Вісті з фронтів. 04.04.2023. Частина І (відео)
Перша частина “запитання – відповіді”.
Sergey Egorov: Чи не є аптечно-Лаврські події відволіканням від подій на фронті? Фронтові новини майже повністю відтиснуті на другий план. Що саме може так прикриватись?
– Я не думаю, що ваше допущення відповідає дійсності. Зниження обсягу “новин з фронту” в інформаційному полі України обумовлюється, власне, їх змістом, а не відволіканням одними новинами від інших.
На фронті зараз оперативна пауза у певному сенсі, в основному фронтові новини стосуються подій тактичного рівня, які як за формою, так і за змістом багато в чому повторюються щодня, що об’єктивно веде до зменшення розмірів тієї частки інформаційного поля, яку вони займають.
“Домальовувати” до цього якісь інші новини, які на даний момент викликають резонанс у суспільстві, не варто. Це абсолютно позбавлене сенсу. Навіть стосовно логічного, адекватного сприйняття інформації, яка розповсюджується через ЗМІ.
Александр Жарков: Нещодавно Ви робили огляд російського угруповування південь (Бахмут+Авдіївка). Відповідно до Ваших даних, в цьому угруповуванні 93 000 о/с, 261 танк, 847 ббм і т.д. Ваш колега Олександр Коваленко, наводячи схожі дані, робить висновок, що це угруповування дуже слабо забезпечене технікою. Особового складу на 150 бтгр, а танків та ббм лише на 25-30 бтгр. Тобто забезпечення технікою на рівні 15-20%. Чи такі висновки вірні? Чи слід звернути увагу і на інші чинники?
– Вірні. Вагома частина угрупувань військ (УВ) противника мають у своєму розпорядженні виключно транспортні засоби, а основні зразки ОВТ, особливо у сфері бронетехніки, лише у якійсь частині від номінальної штатної чисельності.
Всі ці “окремі мотострілецькі батальйони”, “окремі мотострілецькі полки територіальних військ” і т.д. Це, по суті, виключно піхота, яка пересувається на вантажівках (в кращому випадку), а частіше – на мобілізованому (реквізованому\захопленому) автотранспорті. Не рідкість, коли російська піхота взагалі не має штатного транспорту, не кажучи про бронетехніку.
Саме це обумовлює той факт, що російське командування намагається КОНЦЕНТРУВАТИ переважну кількість боєздатних ОВТ на визначених ділянках та напрямках саме у тих частинах та з’єднаннях (переважно кадрових), які діють на важливих операційних напрямках.
– Які саме чинники ви маєте на увазі? В якому контексті? Не зовсім зрозуміло з вашого питання.
Александр Котерняк: Мародерні війська дуже бояться, але посилено готуються до нашого контрнаступу та посилюють оборону. Тому, щоб не штурмувати їх у лоба, чи можемо ми зайти їм у тил, припустимо, з території рф на Луганщину? Дякую.
– Ні, поки не можемо. Не стільки через військово-політичний чинник, скільки через суто військову доцільність (конфігурація оперативної ситуації зараз цьому не сприяє). Хоча, гіпотетично, використання території рф (у загальному сенсі) при плануванні, організації та ПРАКТИЧНОМУ проведенні тих чи інших операцій цілком можливе.
Микола Качалка: Що для Вас особисто означає “Виграти війну, але програти Мир”? Дякую.
– Добитися військового розгрому агресора, але не зуміти добитися військово-політичного оформлення цієї перемоги. Стосовно нашої нинішньої ситуації – деокупувати територію України у міжнародно визнаних кордонах, але при цьому не зуміти отримати міжнародно оформлених надійних гарантій безпеки на майбутнє.
Borys Borys: Шановний пане Костянтине! З повідомлень у соцмережах ми чуємо, що ворог закопується у землю всюди, крім Бахмутського напрямку. Чи не вважаєте ви, що саме тут є шанси па успіх наступальних дій ЗСУ? І друге, чи є співчуття у лавах ЗСУ до церкви Онуфрія?
– Ні, ПОКИ не вважаю з багатьох причин. В першу чергу, через співвідношення сил та засобі, в тому числі у контексті розташування їх у визначених районах та напрямках. Наступати на наступаючих можливо тільки в одному випадку – коли це КОНТРнаступ, а наступаюче угрупування противника ВЖЕ у певній мірі втратило свої наступальні спроможності. ПОКИ в районі Бахмуту такого не спостерігається.
– Співчуття? До церкви Онуфрія? Не знаю, в мене немає достовірної інформації стосовно характеру ставлення переважної більшості особового складу ЗСУ до РПЦвУ.
Artem Panasiuk: Останнім часом у мережі ширяться фото та відео старої техніки, яку орки кудись перевозять. В той же час є багато аналітичних матеріалів, які стверджують, що росія може виробляти/відновлювати до 100 одиниць лише самих танків на місяць.
