Капуста по-корейськи. Як воюють проти України військові з КНДР
Почнемо з викриття чуток. Казали, що 6 грудня дві бригади корейських спецпризначенців атакували Сили оборони у Пльохові Курської області. Далі в російському сегменті соцмереж почалися баталії між тими, хто бачив там корейців, і тими, хто реально веде там бойові дії. Насамперед мова про бійців 810-ї бригади морської піхоти ЧФ, котрі регулярно отримували біля цього Пльохова від наших. Сутички сягнули такого масштабу, що російський ГШ нібито взагалі заборонив пускати корейців на передову (перевірити неможливо, тому також записуємо до чуток).
Насправді до появи згаданих чуток Пльохово від початку листопада рівняли з землею спецпризначенці з 22-ї бригади ворога. Коли обороняти в селі не лишилось чого, наші між 12 і 13 листопада відступили звідти, утворивши сіру зону, і перейшли до оборони по берегу річки Псьол. І ось на День ЗСУ керівництво «контртерористичної операції в Курській області» вирішило цю сіру зону захопити, для чого залучило морську піхоту ЧФ. У кожній штурмовій групі було по два-три корейські спостерігачі. Аби вивчати, так би мовити, бойовий досвід.
Результат — п’ять-шість двохсотих і до 15 трьохсотих. Нема ради: мінні поля, наші й ворожі, загалом углиб під два кілометри, плюс артилерія Сил оборони й оператори fpv доступно пояснили противнику, у чому сенс сірої зони.
Ворог закріпитися не зміг і відступив. Чого приходили — незрозуміло. Але й висновків не зробили, тому 10 грудня росіяни, посилені двома відділеннями корейців, повернулися на руїни села.
Далі реальність була такою: 14 грудня російські й корейські підрозділи спішилися біля Комишівки й висунулися на хутір Найденов і далі — на рубіж переходу в атаку на позиції Сил оборони. Успіх дозволив би ворогу обійти наших у районі Погребків і змусити підрозділи ОТУВ «Сіверськ» відступити.
15 грудня українські оператори БпЛА вже бачили корейців з неба. Чучхеїсти шкандибали туди, куди їх послали, одягнені в російську форму, з російськими знаками розрізнення, з російською зброєю, помічені червоним скотчем нижче від колін і над ліктем. Іти було кілометри з чотири, тому наші мали час підготуватися і провести декілька вогневих нальотів. Передові підрозділи воєнізованих туристів з Пхеньяна так нікуди й не добралися.
У районі Малої Локні російсько-корейський противник атакував 14–15 грудня приблизно десять разів. Але противника для спарингу слід обирати обережніше, бо 92 окрема штурмова і 95 десантно-штурмова — знані кулінари, шинкують на капусту будь-яку кількість противника. Ворог втратив у цих боях до 200 двохсотими.
Власне в корейському контингенті з 200 осіб ногами на Пхеньян у чорному пакеті з того бою рушили приблизно 50. Корейських двохсотих з маршруту висування евакуювали на загальних із росіянами засадах, але складали окремо й приховували обличчя. Альтернативні джерела повідомили, що в Донецьку корейські двохсоті зайняли всі вільні холодильники, а ліжка в лікарнях чомусь ні. Характер летальних поранень дає підстави вважати, що поранених добивали. Цікавий такмед у корейців, цікавий.
Поки що невідомо про корейських полонених, хоча вже захопили документи й особисті речі. А російські бранці якість підготовки далекосхідних «союзників» оцінюють так: північнокорейські спецпризначенці недотягують навіть до рівня російської піхоти. Погано орієнтуються на місцевості, не вміють діяти на полі бою, взаємодіяти ані з російськими підрозділами, ані з засобами посилення, абсолютно не готові до бойових дій в умовах широкого застосування БпЛА. З плюсів — висока витривалість і непогана фізична підготовка. Швидші за росіян у переміщеннях. Прогноз застосування корейських підрозділів — виключно в складі російських для масовості атак. Відчутних переваг росіяни не отримають, хоча це дозволить підтримувати певний час належний темп операції.
За припущеннями розвідки, 1,5–2 тисячі корейців (за іншими оцінками, до 5 тисяч) зосереджені на північ від Курська чи Льгова. Усе це корейське шапіто неочікувано для себе (і світу, швидше за все, також) стало розмінною геополітичною монеткою. Те, що корейці вляпалися в бойові дії проти України, поставило багато запитань у дуже високих кабінетах США, Японії та Південної Кореї. З вікон цих кабінетів (не всіх, визнаємо) добре видно Тегеран, котрий з останніх сил підливає бензину в близькосхідне багаття. І на тлі цього пасьянсу події в Сирії мають вигляд військово-патріотичної гри.
Як Дональд Трамп викручуватиметься з цієї ситуації, схилятиме Путіна до перемир’я і при цьому намагатиметься зберегти лице перед Пекіном і рештою світових столиць — незрозуміло.
Ілюстративне фото на заставці: The Christian Science Monitor
