Українська автокефалія – це постріл в ідентичність ворога (фото)
Порошенко в річницю підписання Томоса: тепер навіть скептики зрозуміли, для чого це було
Петро Порошенко у пʼяту річницю підписання Томоса нагадав, що робота над створенням автокефальної помісної Православної Церкви України почалася значно раніше.
«Пʼять років тому Господь явив нам справжнє Різдвяне диво. Томос про автокефалію Православної Церкви України було підписано. Ми довго йшли, щоб отримати Томос. Ще у 2015 році наша команда розпочала діалог зі Вселенським престолом. Це були роки плідних переговорів. Держава і влада тоді зробили все, що могли і зобовʼязані були робити, щоб цей день відбувся», – написав Порошенко у соцмережах.
«Тому я дуже добре памʼятаю той момент. Весь день було напружене та хвилююче очікування. А потім, затамувавши подих, ми спостерігали, як Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій скріпив підписом історичний документ», – згадує Порошенко ту мить.
«Державницьке значення усього, що в ті дні відбулося на Фанарі — сьогодні зрозуміли навіть найзатятіші скептики. І вже ніхто не посміє сказати: для чого це все було? Світове православ’я — це сузірʼя незалежних та рівних Церков. І нарешті в цьому сузірʼї засяяла українська зірка», – пише пʼятий Президент.
«В цей день мої слова подяки Вселенському Патріарху за Його любов до України. Окрема вдячність Митрополиту Епіфанію, що у такий складний, зранений війною час, забезпечує єдність та множить силу Православної Церкви України. І велика вдячність Господу, бо без Його промислу цього б не сталося!», – пише Петро Порошенко.
Вселенський Патріарх у листі до Порошенка висловив підтримку українцям, які мужньо витримують диявольську атаку росії
Вселенський Патріарх Варфоломій привітав п’ятого Президента Петра Порошенка з Різдвом та Новим роком і висловив свою підтримку українському народу у боротьбі проти російської агресії.
«Хоча ми шкодуємо про умови, які змусили Україну перейти на церковний календар, ми раді, що Ви та більшість українців тепер святкуєте разом з нами та більшістю християнського світу», – йдеться у листі.
Патріарх Варфоломій також зазначає, що йому було приємно поговорити з Порошенком кілька тижнів тому, у п’яту річницю Об’єднавчого собору.
«Будьте впевнені, пане Президенте, ми залишаємося на боці Православної Церкви України щодо будь-якої підтримки, яку ми можемо надати, і продовжуємо солідарність з усіма українцями, які мужньо витримують диявольську атаку Російської Федерації», – пише Вселенський Патріарх.
«Як Ви слушно зазначили, для українців найважливіше тримати єдність і відкинути всі особисті розбіжності, щоб перемогти загарбника та відбудувати свою Батьківщину», – йдеться у листі.
Вселенський Патріарх побажав українцям благословенного та процвітаючого Нового року. «Нехай він буде сповнений миром, радістю, єдністю, духовним зростанням і надлишком Божої благодаті», – пише Його Всесвятість.
 |
 |
Коли 5 січня 2019 року Томос оголошувався з амвона Собору Святого Георгія на Фанарі, а потім урочисто подавався на підпис Вселенському Патріарху, я намагався зрозуміти, що відчуваю.
15 грудня, після Обʼєднавчого Собору, було відчуття виконаної місії. 6 січня, під час урочистого вручення Томосу Православній Церкві України – торжества і піднесення.
А 5 років тому, 5 січня, – певне, усвідомлення історичності події. Україна отримувала визнання духовної незалежності. Щупальця з боліт наштовхувались на стіну, збудовану зусиллями Президента Порошенка і команди, духовенства і мільйонів українців, які боролись, працювали і молились.
Цю стіну ще належить добудувати і зміцнити. Наша Церква проходить непрості роки і виклики становлення.
Але оголошення і підписання Томосу про Автокефалію 5 січня 2019 року зробило духовне відокремлення від москви незворотнім.
Насправді, 5 років тому, коли Порошенко здобув Томос для України, мало хто вповні осягнув масштаб перемоги.
Щоб ми не зрозуміли, великою мірою приклалися канали олігархів із хіханьками про термос.
Але, насправді, ми нанесли тоді історичний, системний удар по всій самоідентифікації ворога.
За всі минулі століття “росіянє” так і не завершили власний етногенез із розрізнених племен у так званих “рускіх”. Ядро вигаданих рускіх так і залишається різнорідними фіно-угорськими племенами, які є чужорідними одне одному, а окремо ще й чужорідними всім іншим не-фіноугорьским народам: кавказцям, азіатам, тюркам, українцям Сибіру і Далекого Сходу. Об’єднані в єдину історичну спільність ці племена лише за одним принципом: релігійним. Лише спільна церква і міф, нею утворений, надають різношерстній Орді відчуття власної правоти, без якої неможливе жодне національне будівництво.
І навіть спільний рускій язик не є реальним з’єднуючим розчином. Купа племен у свій час розмовляли половецькою мовою – де вони зараз?