До того ж шириться інформація про досить великий контингент військ (особового складу), які наразі не присутні на фронті (мобілізовані, строковики).
Як ви вважаєте, чи не є ця історія з технікою маніпуляцією та певною грою зі сторони росіі в намаганнях переконати Україну у слабкості, примусити наступати та спіймати на контрударі?
– Ні не вважаю, бо це протирічить основним положенням реалізації стратегії рф на даному етапі. Вони роблять прямо навпаки тому, про що ви кажете. Розповсюджують відомості про фантастичні цифри спроможностей свого впк з метою створити враження своєї військової потужності (це їм потрібно для отримання можливості “початку перемовин”).
В реальності впк рф спроможний виробити (відновити) не більше 350-400 танків НА РІК (це у самому кращому випадку, при напруженні всіх своїх виробничих потужностей й без врахування запасів “довготривалого зберігання”), і про це знають, власне, не тільки самі росіяни.
– В реальності, “примусити наступати” противника практично неможливо. Тим більше “спіймати на контрударі”. Це, взагалі, не відноситься до оперативного мистецтва. Що, власне, означають ці терміни? Як можна “примусити наступати”, якщо це не входить у зміст оперативних планіа і задумів противника? Примусити до оборони можливо, а як примусити до наступу (виду бойових дій, який апріорі передбачає прояв САМОСТІЙНОЇ активності та ініціативи противника)?
Валентина Романенко: Цікавить Ваша думка, чи відважиться пу на тактичний ядерний удар по Європі/Україні в разі поразки і відступу до кордонів 1991 року, включаючи Крим? Дякую за відповідь.
– На мою думку, “не відважиться”. Він не самогубець, хоча, очевидно, й має певні відхилення у своєму психічному стані.
Та й, взагалі, тактичний ядерний удар обумовлюється цілою низкою військово-політичних, військових та морально-етичних умовностей, які на данному етапі, скажімо так, сприятливими для нинішнього кремлівського режиму не назвеш.
– Навіть в описаних вами гіпотетичних умовах (мається на увазі повна деокупація нашої території, включно з Кримом) нічого кардинально загрозливого для основних, фундаментальних підвалин влади нинішнього кремлівського режиму немає. Та й розпадом в реальності вони цій країні особливо також не загрожують.
Хоча, звісно, нинішній кремлівський режим в інформаційному сенсі зараз активно розганяє зовсім протилежну тезу. Але зрозуміло, для чого.
Roma Soltysiak: Яким є співвідношення втрат сторін по артилерійських системах, як його знизити?
– Це становить військову таємницю. І я не впевнений, що цей показник, наприклад, треба обов’язково “знижувати”, а не “нарощувати”.
– Шляхом підвищення рівня ефективності ведення контрбатарейної боротьби. Тут чотири ключових параметри – ефективна артрозідка (корегування), влучність, швидкострільність, мобільність.
Олександр Швецов: Добрий день. Чи є теоретична можливість використання річки Дунай для підсилення флоту України західними кораблями? Чи можлива передача Україні кораблів, які будує Туреччина під час війни? Дякую за відповіді.
– Гіпотетично, так, така можливість є, але виключно обмеженого переліку по типах і класу кораблів (особливо по водотоннажності).
– Ні, не можлива з багатьох причин, причому не тільки через складнощі з їх доправленням у пункти базування, які контролює Україна.
Den Ua: Доброго здоров’я, пане! Питання у світлі інтерв’ю пана Муженка стосовно його тези, що четвірка військового керівництва пігдогів ще себе не показала у плануванні операцій. Чи згодні ви з цим?
– Не зовсім. Я більш скептично відношусь до відповідних здібностей “четвірки військового керівництва пігдогів”, про яку згадує у своєму інтерв’ю генерал Муженко. У цих посадових осіб ВЖЕ була можливість, а головне відповідний ЧАС, щоб докорінним чином вплинути на процес стратегічного та оперативного планування застосування російських військ у цій війні. Поки особливої результативності у цьому питанні вони не продемонстрували.
Сергей Алымов: Чорний Лебідь ! Другий рік повномасштабної війни! Хлопці проти «заробітчанства» на нулі. Тепер війна нічого не спише, і ніщо не забудеться. Як завжди прилетіло звідти, звідки не очікували. Мова про новий порядок нарахування грошового забезпечення на НУЛІ, а саме премії за виконання бойових завдань безпосередньо, за кожен день окремо.
Попередні результати! Враження наступні:
1. Люди, які писали це положення, страшно далекі від нуля і не уявляють, як він функціонує.
2. Чи працює це на підвищення мотивації військовослужбовців – ні!
3. Чи сприяє це підвищенню бойового духу, колективізму, злагодженості підрозділу, підйому морального клімату – НІ!!!
4. Підвищує відчуття справедливості – НІ !!!
5. Можливо, заохочує до більшої ініціативи, інновацій, підвищує відповідальність – НІ!!!
