Мемуары Олланда, или О чем еще лет 6 будет молчать Порошенко

Мемуари Олланда: «Я розчавлю вас!» — кричав Путін на Порошенка

Про те, як узгоджували та підписували мінські угоди, згадує в новій книжці «Уроки влади» колишній президент Франції Франсуа Олланд, — передає Тиждень.ua.

Франсуа Олланд — перший із «нормандської четвірки», хто відійшов від влади та набув таким чином цілковитої свободи розповідати все, що вважає за потрібне: знову балотуватися на керівника держави він не буде. Його мемуари — точні в деталях та достатньо відверті в судженнях. Для українців президентські спогади особливо цікаві кількома сторінками, де йдеться про переговори в Мінську, що завершилися підписанням відповідних угод.

«Як не згадати ту довгу ніч із 11 на 12 лютого 2015 року, що минула у великій бездушній залі Палацу Незалежності в Мінську, у Білорусі? — пише колишній президент Франції. — Це було в самий розпал кризи, яку переживала Україна після відсторонення від влади проросійського президента Віктора Януковича через його відмову підписати договір про асоціацію з ЄС».

«Наміри Владіміра Путіна були цілком очевидними, — згадує Олланд. — Він хотів зберегти свій вплив на російськомовні регіони та максимально послабити проєвропейську владу в Києві. Після провалу режиму припинення вогню, бої між українським військом та парамілітарними сепаратистськими загонами зайнялися з новою силою». Західні переговірники сподівалися «припинити стрілянину та знайти компроміс, який зберіг би територіальну цілісність України». Але, розповідає Олланд, конференція на першому поверсі тривала нескінченно й була безрезультатною: це відповідало цілям російської сторони.

«Я швидко зрозумів, що Путін хоче виграти час і відтермінувати припинення вогню на якомога пізніший час, щоб дати змогу сепаратистам оточити українську армію та завоювати додаткові позиції, — пише Франсуа Олланд. — Разом із Анґелою Меркель ми пропонуємо відновити переговори у вужчому форматі, відмовитися від вечері та якнайшвидше взятися до роботи».

Колишній французький лідер помітив, що канцлерка Німеччини не боїться Путіна: «Вона його добре й дуже давно знає та вміє з ним говорити». Путін натомість, згідно зі спостережень Олланда, ніколи не втрачає нагоди настрашити Меркель, «змішуючи погрози, компліменти та спогади». У Сочі, наприклад, він наполіг, аби на зустрічі були присутні… його собаки, знаючи, що Меркель не любить цих тварин. «Вона неймовірно терпляча, звична до тривалих переговорів, а також, — це здається неймовірним, — майже не потребує сну», — ділиться думками колишній президент Франції.

Відмова від вечері стала для Олланда «неприємною, але необхідною жертвою». Переговірників посадовили за «незручний низький круглий стіл» і нагодували «жахливими бутербродами». Першу чернетку майбутньої мінської угоди, згідно зі спогадами, писала Меркель. «Вона нікому, навіть своїм радникам, не дозволяла формулювати статті угоди, — розповідає Франсуа Олланд. — Такий у неї темперамент і така методика: вона дуже серйозна, старанна та пильна. Порошенко з Путіним постійно підвищували голос один на одного. Російський президент був так рознервувався, що став погрожувати остаточно розчавити військо свого візаві. Це виказало, що російські війська на Сході України є. Путін спохопився та взяв себе в руки».

“Порошенко невідступно боронив суверенітет своєї країни, тоді як Путін домагався автономії для повсталих провінцій і хотів відтягти припинення вогню ще на три тижні. Він був настільки негнучким, що заперечував свій прямий зв’язок із ватажками сепаратистів, казав, ніби не може за них вирішувати, вимагав, щоб із ними проконсультувалися», — читаємо в спогадах.

Примітно, що Фрасуа Олланд, не вагаючись, визначає винних у падінні літака МН-17. «За кілька місяців до переговорів, — пише він, — у липні 2014-го, ракета, випущена проросійськими бойовиками, ненавмисне збила в районі Донецька літак Malaysia Airlines, позбавивши життя 298 пасажирів, із яких 80 були дітьми».

Переповідаючи перебіг переговорів, колишній французький лідер наголошує, що просувалися вони дуже повільно, із купою заперечень, які було непросто узгоджувати. «О сьомій ранку після безсонної ночі Путін і далі чіплявся за те, щоб перенести припинення вогню на пізніше, — згадує Олланд. — Щоб домогтися результату, ми аргументували антиросійськими санкціями, що вже проголошені. Він вдавав, ніби не розуміє або не чує, про що ми. Врешті узгодили, що припинення вогню настане через чотири дні, затим — відведення важкої зброї та обмін полоненими. Автономію провінцій відхилено. Аж раптом Путін заявив, що треба проконсультуватися з ватажками сепаратистів. Їхні емісари теж у Мінську. Де саме? У якомусь готелі чи в сусідньому з нами кабінеті? Принаймні ми їх так і не побачили».

