Чи Україна мала подбати про протипожежну безпеку в Каліфорнії?

Олена Кудренко

У мене не виходить занадто перейматися тим, що десь далеко пожежники та місцева влада не виконали свої обов’язки завчасно, маючи всі підстави готуватися до майбутніх пожеж (бо ризики очевидні й давно їм повинні бути відомі). Це службова недбалість, яку зараз трампівські балаболи перекидають Україні, щоб розпалити до нас ненависть. Простий народ є всюди, і він вірить популістам, що Україна винна в землетрусах та повенях. В тому, що місцева влада якогось штату на іншому континенті вчасно не підготувала резервуари з водою та не очистила прилеглі території від легкозаймистих сухих чагарників.

На Україну зараз легше всього перекидувати будь-чию вину. Хіба що можна було прописати обов’язки України наповнювати вам резервуари водою в Будапештському меморандумі. Цілком такий серйозний документ, дуже дієвий на практиці, як виявилося.

Вона, Україна, якась навіжена – винна в усьому, що стається в світі. Хтось за рахунок неї самостверджується, хтось заробляє політичні бали, хтось маніпулює та шантажує, використовуючи її в своїх політичних іграх. А вона, зараза, ще й зціпивши зуби, бореться. Вже давно відомо: хочеш вибити собі дотацій від Євросоюзу – йди та перекривай саме український кордон. Там буде найбільше боляче. Хочеш списати свою бездіяльність на когось іншого – вали все на країну, в чиї справи ти втрутився на початку встановлення її незалежності.

Звісно, шкода, що маючи всі підстави прораховувати ризики природних стихій, там не захистили майно людей. Але воно, скоріше за все, застраховане. Якщо там хтось загинув, – я співчуваю як адекватна людина. Найбільше була вражена, після смертей наших людей, масовими смертями турків під час землетрусу. Різаниною ізраїльтян терористами з Гази тощо. Я співчуватиму, напевно, будь-чиїй втраті, якщо це невинна людина, окрім орків.

Але наше становище зараз як на долоні перед всім світом. 13 людей загинуло, більше ста поранено, цивільних – в одному лише Запоріжжі за один день. А скільки нас гине щодня впродовж стількох років? Викрадені росією діти, покалічені наші люди, зруйновані долі, випалена наша земля…

Це риторичні питання до тих циніків, які розпалюють зараз нащось ненависть американців до нас. Хоча “нащо” – можна припустити, що або через бажання підтримати диктатора путіна, або через нерозуміння масштабів війни, або через байдужість до щоденних смертей цивілізованої країни, чия армія принаймні стоїть насмерть на своїй землі. Не чіпляється за шасі чужих літаків та не здає свою землю ворогу за кілька діб, в той час як хтось дав їй саме такі прогнози.

То хто повинен був подбати про протипожежну безпеку? Хіба Україна?

Це претензії саме до трампівської команди та його родини, що зараз кидають в інформпростір якісь безглузді заяви. Слова викинеш – потім не спіймаєш, тисячі людей будуть дійсно вірити, що українці винні в цій пожежі.

Пан Капранов (один з братів, істориків і письменників) нещодавно сказав в одному інтерв’ю таку свою думку: полякам байдуже на всіх окрім поляків. За великим рахунком.

Так ось, мені НЕ байдуже, але я на перше місце буду ставити біду власного народу. Ми інколи власним жахіттям, пеклу на нашій землі готові приділити менше уваги, ніж набагато меншим проблемам когось іншого.

Ми потрібні виключно собі самим. Я в цьому впевнена. Не без винятків на чиємусь особистісному рівні, але для мене як українки ця наша щоденна гра на виживання набагато страшніша. В рази страшніша. Якщо ці реалії комусь не видно, – є сенс приїхати якось подивитися, сюди поближче.

На фото – не Голлівуд.

Вибачте, якщо хтось сприйняв мої слова на особистий рахунок.

 

На заставці: Вовчанськ, жовтень 2024. Фото: Костянтин і Влада Ліберови

Автор