Вісті з фронтів. 30.03.2023

На прохання читачів сьогодні про Бахмутський та Авдіївський напрямки. Спочатку декілька загальних даних, які характеризують ситуацію в цілому.

На обох напрямках діють сили та засоби угрупування військ (УВ) противника “Юг”. Це найбільше за чисельністю УВ зі складу всієї “Объединённой группировки вс рф на Юго-Западном ТВД”, тобто всього окупаційного контингенту військ противника на території України.

Станом на 27.03.2023 р. УВ “Юг” нараховувало:

– особового складу (без врахування резервного компонента) – до 93 754 в\сл;
– танків – 261 одиниця;
– ББМ (бойових броньованих машин) – до 847 одиниць;
– артилерійських систем (калібром 100-мм й більше) – 753 одиниці;
– РСЗВ (реактивних систем залпового вогню) – до 246 одиниць;
– ОТРК (оперативно-тактичних ракетних комплексів) – принаймні до 4 ПУ.

Тепер безпосередньо по напрямках:

1. Бахмутський напрямок. Тут командування противника зосередило оперативно-тактичне угрупування військ у наступному складі:

– окремих мотострілецьких бригад (омсбр) – 4;
– мотострілецьких (повітряно-десантних) полків (мсп\пдп) – 3;
– окремих стрілецьких полків (осп) – 3;
– мотострілецьких полків територіальних військ (мсп ТрВ) -1;
– окремих танкових батальйонів (отб) – 1;
– мотострілецьких батальйонів (мсб) – 2;
– окремих мотострілецьких батальйонів територіальної оборон (омсб ТрО) – 6;
– окремих стрілецьких батальйонів (осб) – 8;
– стрілецьких батальйонів мобілізаційного резерву (сб МР) – 4;
– штурмових загонів пвк – до 13-и (зведені у 4 штурмових батальйона);
– добровольчих підрозділів (рівня батальйон) БАРС – 7.

В резерві 1-ї черги угрупування військ противника, яке діє на Бахмутському напрямку, знаходиться – 2 омсбр.

Протягом останніх днів противник на даному напрямку продовжував провадити активні наступальні дії, намагаючись атакувати (проводити штурмові дії) зразу на декількох тактичних напрямках та ділянках, зокрема:

– по напрямку – відм. 178.5 – Оріхово-Василівка;
– по напрямку – відм. 204.8 – Оріхово-Василівка;
– по напрямку – Дубово-Василівка;
– Григорівка;
– по напрямку Ягідне – Богданівка;
– по напрямку відм. 213.4 – Іванівське;
– по напрямку Майорськ – Північне.

Окрім того, противник продовжував штурмові дії в самому м. Бахмут, у його південній та північній частинах, намагаючись просунутись у центральну та західну частину міста.

Очевидно, що найближчим завданням, яке поставило перед діючими на цьому напрямку російськими військами їх командування, є витіснення підрозділів СОУ з району м. Бахмут під загрозою їх оточення. Про це говорять наполегливі атаки передових підрозділів противника по рубежу Богданівка – Хромове, а також в північній частині міста у бік міської лікарні і краєзнавчого музея та вздовж вулиці Леваневського.

Також цілком очевидно, що ця активізація повністю узгоджена з наступальними діями противника у напрямку на с. Іванівське та у південній частині міста (звідки противник явно намагається, “сінхронно” з діями з півночі, прорватися вздовж вулиць Корсунської та Чайковського у центральну частину міста).

Але протягом минулого й поточного тижнів звертає на себе увагу й інша особливість у діях військ противника на Бахмутському напрямку, яка останніми днями набула яскраво вираженого характеру.

Я маю на увазі все більш акцентовані устремління командування військ противника реалізувати свій тактичний успіх північніше м. Бахмут у оперативному відношенні. Про це говорять постійні й вперті атаки передових підрозділів противника у напрямку Григорівки, на Оріхово-Василівку та загалом вздовж дороги на Слов’янськ, в напрямку на Привілля.

Що характерно, противник провадить ці атаки, не чекаючи завершення боїв власне за м. Бахмут та його околиці. Його навіть не зупиняє той факт, що в районі с. Іванівське його передові підрозділи були відтіснені на південь та у південно-східному напрямку від дороги Костянтинівка – Бахмут внаслідок серії успішних контратак СОУ.

