Він тут чужий

Треба розуміти просту річ: сидіти нога на ногу і корчити із себе розслабленоє спокойствіє ця промокашка може лише завдяки попередникам. Лише на досягненнях ненависного Порошенка і ненависної Армії, з якої він ржав, він їде.

Світ вписався за Україну зараз, бо в 2014-15 українці спершу на Майдані показали світу приклад найвидатнішого духу, який людство не бачило десятки років, а потім Українська Армія встояла під натиском “непереможної” армії РФ. А Порошенко провів дипломатичну роботу з союзниками і в Мінську переїхав Путіна (читаємо мемуари Франсуа Олланда). Світ це побачив, вразився і хитнувся на наш бік.

Лише ці фактори нині змушують світових політиків нас захищати.

Сам нікчема ніякої роботи для цього не проводив. Нікчема лише їздив по курортах і молов дічь на замовлення своїх власників. Спершу про ебонітові палички, потім – про пердячу зі страху армію, а зараз – про пердячого зі страху Байдена.

Але на підкорці нікчема все добре відчуває. Він розуміє, що існує тут завдяки роботі тих, кого ненавидить, що він тут чужий. А тому намагається ці подразники в своїй підсвідомості всіляко знищити.

Звіт ЄС по корупції в Україні за 2021 рік визначає ситуацію у нас як “захоплення держави” олігархами. Автор звіту Юган Партс особливо, декілька разів підкреслює цю формулу: захоплення держави. Саме так характеризувати це маємо і ми. Ми не маємо вестися на патякання петрушки. Ми маємо змінити владу і прийняти закон, який закріпить цю формулу: в 2019 році в нас відбулося захоплення держави. І розпочати боротьбу нарешті всіх здорових сил суспільства з кланами, які нам цих петрушок підсовують по колу. Ми маємо визначити це як захоплення держави і всіх, хто був пов’язаний з цим захопленням, саджати як співучасників. А від Заходу просити допомоги, щоб видавав нам їх, блокував їхні рахунки, арештовував і повертав нам їхнє майно, яке Україна зможе направити на свій захист, на пенсії, на школи і дитсадки і на фельдшерські пункти, як це робилося ще в 2018 році з грошима януковича.

І ще одне. Вже зараз потрібно вимагати від всіх партій, які лізуть у Раду і корчать із себе патріотів, згоди це підтримати. А якщо вони цього не підтримують, то вони згодні в цьому захоплені держави приймати участь. Це не українські партії, а чергові петрушки з ебонітовою паличкою в сраці.

Эй, Скабеева, Киселёв, Соловьёв, Симонян, быстро подвинулись! Тут новый козырный российский пропагандист прибыл. Вам не чета!

Отак. Зеленський став одним із факторів рашистської пропаганди. Тут скрин із сайту рашен-ембасі у Великобританії. Чітко й зрозуміло доносить до клятих імперіалістів: “Захід нагнітає ситуацію, а у нас із Росією все нормально, так само, як і рік тому”. Залишилося лише добавити: “Ну які ж санкції та погрози можуть бути до таких хороших хлопчиків…

Але ж насправді він саме на Москву й працює. Спроба дискредитувати американську й британську політику жорсткого стримування агресора. Вона неймовірно болісна для Пуйла. І той мусив вийняти з рукава свій головний козир…

В Украине, на самом деле, довольно большая проблема с домашним насилием, и, в частности, проблема связана с тем, что прокуроры не очень любят такие дела, и менты не любят приезжать на такие вызовы.

Но это не потому, что патриархат, солидарность самцов и угнетение. Это потому, что в… не знаю, в 90% случаев, наверное, если я вызову ментов к соседям со словами “муж бьёт жену”, то они приедут и окажется, что Завгородний всё придумал, ничего не было, а сам он – алкаш и наркоман, и потом они попытаются набить мне е*ало. Муж с женой вместе. А если жена вызывает ментов, будьте уверены, в 80% случаев они помирятся через два дня, заявление она заберёт или вообще не будет писать, а бедный мент будет тупо сидеть, смотреть на дело и пытаться понять, что в его жизни пошло не так, почему он вместо этой х*йни не крышует торговлю трамадолом, как его более умные коллеги, и что он вообще делает со своей жизнью.

Это комплексная проблема, понимаете?

Простите, может, я сейчас как обычно кого-то обидел, но en masse это именно так. И оттого особенно жаль тех, кто НА САМОМ деле нуждаются в помощи, но им тоже никто не поможет так вот просто — из опасений, что опять будет какая-то х*йня. Что опять прибегут тётушки с “бьёт – значит любит”, что опять “потерпим ради детей”, что опять “куда ж ты пойдёшь одна” — и всё это снова продолжится, бл*дь, вечно и бесконечно, без смысла и без пощады. Да я сам из такой семьи, чего уж там, я в курсе.

А теперь о политике.

Понимаете, вот когда весь мир пытается помогать Украине не допустить российской агрессии или по крайней мере сделать её максимально дорогой для агрессора, и шлёт сюда всё кроме мозгов для руководства, да и то только потому, что наука и техника ещё не позволяют — вот на этом фоне очень странно выглядят Зеленский, Арахамия и всякая бл*два, имени которой я не помню, которые рассказывают про нагнетание паники, про преувеличение опасности и прочее, прочее.

