Mission impossible
Про всяк випадок нагадаю, що в Україні практично неможливо вирубити Інтернет та мобільний зв’язок. Mission impossible.
Інтернет-сервіс-провайдери мають «горизонтальну» структуру, у них немає «ключових точок», які можуть обвалити всю систему. Це як стріляти по бджолиному рою: пару бджіл вб’єш, але весь рій буде гнучко маневрували та залишиться неушкодженим.
Стільникові вузли операторів мобільного зв’язку розташовані доволі густо, і виведення з ладу однієї-двох «сот» хіба що трохи зменшить якість зв’язку або несуттєво зросте навантаження на вцілілі вузли.
Обстріли та пошкодження інфраструктури у лютому-березні були значно потужнішими у деяких регіонах, але на більшості території України стабільно працювали й Інтернет, і стільниковий зв’язок. У регіонах, де рашисти фізично підірвали комунікаційні вузли або перебили кабелі чи мережеву інфраструктуру, зв’язок працював нестабільно, але працював.
Пошкоджені комунікації відновлювали протягом доби після звільнення від окупантів.
За 8 місяців відкритої війни вітчизняні зв’язківці набули такого досвіду, якого немає ні в кого у світі. Ні в кого, абсолютно. Про їхній трудовий та громадянський героїзм ще напишуть книжки, знімуть фільми та серіали. І цей досвід просто зараз застосовується на практиці, без свят та вихідних. Провайдери та оператори зв’язку працюють цілодобово.
Терористи постійно десь шось підривають, ламають, крадуть, виводять з ладу. Наші зв’язківці постійно то все лагодять, міняють, пускають по запасних каналах, активно взаємодіють з колегами.
Тому якщо десь у когось зараз на підконтрольній Україні території відсутній мобільний зв’язок чи доступ до Інтернет – це дуже тимчасово. Скоро все відновиться, не треба хвилюватися.
Буде електрика – буде й зв’язок. Після відключення електроживлення телекомівському обладнанню потрібен деякий час на перезавантаження та корегування налаштувань мереж.
А наші енергетики також вджобують, не встигаючи піт з чола витирати.
Зараз же тоталітарна орда просто намагається нас залякати. Але якщо цього не вдалося зробити у кінці лютого, коли більшість країни заскочили зненацька, то чому б це вдалося зараз, після стількох довгих місяців безперервних обстрілів всієї країни?
Ми ж вже психологічно загартовані як булатна сталь, авжеж? Хоч бий, хоч гни – прутня тобі на рило, амеба бункерна. Нерви – як канати. Бо ж за нами правда і справедливість.
Тому ми обов’язково переможемо.
P.S.: Ще для заспокоєння можна читанути мої березневі дописи:
«Чому в Україні неможливо “заглушити Інтернет», 01/03/2022
«Чому неможливо знищити Інтернет в Україні», 16/03/2022