Відсутність спільної ідентичності на практиці веде до того, що ми бачимо в цій війні: навіть у військах ворога немає солідарності, побратимства, відчуття єдності, взаємодопомоги і взаємовиручки. Племінна структура війська: військо кадира, військо прігожина, військо шойги. Братішки кидають поранених і обчищають братішок перед смертю – ось і весь “одіннарот”.
Всі їхні імперці цю свою ключову слабкість прекрасно знають і навіть іноді напівпошепки між собою про неї говорять. Путін:
“Не было же русских на каком-то этапе! А потом они начали формироваться… складывалась русская нация. Но она складывалась из разных племен. Там же было очень много финно-угорских народов! Ведь сейчас мы находим мнээ,.. находим материальные свидетельства того, что финно-угорские народы жили в центре европейской части сегодняшней России!”.
Не було ніяких рускіх. Були фіни і угри. А потім – раз! – і з’явилися рускіє.
Іван Аксаков (ідеолог слов’янофільства – ще одна єресь типу “руского міра”) в листі Ф. Достоєвскому (іншому ідеологу):
“мудрено написать воззвание о русских наряду с тем, как пишут в других странах. Francaes! или Британцы! –”Русские” – не годится, самый язык не терпит… А на всех сходках ежедневно по всему пространству России начинается с воззвания “православные”. Вот как определяет русский народ свою национальность”.
“Национальность” за релігійною ознакою. Комедія.
“По сути с принятием Православия начала создаваться русская нация как единая нация”, – Путін.
Ну а ключову слабкість озвучив агент “Борісов”, полковник ФСБ Гундяй (в міру ховається під личиною “патріарха кіріла”):
“Церковь наша… Это духовная скрепа, это линия самоидентификации нашей нации, это та общность, разрушив которую, мы разрушим свое Отечество”.
Коротко і ясно: спільна ідентичність – релігійна, немає її – кінець рашці.
Так от потрібне оркам не просто Православ’я, а саме Українське Православ’я. Саме тисячолітнє Православ’я родом із Києва має той Міф, всю ту історію і культурний пласт, який так потрібен, щоб об’єднати племена джунглів в єдину націю.
Та при наданні Томосу в 2019 від Світового Православ’я на весь світ прозвучало убойне:
“У випадку з Українською Церквою, принаймні парадоксальним і викривленим є твердження будь-кого про те, що Церква в Москві є матір’ю Церкви України. Якраз навпаки. Московська Церква є дочкою Української Церкви, яка – Українська Церква – є дочкою Вселенського Патріархату. Знаєте, що християнізація (хрещення) Русі (росів), не росіян, бо, як відомо, Київська Русь – це інше, тобто сьогоднішніх українців, відбулася при Володимирі, з його наверненням. Територія може називатися по-різному, але земля та ж сама, нас не цікавить назва, територія, нас цікавить канонічність”, – Єпископ Елпідофор.
Релігія, яка об’єднує орків в один народ, прийшла саме в Україну. Весь історичний пласт, пов’язаний із цим, при наданні Томосу повернутий історичному власнику – Україні.
І раз вже заговорили про територію, то до руського Християнства на нашій території існувало древнє скіфське Християнство. Це ще один надпотужний пласт, незаслужено забутий. І цей пласт роль відігравав навіть не лише у власному регіоні, а і у всьому світовому Християнстві. Згадати хоча б той факт, що саме скіф Діонісій винайшов “нашу еру”, літочислення від Різдва Христового, яким весь світ користується понині.
**Тут, вважаю, варто було б вести співпрацю з Константинополем і Ватиканом у питанні допомоги нам відновити пам’ять про весь пласт Скіфського Християнства.**
Так от.
Без цього історичного пласту – українського Православ’я – в рашці залишаються лише Ординські самосвяти з томосом від сталіна.
Ці попи в погонах копіюють християнських праведників, але залишаються сектою, що лягла під Гітлера, під Сталіна і наканонізувала натовпи такого непотребу (типу сашки невського і царя страстотєрпца алєксандра), що індіанці майя з людськими жертвоприношеннями припіднімають циліндри в повазі.
В 2019 році з рук в Орди цю “прєлєсть” вирвали. Цим Орду позбавили ключового об’єднуючого чинника.
В 2022 році імперці спробували напасти в марній спробі повернути Київ. Але вже все. Україна встояла і здобула всесвітнє визнання. Справу програно.
І от тепер у орків без кульгавого “православ’я” об’єднуючі чинники залишаються лише примітивні: спільний святий вождь. Це стратегічна слабкість всіх примітивних народів, які зникли з історичної арени.
Наша військова задача в цих умовах – змусити фактор спільної влади вичерпати свій потенціал. Не дати Путіну за результатами війни продемонструвати своїм племенам нічого в якості здобутку. І коли орки усвідомлять, що потенціал Святої Влади у Кремлі вичерпано, спільна влада із об’єднуючого чинника перетвориться на роз’єднуючий.
Хай нам у цьому допоможе Бог.