Володар Кремля пішов, а Меркель, Олланд та Порошенко трохи задрімали в кріслах. О дев’ятій ранку стає відомо, що сепаратистам угода не підходить. Меркель та Олланд мусять поспішати, бо час повертатися до Брюсселя. «Цього разу нам терпець урвався, — зізнається французький лідер. — Навіть не йдеться, щоб згодитися на поразку. Ми наполягаємо на негайному побаченні з російським президентом і дізнаємося, що, поки ми намагалися, як могли, поспати в переговірній залі, він влаштувався у великому кабінеті з ліжком, яке навіть видавалося комфортабельним… Він відпочив за ці дві години й мав свіжіший вигляд, ніж ми…».

«Анґела Меркель крижаним тоном пообіцяла Путіну тривалу ізоляцію, — розповідає Олланд. — Той завагався та все шукав, як виграти час… Його мета — максимально послабити Київ, сподіваючись згодом побачити при владі команду, поступливішу російським інтересам і віддаленішу від Євросоюзу. Найбільше він не хоче вступу України до НАТО та отримання нею зброї, яка могла б змінити баланс сил. Путін виходить подзвонити. Через кілька хвилин він повертається та повідомляє, що сепаратисти — ті самі, про яких він казав уранці, мовляв, їх не знає, — згідні».

Олланд зазначає, що війну Росії з Україною часто визначають причиною нової холодної війни між Росією та Заходом. «Це не зовсім так, — вважає колишній керівник держави. — Звичайно, Владімір Путін намагається відновити свою зону впливу на територіях колишньої радянської імперії. Але більше не йдеться про протистояння між радикально протилежними суспільними системами. Мова про боротьбу національних інтересів. Глава РФ воліє бачити довкола своєї держави крижану смугу підкорених земель. Його тактика полягає в заохоченні до сутичок його друзів із його ворогами, щоб потім заморозити ці конфлікти. Сіра зона вже сформувалася на кордонах з Україною, Грузією, Молдовою, Азербайджаном. Ці країни незалежні, але послаблені».

Франсуа Олланд не зрадив прохолодному, дистанційному ставленню до Путіна, що він демонстрував із перших днів перебування в Єлисейському палаці. На відміну від багатьох інших французьких президентів, він зберіг цю критичність до завершення мандату. Саме Олланд відмовився поставити Росії «Містралі», попри підписану його попередником угоду та виплачений аванс. Відійшовши від великої політики, він робить висновок: «Компроміси, що їх ухвалюють під гарячу руку, необхідні, але вони не вирішують суті проблеми: крихкий мир встановлюється, нав’язані росіянами реалії стають нормою. Війну вдається вповільнити, але домінування вкорінюється. Путін залякує, щоб зручніше вести переговори. Він не завойовує, а відкушує території, ковток за ковтком».


Юрий Бирюков

Ок, мы не сможем услышать эти все детали от Петра Алексеевича еще шесть лет. Это вехи нашей Истории. Но мы уже можем почитать мемуары одного из участников тех переговоров (Тиждень.ua – ред).

Вам все еще непонятна причина этой бесноватой упоротости наших врагов относительно Порошенко? Вам не до конца ясны причины действий «пятой колонны»? Так вот же она, в тексте мемуаров.

«Порошенко невідступно боронив суверенітет своєї країни…»


Светлана Самборска

Смерть полутонов, или О чем нам прямым текстом сказал Олланд.

Говорят, что первая жертва войны – правда. Нет, первая жертва войны – это цвета. Оттенки. Полутона. Война убивает полутона, оставляя только два цвета – белый и черный. Свой и чужой.

Война оставляет только две стороны. Есть свои, и есть чужие. Нейтральные тоже теоретически могут быть, но как только они начинают действовать в интересах одной из сторон, более того, как только они составляют свое субъективное мнение, их нейтральность заканчивается. По большому счету, есть только одна форма нейтральности: «Первый раз слышу».

Сталин был жутким кровавым чудовищем. Но каждый, кто агитировал в СССР против Сталина в 1941-45, тот агитировал за Гитлера. Более того, каждый, кто агитировал в тот же период против Сталина в странах-союзниках СССР, – агитировал за Гитлера. В США или Великобритании в 1941-45 против Сталина вели агитацию как раз те, кто агитировал за “Общество устало от войны, нам нужен мир с Германией”. Потому что война убивает полутона, оставляя только два цвета. Только две стороны. И, соответственно, принуждая определяться, выбирать одну из сторон, даже если сильно не нравятся обе.