И возникает некоторое deja vu, конечно.

Как будто муж лицо жене расх*ярил уже и планирует делать это впредь, потому что “а чё она?”, но они обязательно помирятся, потому что…

Обстреливает “градами” — значит любит, да?
Потерпим ради “сватов”, да?
Куда ж ты пойдёшь одна, без тесных экономических связей и скрепы в жопе.
Прямо болезнь какая-то.

Мне тут подсказывают, что параллель неуместна.
Так вот я хочу отдельно вынести сюда ответ.

Параллель выглядит неуместной только пока ты как любой нормальный человек разделяешь Зеленского и Украину.
Но далеко не все это делают.
Далеко не всем это выгодно делать.
В конце концов, он законно избранный президент. На минутку, 73 процентами населения.
И очень соблазнительно согласиться с тем, что совершенно очевидно он представляет абсолютное большинство украинцев.
И что они там все е*анутые, ну их в жопу, может, у них там так принято, хай сами разбираются.

Огидно, смішно, соромно, незручно – це почуття одного порядку. І те, що ми всіма силами намагаємося дистанціюватися від Зеленського і подаємо сигнали світу – «Зеленський це не Україна!», це зрозуміло, нормально і правильно.

Це реакція здорової людини, з якою, тим не менше, можна жити. Якби йшлося тільки про сором чи огиду, то, затиснувши носа, ми б два роки потерпіли.

Але біда прийшла, звідки не чекали. Ми то, може б, терпіли, але з того боку Банкової терпіти не можуть. Видно, тиск такий, що різьбу зірвало остаточно.

П’ятнична конференція Зеленського для іноземних ЗМІ позначила собою остаточний підрив консерви. Особа, яка обіймає посаду Президента України, відкрито стала на бік росії у війні, протиставивши себе цивілізованому світу, нашим союзникам і українцям.

Світ почув, побачив і правильно оцінив побачене. Сьогоднішня преса – тому свідчення. Сьогоднішнє термінове засідання Радбезу ООН, скликане за ініціативою США, на якому росіяни цитують виступ Зеленського на свій захист – тому свідчення.

Поза сумнівом, публічна позиція Зеленського вплине на обсяги і масштаб воєнної допомоги, яка надається Україні. При поганому сценарії, це буде та сама соломинка, яка переломить хребта бику і підштовхне шальки вірогідності не на нашу користь.

Коли ми з вами читаємо в історії України про «зрадливу старшину», яка поховала перспективи незалежності на сотню років, ось саме про це і йдеться. Саме так виглядає зрада на найвищому державному рівні.

Що робити?

Я впевнена, над цим питанням зараз б’ються найкращі світлі голови країни. Я сподіваюся, рішення буде знайдене.

Зі свого боку, я б хотіла бачити у Верховні Раді збір підписів під письмовим поданням про ініціювання процедури імпічменту.

Незалежно від того, скільки депутатів підпише. Незалежно від того, чи набереться у Раді більшість голосів від конституційного складу для включення у порядок денний. Все одно потрібно ініціювати процес, це наша сигнальна ракета, це наш SOS світові – #Ukraine_IS_NOT_zelensky.

#Ukraine_IS_NOT_zelensky

Вчора було багато було реакції на хрипіння ТВО президента до іноземної преси. Так, ми насправді маємо справу з державною зрадою Зеленського і його найближчого оточення. Що саме відбулося в Омані, звідкіля Блазень_На_Престолі вертався літаком Патрушева – це має бути предметом окремого розслідування. Колись. Коли до влади повернуться притомні і (сподіваюся, це буде пріоритетом наступної влади) стануть розпеченим залізом випікати кротів із владних коридорів. Але як до того не пролюбити державу?

Захід тепер цілком може махнути рукою і озираючись НА СВОГО виборця сказати: «вони неадекватні, це таки територія 404». Ясна річ, покладаємо надію, що їх розвідка має вичерпну інформацію про думки в суспільстві, про піке рейтингів Зеленського, і це дає підстави Вашингтону, Лондону чи Брюсселю для переконання (виходить, самих себе, в першу чергу) – «Захід допомагає не Зеленському, а народу України».

Але що можемо ми, притомні громадяни, лідери думок, адекватне експертне середовище, українська опозиція в центрі і місцеві влади – як нам донести світові, що Україна це не Зеленський? Щоб це прочитали ключові медіа в коментарях своїх твіттерів, щоб кожен важливий офіс отримав роз’яснення, щоб друзі України у Вільнюсі, Варшаві, Ризі, Таллінні, Празі отримали лист, де було б чітко сказано – нас мільйони, нам потрібна ця допомога.

Так, неадекватний фюрер-малорослик був фатальною помилкою 2019 року. Хтось про це говорив вже тоді, до інших почало доходити зараз, до третіх не дійде ніколи. Зараз кордон між темною і світлою силою має проходити саме по усвідомленню – Україна не Зеленський. Як пароль для розпізнання «свій-чужий» і як головний посил світові – ми є, ми знаємо, що схибили, і хочемо виправити цей косяк в нашій історії.

Як нам пояснити світові #Ukraine_IS_NOT_zelensky?