗСУ, (як структури, в чиїй зоні відповідальності знаходиться емблематика і однострій); ГШ – і особисто НГШ, і ГУ МПЗ; «Сухопутки» в особі командування; ВМСУ – в особі главкома адмірала Воронченка; і окремих командувань військ – особисто командувачів ДШВ Забродського та ССО Луньова. Ми ніщо, без підтримки солдат, сержантів, матросів та старшин, офіцерів, генералів та адміралів різних структур. А підтримка від військових Є.
Ми ніщо без ВАШОЇ підтримки, шановні учасники групи “Нове Військо”, – тих, хто поширює, конструктивно критикує і доповнює, а інколи й відзначає нашу роботу в соцмережах.

З повагою, подяками і побажаннями гарних свят:
Науково-методичний Гуру – Василь Павлов
Художньо-реконструкторський Метр – Олекса Руденко
Еталони Естетики – Тетяна і Олексій Сопіни
Музейно-виставковий Куратор – Анастасія Гайдукевич
Містер Вектор – Олекса Андрющенко
Той, Хто Виносить Усім Мозок – Віталій Гайдукевич