Сегодня появились фрагменты перевода мемуаров экс-президента Франции Франсуа Олланда. Где он в числе прочего вспоминает ночь переговоров в Минске в феврале 2015 в составе Меркель, Олланд, Порошенко, Путин. Крайне интересно, много подробностей в статье Аллы Лазаревой «Мемуари Олланда: «Я розчавлю вас!» — кричав Путін на Порошенка». Очень рекомендую.

Среди интересных подробностей о том, кто из участников как себя вел, чем дожали Путина, бытовых деталей и прочего хочу выделить цитату с банальной до очевидности мыслью:

«Анґела Меркель крижаним тоном пообіцяла Путіну тривалу ізоляцію, — розповідає Олланд. — Той завагався та все шукав, як виграти час… Його мета — максимально послабити Київ, сподіваючись згодом побачити при владі команду, поступливішу російським інтересам і віддаленішу від Євросоюзу».

Ну очевидно же, правда? Цель Путина – смена власти в Украине на более покладистую для Кремля. Абсолютно очевидно. Но тогда вопрос: на чьей стороне выступают все те, кто в Украине работает на ослабление позиций Порошенко? И кем надо быть, чтобы уже зная динамику рейтингов кандидатов в Президенты, продолжать делать вид, что непонятно, в чью пользу работает ослабление Порошенко.

Расклад понятен:
Юлия «Продала Украину в 2009, продам и в 2019» Тимошенко,
Юрий «Ой, а вы точно с украинской стороны на переговорах?» Бойко,
Олег «Здравствуйте, Ринат Леонидович!» Ляшко,
Владимир «Здравствуйте, Олег Валерьвич!» Зеленский,
Анатолий «Справился с развалом армии, справлюсь и с развалом страны!» Гриценко
и прочие колокольчики-бубенчики «Ду-ду!».

Кто из этой компании подходит под описание «смена власти в Украине на более покладистую для Кремля»? Кто?

Это очень простой вопрос. И ответ на него очевиден: ВСЕ.

Все. Приход к власти любого – ЛЮБОГО – из этих кандидатов приведет к ослаблению Украины либо путем прямого предательства со стороны Президента (Тимошенко, Бойко), либо опосредованно через хозяина-олигарха (Зеленский, Ляшко), либо путем политического тупика вида «Президент и оппозиционная коалиция», как это уже было при Ющенко 2006-2009. Любой из этих вариантов приведет к ослаблению позиций Украины и к уступкам Кремлю. Здравствуй, полуколониальное болото, давно не виделись. Путину плевать, по какой причине мы снова прогнемся под его требования. Плевать, его устроит любая.

Именно поэтому мы наблюдаем неизбежное сращивание пророссийских и «антипорошенковских» идеологии, лозунгов, мыслей, желаний, эмоций, методов и даже агитационных материалов. Вы заходите на незнакомый вам зрадофильский аккаунт и не сразу понимаете, куда попали – это зрадофильная помойка или новоросская. Еще придется полистать, чтобы встретилась локальная тема, из которой можно будет сделать вывод. Да зачастую они просто тырят агитацию друг у друга.

И это сращивание было неизбежно. Потому что у двух групп совпали интересы, а полутонов война не оставила. Совпадение интересов определило сторону, а война физически сформировала условия, которые действуют как сила притяжения на пророссийские силы и на антипорошенковских типа-проукраинских типа-патриотов.

Мне очень хочется видеть в уже ставшем очевидным факте сотрудничества Коломойского, Тимошенко и Медведчука положительную сторону. Отрезвляющее действие, которое окажет созерцание кумы Путина на канале супер-патриотического олигарха или ставшая официальной принадлежность 112 канала и Ньюсван официальным пророссийским силам. Отрезвит не всех, конечно, обожателей Коломойского, но хотя бы часть из них это отрезвить должно. И не всех любителей поторговать лицом в телевизоре.

Думаю, что чем ближе к выборам, тем больше фактов явной случки антипорошенковских «патриотов» с кремлевскими ставленниками станут явными. Чем выше градус борьбы, тем сильнее ставки приходится делать, тем очевиднее становится реальный выбор. И их выбор понятен: когда твой главный враг в Киеве – московский враг автоматически становится союзником. Ключевое слово – автоматически. И наоборот, до тех пор, пока твой главный враг в Москве, Главнокомандующий ВСУ автоматически остается твоим союзником, даже если вызывает у тебя аллергию.

И так будет, пока есть война. Потому что война убивает полутона, оставляя только два цвета – белый и черный. И только две стороны – свою и вражескую. А сторона каждого из нас АВТОМАТИЧЕСКИ будет в одном окопе с теми, кто противостоит нашему ГЛАВНОМУ врагу.