Про що це може свідчити? Про принаймні 2 речі:

– або командування військ противника переконано і впевнено в тому, що інтенсивні бої в районі м. Бахмут скінчаться найближчим часом на його користь, і воно зможе частину своїх сил звідти задіяти на суміжних напрямках (ймовірніше, у північно-західному – на Слов’янськ та у північному – на Сіверськ).
– або командування військ противника найближчим часом збирається задіяти на цьому напрямку додаткові сили та засоби, зокрема ті самі 2 омсбр, які зараз знаходяться у нього в резерві 1-ї черги, чи очікує на надходження нових резервів у свій склад.

В інших випадках намагання знову “бити розчепіреними пальцями в усі боки зразу” за явним дефіцитом боєздатних резервів є очевидним тактичним ідіотизмом, який може закінчитись для противника, скажімо так, не зовсім очікувано.

На сьогоднішній день основу УВ противника, яке діє саме на Бахмутському напрямку (безпосередньо в м. Бахмут та в районі його північних та південних околиць) складають підрозділи:

– 57-а мсбр;
– 217-й пдп 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд);
– 317-й пдп 106-ї пдд;
– 4-х штурмових батальйонів пвк “вагнер” (загалом, до 7-8-и штурмових загонів).

Безпосередньо на “північному виступі” діють головним чином сили та засоби колишнього 2-го АК так званої “народної міліції” лнр:

– 123-я мсбр (колишня 2-а омсбр 2-го АК);
– 126-а мсбр (колишній 6-й омсп 2-го АК);
– 4-а мсбр 2-го АК.

По напрямку Майорськ – Північне оперують підрозділи 132-ї омсбр 1-го АК.

2. Тепер про Авдіївський напрямок. Тут противник зосередив головним чином сили та засоби зі складу так званого 1-го АК нм днр, “розбавлені” кадровими частинами Південного ВО зс рф, зокрема:

– омсбр – 8,
– мсп\танкових полків (тп) – 6,
– окремих стрілецьких полків (осп) – 10,
– мсп ТрВ – 7,
– отб – 1,
– омсб – 1,
– осб ТрО – 4,
– осб – 17,
– зведена тактична група (до 2-х батальйонів) “Ахмат” – 1,
– окремих добровольчих батальйонів “БАРС” – 2.

В резерві 1-ї черги цього оперативно-тактичного УВ противника знаходяться:

– мсп ТрВ – 2,
– осп – 2,
– осп МР – 1,
– омсб МР – 7.

Головним сенсом дій військ противника на Авдіївському напрямку, безумовно, є дуже схоже із “бахмутською історією” витіснення підрозділів СОУ з Авдіївського району оборони шляхом його обходу з півночі та півдня.

Для цього, згідно з “фундаментальними” положеннями радянської “воєнної школи”, командування військ противника тут також, як і під Бахмутом, спланувало, організувало й намагається нині реалізувати план (задум), який базується на діях, спрямованих на “окружении группировки противника” як найбільш “эффективном и быстром методе разгрома войск противника”.

У відповідності до його змісту, протягом останніх тижнів противник атакував передові позиції підрозділів СОУ на наступних напрямках та ділянках:

– на напрямку Новобахмутівка – Новокалинове – Керамік (підрозділи 132-ї омсбр 1-го АК);
– на напрямку Новоселівка Друга – Новокалинове (підрозділи 136-ї омсбр, підтриманні окремими підрозділами 207-го осб МР та 109-го осп МР все того ж самого 1-го АК);
– на напрямку Красногорівка – Степове (підрозділи 114-ї омсбр 1-го АК);
– на напрямку Опитне – Авдіївка;
– на напрямку Водяне – Сєверне;
– на напрямку Водяне – Первомайске;
(по всіх трьох діяли підрозділи 200-ї омсбр 14-го АК пф-у)
– на напрямку Піски – Первомайске (підрозділи 9-ї омсбр 1-го АК);
– через Мар’їнку у бік Курахового (підрозділи 5-ї омсбр 1-го АК, підтриманні окремими підрозділами 102-го мсп 150-ї мсд 8-ї загальновійськової армії (ЗВА) Півден.ВО).

