Що будує Сі?
Я, знаєте, не про бомбезного татарського, й навіть не москвопопію. А зненацька про взаємини Китаю з рашками.
Ну просто дуже багато взаємовиключних поглядів на те, як у них там все влаштовано. Чи то рашка слухняний сателіт КНР, ледь не частина новітньої імперії Чінгісхана, і без дозволу Пекіну навіть не пукне. А чи то навпаки, Сі лише наготувався проковтнути рашку, а хуйло крутиться, як воша на пательні, аби цього уникнути, і тощо, тощо.
При чому не лише в нас, західна аналітика теж вдається у крайнощі. Можна навіть прочитати, що, мовляв, Сі будує Імперію зла, і зараз треба придушувати її в зародку. І з іншого боку, в США досі існує думка, що, мовляв, головний ворог Китай, треба не воювати з хуйлом, а з його допомогою протистояти Китаю (це таке Трамп каже); або навпаки, треба зараз за допомогою Китаю знешкодити кремлівського маніяка (як колись провернув Кіссінджер з Совітами).
Ну… Мені видається, що реалістичними будуть більш помірковані оцінки.
З одного боку, Сі й дійсно дещо запаморочилося в голові після того, як він захопив владу в КНР. Ну ок, припустимо, не захопив, а різко посилив свої позиції, змінив керівництво державою в авторитарний бік замість колегіального керування.
Сі відкидає помірковану ощадливу стратегію Ден Сяопіна. Сі прагне підвищувати політичну вагу КНР в світі. На мій погляд, його зовнішньополітичні зусилля націлені на створення чогось середнього між Віссю часів Другої світової війни (ДСВ) і Варшавським блоком часів Холодної війни. Мабуть, на Вісь схоже більше – соцтабір-то створився в результаті воєнних захоплень. А Вісь – з метою захоплень.
Ну скажімо так – Сі хоче створити певну коаліцію світових засранців під своєю егідою. КНДР вже там, Іран аятол туди рухає, рашка, ймовірно, Білорусь (точніше, гнусний Лука). Можливо, ще якісь країни у віддалених від нас регіонах, але я не в курсі.
Для чого це Сі? Ну так для міжнародної ваги. От він буде казати світу – дивіться, оці злобні ушльопки, вони здатні створити купу проблем, але я їх тримаю на повідку, давайте, поважайте нас, великий мудрий Китай (і віддайте нам Тайвань, мабуть).
Як створюється ця коаліція? Він їх годує (як КНДР), здійснює дипломатичну підтримку в міжнародних інституціях, ба навіть витягає з політичних глухих кутів, куди їх завела власна злобність й тупість, як Іран (див. велике примирення шиїтів з сунітами). Хотів те і з рашкою провернути, але не вийшло, очманіле хуйло не далося витягти його з дупи.
А відповідно, під таким кутом зору простіше розуміти плутані стосунки рашки з Китаєм. От пригадайте стосунки алоїзича з дуче. Хіба дуче завжди робив те, що хотів фюрер? Мало того, він постійно влазив у якісь халепи, як на Балканах, звідки німці його з прокльонами витягали. Ну або японські мілітаристи – вони хіба німцям допомогли? Абсолютно навпаки, сприяли швидкому краху.
Тому коли пишуть, що хуйло свій ядрьон батон пхає в Білорусь всупереч домовленостям з Китаєм, так запросто може бути. Тим більше, що КЗ (коаліція засранців) ще не просунулася так далеко, як Вісь напередодні ДСВ.
* * *
Що це означає в практичній площині для нас?
1. Дипломатичні зусилля Китаю при Сі не будуть спрямовані на нашу користь, навпаки. На кожному роздоріжжі китайці намагатимуться діяти на користь рашки (навіть якщо цю користь бачать якось на свій штиб, а не як очманіле хуйло). Великий привіт китаєлюбам із оточення Зеленського.
2. Захід це бачить. І логіка диктує йому превентивно вибивати з обійми потенційних учасників коаліції засранців, і цілком логічно почати зі слабших. Не вичікуючи, доки вони якось зміцнять свої союзні стосунки з КНР. Тобто придушувати КЗ в зародку. І не треба вдаватися в оману, розмірковуючи в логіці рашків – мовляв, ми хоч що можемо робити, за нами Китай. Ні, Китай не за ними, вони просто посіпака, що підлягає якнайшвидшому вкомашуванню.
3. Сі – не якийсь небожитель, а, власне, теж недалекої хитрості правитель (доста подивитися, який бардак він розвів в економіці Китаю). Він своїми незграбними рухами, дійсно, капіталізував хуйло. Але капіталізував як загрозу Заходу, особливо США. Фактично, підштовхнув Захід до енергійнішої допомоги нам. А можливо, й щодо Ірану рішучості додав.
4. Потенційна коаліція засранців, яку будує Сі, втягує в єдиний процес спротиву доста неочікувані країни. Ясна річ, коли б не Іран, Ізраїлю до нас діла б не було. Туреччина б пречудово тримала нейтралітет, як в ДСВ. Тайвань навіть не почухався б у наш бік. І ще не ясно, як поведеться Індія. Вони-то перебувають в парадигмі антиамериканізму, але з КНР у них така заклята дружба, що гірша від ворожнечі. І взагалі, Китай межує з 20-ма країнами, з яких з 14-ма має територіальні суперечки. Тому підтримка Китаю, не забезпечена, припустимо, масштабним постачанням зброї, має сумнівну користь для рашки. І це навіть якщо не вдаватися в конспірологію щодо китайських планів з поглинання Східного Сибіру.
Колаж: ТСН