Mason Lemberg

 

 

 

Я знаю, ви читали, але я все ж надам 4 цитати з мемуарів Олланда про процес укладення Мінських угод:

«Наміри Владіміра Путіна були цілком очевидними, — згадує Олланд. — Він хотів зберегти свій вплив на російськомовні регіони та максимально послабити проєвропейську владу в Києві.»

«Я швидко зрозумів, що Путін хоче виграти час і відтермінувати припинення вогню на якомога пізніший час, щоб дати змогу сепаратистам оточити українську армію та завоювати додаткові позиції, — пише Франсуа Олланд.»

«Порошенко з Путіним постійно підвищували голос один на одного. Російський президент був так рознервувався, що став погрожувати остаточно розчавити військо свого візаві. Це виказало, що російські війська на Сході України є. Путін спохопився та взяв себе в руки.»

«Порошенко невідступно боронив суверенітет своєї країни, тоді як Путін домагався автономії для повсталих провінцій і хотів відтягти припинення вогню ще на три тижні.»

Я скопіював ці цитати не для того, щоб ще раз забити ваші стрічки возвеличуванням Порошенка. Я скопіював ці цитати тому, що мене за*бала маячня якихось обісцяних полковникі про «нові формати переговорів», мене за*бали розмови про якихось, сука, вакарчуків чи йуль. Ви просто уявіть цих дегенератів на тому місці в той час… Ось і все..

Президент України – це лідер, це сильна персона, а не якесь лайно, яке не може прямо сказати хто агресор, при цьому обіцяє мір за 3 хвилини і дешеві тарифи з дорогим газом.

«Мир» – це не проблема, його можна було досягнути ще тоді, в 2014-2015, просто шляхом втрати суверенітету і життів десятків тисяч українців.


Джон Смит

 

 

Это просто идеально.

Француа Олланд написал мемуары, в которых в частности описал ход переговоров в Минске 11 и 12 февраля 2015 года.

«Порошенко з Путіним постійно підвищували голос один на одного. Російський президент був так рознервувався, що став погрожувати остаточно розчавити військо свого візаві. Це виказало, що російські війська на Сході України є. Путін спохопився та взяв себе в руки, — цитує видання мемуари французького президента.»

То есть украинская армия так проиграла, ну, так прям разгромлена была, что Порошенко позволил себе вести себя на переговорах настолько твердо, что Путин потерял контроль над собой. Причем путин начал допускать ошибки в переговорах. Посредники, в частности Олланд, поняли, что путин врет, и его войска есть на Донбассе.

Вот почему Порошенко считают гениальным переговорщиком. Именно с тех переговоров пошла проукраинская позиция Франции и Германии.

Но это еще не все.
По словам Олланда, «Порошенко захищав суверенітет України, коли Путін вимагав автономію для частин східних українських регіонів».

«Порошенко невідступно боронив суверенітет своєї країни, тоді як Путін домагався автономії для повсталих провінцій і хотів відтягти припинення вогню ще на три тижні. Він був настільки негнучким, що заперечував свій прямий зв’язок із ватажками сепаратистів, казав, ніби не може за них вирішувати, вимагав, щоб із ними проконсультувалися», — пише Олланд.

«ПОРОШЕНКО НЕВІДСТУПНО БОРОНИВ СУВЕРЕНІТЕТ СВОЄЇ КРАЇНИ».

Это слова свидетеля.

Эта цитата менее всего понравится нашим зраднюкам. Кремлевцы – те уже давно поняли, что Порошенко это их враг в Украине номер один. Именно из-за его неуступчивой проукраинской позиции. А вот зраднюки уверены, что Порошенко все предал и слил Путину. На самом же деле Порошенко самоуверенного путина переговорил. Он загнал его в ловушку.

По словам Олланда, «переговори просувалися дуже повільно з великою кількістю заперечень. Потім Путін заявив, що йому треба проконсультуватися із ватажками сепаратистів».

«Путін виходить подзвонити. Через кілька хвилин він повертається та повідомляє, що сепаратисти — ті самі, про яких він казав уранці, мовляв, їх не знає, — згідні», – зауважив Олланд.»

Ни с кем путин не советовался. Он сам принял решение, сделав вид, что просит согласия марионеток. Это значит, что Порошенко его смял и вынудил согласиться с нашей позицией.

Вот так вот. Порошенко так вел переговоры, что вынудил россию признать наши условия.

Вспомните события тех дней. Какая зрада стояла. Крики, как нас победили, как ВСУ проиграли, 8 тыс укров в котле. В результате Порошенко выиграл переговоры. А путин проиграл. А посредники – Франция и Германия вскоре стали полностью проукраинскими. Именно из-за того, что Порошенко при них выставил путина клоуном. О чем и написал Олланд.

Отсюда эта ненависть путина к Порошенко.

Share this:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
Усі відео