Про наслідки атак на нафтогазову інфраструктуру рф
Цей пост дозрівав давно, зараз уже, мабуть, він не буде відкриттям, але я залишу його тут, швидше для себе.
Про атаки на нафтогазову інфраструктуру.
Ми б’ємо нафтогазову інфраструктуру нешироких. Як писалося раніше, “в цю гру можна грати вдвох”. І я згадую весну 2022 року, коли я багато їздив і старався на трасі мати витрату менше 5 літрів, що дозволяло мені розтягувати бак на 1000 км, хоча це й збільшувало час у дорозі. Ти ніколи не знав, коли зможеш заправитися наступного разу, і мій рекорд (чек десь зберігається досі) – 150 грн за літр. Тоді ж у відповідь на знищення наших НПЗ і нафтобаз ми спалили кілька об’єктів у оркостані, особливого впливу на щось це не мало, але настрій, звичайно, підняло всім нам.
Час пройшов, і ми почали завдавати відчутні удари по НПЗ оркостану. Якщо ви слідкували за історією, то спочатку ми атакували переважно ємності, а останнім часом ми почали бити по переробці. Ми прокачали наші дрони і почали завдавати більш точні удари, ймовірно, з використанням ШІ.
Одразу ж у нас з’явилися зрадофіли, які почали розганяти, що особливої шкоди неширокій нафтянці це не приносить, але я вивчаю це питання прискіпливо.
Давайте почнемо з найголовнішого. Росстат визнав, що ми знищили 6% потужностей. За одними джерелами, це 6% потужностей в європейській частині оркостану, за іншою, 6% усіх потужностей. Я схиляюся вірити першій цифрі. Але тут виникає інше питання. Неширокі зазвичай сильно завищують/занижують дані на свою користь. Є невелика ймовірність, що раптом вони опублікували реальні цифри через чийсь недогляд. Але! Я слідкую, як працює цензура в оркостані, як вона вичищає 70к повідомлень на добу зі швидкістю 3-4 секунди на повідомлення. Вірити, що воно просочилося, дуже важко. Тобто збитки є і вони немалі. Альтернативні оцінки варіюються в діапазоні від 5% до 15% потужностей в європейській частині. Виглядає, що 15% дуже схоже на правду.
Давайте подивимося, що це за втрати. Коли ми починали бити НПЗ, у нас основна маса ударів припадала на ємності, які добре горіли, але не були критичними для процесу виробництва. Орки навчилися завантажувати переробку “з коліс” і відвантажувати прямо в цистерни. З іншого боку, в ємностях немає жодної технології. Це проста цистерна, хоч і велика, і ремонт її нескладний, так само як і будівництво з нуля. Це дійсно ускладнює процес переробки, але не зупиняє його, за винятком, можливо, пари днів, щоб ліквідувати наслідки попадання. 1-2 дні – це до 1% річного виробництва одного НПЗ. Дрібниця, але приємно. Але ця дрібниця, коли її стає багато, починає впливати на логістику. З/д цистерн є обмежена кількість і, за інсайдерською інформацією, їх уже не вистачає. А відновлювати/будувати нову цистерну – процес від 6 тижнів, але реалісти кажуть, що в поточних умовах, коли пошкоджено багато таких цистерн, можна говорити про терміни від 3 до 6 місяців.
Значно цікавіше попадання в колони та інші вузли переробки. Свого виробництва обладнання в них немає, подібне обладнання під санкціями, компанії, які можуть забезпечити ремонт, пішли з ринку. Неробоча колона або її частина зупиняє процес переробки надовго. Нас трохи налякало, що в держзакупівлях з’явилися тендери на ремонт і навіть поставку таких блоків. Але коли ми поговорили з експертами, то нам докладно пояснили, що не треба плутати ремонт з розпилом грошей. За такими тендерами і поставками треба дійсно слідкувати, але можна не сподіватися, що там щось буде. Тим не менш, ми поставили на контроль, повідомили всі організації, які відстежують дотримання санкційного режиму про тип обладнання, яке вони хочуть закупити.
Знову ж таки наші зрадофільчики почали кричати, що як нас врятувала Європа з паливною кризою, так і партнери врятують оркостан – у Казахстану, Азербайджану нафти багато, потужностей переробки багато і вони можуть завозити. І це правда. Але є кілька моментів, які треба враховувати:
Перший і основний момент – це те, що у зв’язку зі стагнацією ринку в оркостані, всім сусідам при постановці питання “вибирати між болотами та Європою” відповідь очевидна. Більше того, санкції-то міжнародні, так що формулювання можна оцінювати як “вибирати між оркостаном і Європою та Азією”. Це означає, що наші партнери можуть прикрутити офіційні поставки, але це не вирішить питання з контрабандою. Але з контрабандою завжди вискакує два питання: об’єм і плата за ризик. Так що пропозиція палива в такому випадку буде невелика і, що важливо, більш дорога. Іноді дуже більш дорога.
Друге – логістика. Україна має в поперечнику більше 1000 км, і, незважаючи на розмір країни, забезпечення паливом – питання вирішуване, хоч і непросто. Але у випадку з оркостаном логістика дуже складна. Більше того, раніше вона спиралася на локальну переробку, і не треба було тягнути паливо далеко – є мережа НПЗ, які працювали локально. А в такому випадку у них є своя переробка за Уралом, партнерські поставки. Але їм доведеться суттєво перебудовувати логістику. Це час, гроші, люди і значно вища ціна цієї самої логістики.
Вплив на експортно-імпортний баланс. Переробка – це гроші і додана вартість. А значить, експорт сирої нафти має найменшу додану вартість, а експорт продуктів переробки має значно більшу додану вартість. Таким чином, у них дохід бюджету і приплив валюти в країну втрачається двічі. До ударів по НПЗ вони заробляли на переробці самі, а тепер вони дають заробляти іншим країнам зі своєї кішені + плата за ризик. Таким чином, це відчутний удар по бюджету.
А ще вплив фактора дисбалансу через перебудову економіки та експортно-імпортних потоків. Короткий приклад: при переробці нафти побічним продуктом є бітум. Якщо порушені ланцюги поставок, то його просто не відвантажують, а значить, він починає накопичуватися. І якщо паливо як продукт переробки можна продавати з коліс, то такі продукти як бітум починають накопичуватися, і це вже стає проблемою аж до зупинки підприємств. Таких прикладів є декілька.
І на закуску – вплив на інфляцію. Зрозуміло, що в будь-якому товарі, що продається в країні, є вартість доставки. Левова частка у вартості доставки – це ціна палива. Котру зараз усіма способами намагаються утримати – заборона експорту, імпорт з бульбастана, контракти з Казахстаном, а також прямий тиск на НПЗ зі сторони уряду для зниження цін. У них достатньо факторів, які впливають на інфляцію, і з цим їм дістається чимало неприємностей.
Так що мені подобається здорова конкуренція СБУ і ГУР – хто більше зачепить потужностей по переробці в оркостані. Незважаючи на те, що я за удари по продовольству, – це єдине, з чим Китай як нетто-споживач продуктів харчування не зможе їм допомогти, і я за те, щоб орки голодували, але удари по інфраструктурі переробки і транспортування нафти – теж дуже правильна тема.