Очевидно, що найближчим завданням для діючих на Авдіївському напрямку військ противника є вихід у район селищ Сєверне та Степове. Це, по суті, буде означати часткове перерізання комунікацій, по яких зараз здійснюється підвіз певної частини предметів матеріально-технічного забезпечення для потреб Авдіївської тактичної групи військ СОУ.

Командування військ противника це дуже чітко розуміє й докладає зараз чимало зусиль, аби досягнути цього. Звісно, що основний обсяг постачання для наших підрозділів у Авдіївці йде зовсім іншим шляхом (яким саме, не скажу), але поки у противника навіть ця “програма мінімум” не виходить, однак, вони ну-у дуже “стараються”.

На сьогоднішній день основні свої зусилля на цьому напрямку противник концентрує в районі Красногорівки та по рубежу Водяне – Опитне. Там зараз йдуть дуже напружені ближні бої. По суті, саме там сьогодні вирішується доля флангових районів всього Авдіївського району оборони, а значить і сама його доля.

У разі прориву противника в район Орлівка – Ласточкине – Сєверне – Тоненьке й принаймні виходу його на околиці Степового Авдіївка очевидно перетвориться на другий “Бахмут”. У цьому контексті я дуже сильно сумніваюся в тому, що СОУ вдасться в подальшому “потягнути” зразу два “Бахмути” (власне сам Бахмут і й разом з ним і Авдіївку, яка в такому разі опиниться точно в такому ж самому становищі, в якому нині перебуває й Бахмут).

Існує один спосіб запобігти цьому. Але справа в тому, що командування військ противника також його бачить і настирливо намагається не допустити його реалізації.

Так, я маю на увазі рубіж Первомайське – Невельске. Противник зовсім недаремно прагне просунутись від Пісок та Водяного у бік Нетайлове через Первомайське й одночасно з атаками з рубіжу Водяне – Опитне на північ відсунути наші передові підрозділи у районі Невельського. Бо його командування цілком розуміє, що завтра вони, образно кажучи, “підуть на Орлівку”, а в цей час з цього рубежу “укропи можуть врізати під зад”, і загалом, може вийти не дуже комільфо.

Саме тому у такий спосіб вони нібито забезпечують лівий фланг своєї південної “клешні”, яка націлилась на Авдіївку. Поки повністю “забезпечити цей фланг” їм не вдається. Той факт, що вони трохи пролізли вперед вздовж ставка Кірша у бік Первомайського та підійшли впритул до Невельського, явно не свідчить про те, що дупи тих придурків, які намагаються з півдня прорватися північніше Сєверного, вже у безпеці.

3. Підсумуємо.

Ситуація в районі Бахмуту та Авдіївки, безумовно, дуже напружена, й її подальший розвиток очевидно впливатиме на загальний перебіг війни. Тобто буде мати певне стратегічне значення.

Чому? Тому, що в даному випадку мова йде не про загальну площу території, на якій відбуваються ці події та їх розмах (за цією формальною ознакою це скоріше тактичний, можливо, оперативно-тактичний рівень), а про рівень та обсяги “витрат ресурсів” обох сторін, який вже впливає на контекст подій у інших операційних зонах і стратегічних напрямках та й, загалом, очевидно, на зміст стратегічного планування застосування військ ворогуючими сторонами протягом весняно-літньої кампанії.

Мій СУБ’ЄКТИВНИЙ прогноз (якщо він когось цікавить) стосовно подій на Бахмутському та Авдіївському напрямках складається з того, що ОБИДВІ сторони будуть прагнути найближчим часом “МІНІМІЗУВАТИ” свої “витрати” на цих напрямках, що, в свою чергу, вимагатиме зменшення інтенсивності бойових дій тим чи іншим шляхом.

Яким чином це будуть намагатися робити ворогуючі сторони й коли? Це вже питання іншого порядку.

Сенс полягає в тому, що напередодні “великих наступів\контрнаступів” ні тим, хто їх готує, ні тим, хто готується їх відбивати, дуже вартісне “рубілово” (мається на увазі те, яке “пожирає” у великих обсягах особовий склад, ОВТ, боєприпаси та інші ресурси) за пару райцентрів, які не мають навіть оперативного значення, не потрібне. І таке становище, коли це “рубілово” районного значення вже починає впливати на загальні, стратегічне плани сторін, явно є “неприроднім” для них обох.

Завтра розглянемо Сіверський “виступ”.