6. Спонукає і мотивує вкладати власні кошти у ремонт техніки, авто, озброєння, облаштування побуту і харчування, закупівлю допоміжних приладів і засобів – НІ!!!
А як у житті?!
На нулі бойові дії і завдання виконують підрозділи (відділення, взводи, роти, батальйони, батареї, дивізіони і.т.д). Окремо жоден військовослужбовець не воює, а відповідно, і не оцінюється!
Підрозділи працюють у режимі ротації, зміни (вахтовим методом) по 3-5-7 максимум 10 днів. Більше людині витримати не людські умови як морально, так і фізично вкрай тяжко! ( Хто в темі – зрозуміє).
30 днів на нулі, навіть в теорії (математично) провести не можливо. (Напевно, окрім старшого командування, у відомостях видачі можна побачити).
Результат: Премії урізали на суму від 30к до 70к. Це факт! Виникає ряд запитань до таких рішень: Фактичне скорочення грошового забезпечення на нулі, за задумом авторів, до чого має призвести? До якого результату?
Приклад: У підрозділі по штату 6 гармат і 6 розрахунків відповідно, а в наявності 2 гармати. Два розрахунки працюють по 6 днів , а 4 чекають своєї черги! Завдання з зірочкою: Скільки днів закриють розрахунку за місяць?
Питання: 1.Це рішення по їх волі? 2. Вони впливають на рішення? 3. Водії, які возять БК на нуль, забезпечують евакуацію, розвідники, зв’язківці, інженери, медики й інші в такому ж режимі! Тепер їм треба графіки складати, бо з них зробили заробітчан! Супер!!!
Що відбувається у підрозділах:
1. Бойове братство, психологічний стан, бойовий дух у підрозділах не росте;
2. Починається напруга у відносинах між солдатами;
3. Солдатами і молодшими командирами;
4. Солдатами і молодшими офіцерами;
5. Між офіцерами у межах підрозділу ( а їх і так мало);
6. Між молодшими і старшими офіцерами і командирами ..
Подальше моделювання ситуації показує не добрі перспективи!
Конституція і закони України забороняють зменшувати рівень забезпечення і життя громадян, тому навіть під час війни держслужбовці, держапарат, депутати, судді і.т.д отримують мільйонні зарплати і пенсії сотні тисяч, а головне, собі виписують космічні премії , а нам на нулі ріжуть! (ВР у січні за три робочих дні виписала собі 100% премії, напевно, за напругу в роботі).
Солдат завжди обманювали (яйця по 17 грн, яблука по 51, броніки і.т.д), але під час війни, напевно, перший раз за останні 2000 років.
Розділяй і володарюй – вічний принцип в історії!
P.S. Не все так погано по факту.
Є підрозділи (взвода, роти, батальйони), де командири подають всі 100% людей своїх підрозділів на премії 100к, в різних родах військ і бригадах. Молодці!
Лишіть нуль у спокої. Нам тут ворогів вистачає. Не треба нам таких покращень, або тоді чесно кажіть про погіршення! Пишу про те, що знаю. 12 місяців на нулі (Бровари, Бахмут, Світлодарська дуга, Вугледар).
Ми б’ємося далі! Слава Україні!
Починаються не корисні і не потрібні рухи! У нас армія робочих і селян! Їх логіка пряма, коротка, в чомусь примітивна. Настрої на нулі вже переходять у конкретні дії. “Кому дуже треба – той хай і працює!”, “Я за 30к і в тилу посиджу!”, “Я за свої гроші тепер заправляти і ремонтувати не буду!”. Командирам в лице кажуть: вам треба – ви і робіть! Результат – “я не на заробітках тут! Чого ви мене принижуєте!”. Ось такі справи, малята! Міцні і сильні підрозділи з авторитетними командирами стають сильнішими, всі решта потихеньку гниють і розвалюються! Що за ідіотичні рішення? Коли цей дебілізм нарешті закінчиться! Найсвіжіший тренд від солдат – Після перемоги спитаємось з усіх офіцерів і командирів за їхні рішення і всі втрати! Готуємось, браття!
В наказі по виплатах на нулі треба замінити слово військовослужбовець на підрозділ!
– Я не зовсім зрозумів із вашого монологу, в чому міститься ваше до мене запитання.. Але з приводу змісту самого вашого монологу хочу сказати, що ваш погляд на проблему грошового забезпечення особового складу діючого війська вартий самого серйозного обговорення.
В якому саме стані в реальності перебуває це питання, я сказати не можу (бо просто не перебуваю у лавах діючого війська). Тому усі особливості та нюанси стосовно цієї проблеми мені не відомі.
Але з вашою думкою про те, що негативні наслідки якихось змін у грошовому забезпечені особового складу діючого війська треба негайно усувати, особливо ті, які напряму впливають на його морально-психологічний стан, а значить на рівень боєздатності, цілком згодний.
