Всесвіт імовірностей
Люди часто жаліються на несправедливість і радіють дивами. На цьому нитті та щенячій радості побудовані всі релігії світу. Божество або карає людину за гріхи її предків чи за проступки минулих перероджень, або милостиво творить дива. Як то кажуть, «на все воля Божа» або «несповідимі шляхи Господні».
Насправді усе простіше пояснюється найелементарнішою теорією ймовірності. Коли людина породжує причину «А», то наслідок «В» є не обов’язковим, а лише найбільш імовірним. Може трапитися й малоймовірний наслідок «С».
В хаотичному (стохастичному) Всесвіті усі наслідки могли б статися з однаковою ймовірністю. В справедливому (детермінізованому) Всесвіті кожна причина мала б єдиний наслідок. Оскільки Всесвіт є системою, де елементи зв’язані між собою і залежні від їхнього середовища, то абсолютний хаос в ньому неможливий. Оскільки на кожен елемент Всесвіту впливає нескінченне число інших елементів, то на 100% передбачити його поведінку теж неможливо. Ми живемо у детермінованому хаосі. Саме тому з людьми інколи трапляються «несправедливі» речі, – ти робиш усе правильно, а виходить якась дурня або нещастя, і навпаки, ти робиш дурню, і тобі за неї не прилітає.
А ще ми, люди, живемо у Всесвіті любові. Любові в широкому смислі слова. Наприклад, ми українці любимо нашу недорогу, смачну і різноманітну їжу, наш оперативний та зручний банкінг, ліберальне ставлення держави до наших лівих заробітків, безвізовий режим, дешеву і якісну стоматологію, можливість за відносно невеликі гроші отримати практично негайну медичну консультацію, швидкий та доступний мобільний Інтернет і дешевий і якісний мобільний зв’язок…
Ми знаємо, говорячи про любов у вузькому смислі слова (ту, що кохання), що її потрібно берегти, за неї потрібно боротися і ставитися з максимальною відповідальністю. Однак, ми в більшості своїй робимо купу усілякої дурні, яка з великою ймовірністю веде до втрати всього, що ми любимо.
До цього нам просто тупо щастило, що ми не втратили всього, що любимо, ще два десятиліття тому. Ми дивом не втратили все в 2004-м. Це нас чомусь навчило? Ні. У 2010 році ми у другий тур виводимо Тимошенко і Януковича. Як наслідок маємо 2014 рік, коли нам знову просто тупо пощастило. Те, що ми втратили контроль лише над Кримом і частиною Донбасу, – саме звичайне везіння або дуже малоймовірний наслідок. А це нас чомусь навчило? Ні, і знову ні. Так ось, у статистиці є й інші закони. Сформулюю один із них так (математики вибачте): якщо більшість людей спільноти постійно роблять дурню, то рано чи пізно їм перестане щастити, і вони відгребуть по повній.
Зараз можна пробувати виправляти помилки й затуляти прорив греблі ймовірності пальцем. Здебільшого виправляють наслідки катастрофи ті, хто її не спричиняв. Можна б сказати, що це несправедливо. Але це також теорія ймовірності. Якщо усе людство розділити по шкалі відповідальності за свої вчинки або за своє майбутнє, то ми отримаємо звичайний нормальний розподіл. Ця гаусівська крива покаже нам, що є певне число повних дурбеликів, яким не можна давати права відповідати за найменшу дрібницю, приблизно таке ж число тих, хто зможе потягнути на собі будь-яку відповідальність, і абсолютна більшість ситуаційної посередності. Демократія з загальним виборчим правом вирівнює їх усіх, зводячи усе до статистичної більшості. Цей підхід не на користь високої ймовірності щасливого майбутнього, тому що статистична більшість безвідповідальна.
Несправедливість трапляється, і дива трапляються, але не їх потрібно боятися і не на них потрібно розраховувати. Ми маємо розраховувати лише на закон великих чисел. Для цього потрібно, щоб ті, хто приймають рішення, не робили стільки усілякої дурні. Якщо надавати право приймати рішення лише за часом і місцем народження, то статистично їх прийматимуть ті, для кого закони Всесвіту не є найвищою інстанцією. Ось вам математичне заперечення ефективності демократії з загальним виборчим правом.
Надіюсь, що з хаосу темних віків, у які ми входимо, людство вийде з зародками меритократії, що поширюватимуться і пануватимуть у новій, щасливішій за нашу ері. Тоді наші нащадки зможуть просто любити.
