Тримайтеся, сябри. Ми з вами! Жыве Беларусь. Жыве вечна (фото, відео)
А шо астрологи кажуть, тиждень сябрознавців та білорусоведів вже скінчився? Я спізнилася, чи ще можна поумнічать навздогін? А якщо захочете мене побити, не забудьте – я хвореньке, хворих бити гріх!
На мою думку, рукамацкви таки була, але вона не спрацювала, чорний лебідь завадив.
План був доволі простий, стандартна тупенька много-ходов-очка. Слаболегітимний Бацька, сторгувавшись з пуйлом (чим саме – неважко здогадатися) публічно відхрещується від зговору з Московією (план «це не наші вагнерівці»). Сильні опозиціонери сидять, протестні голоси розмиваються між кількома ніякими кандидатами, Бацька проголошує себе переможцем, нечисельні протести менти по-тихому глушать в підворітнях, більшість не рипається, бо нема за кого виходити. Щоб на люди потрапило якогомога менше, відімкнули інтернет та запресували журналістів. На випадок, якщо десь щось з мочилова попаде на камери, залишався план Б «це якісь невстановлені чужі сили, які умисно качають Білорусь».
PROFIT
Але дещо пішло не за планом. Не за планом пішло більше 70% голосів за опозиційну ноунейм-дівчину.
Цього ніхто не чекав. Цього вони не могли передбачити, бо у деспотичних країнах немає можливості провести чесну соціологію.
І змахнув крилом чорний лебідь, і понеслася.
Бо просто неможливо намалювати з 10% цілих 80%, щоб фейк не був помітний навіть сліпим.
Немає кому виходити за Бацьку. За нього справді майже ніхто не голосував. Не допомогли чисті дороги. Не спрацювала низька комуналка. Молоді, старі, всі – пішли та віддали голоси за ноунеймицю з дуже простим планом дій без рожевих цяцянок, аби тільки не бачити більше цих тарганячих вусів на своїх екранах.
Це треба вміти – отак дістати терплячих сябрів. Бацька зумів.
Що було далі, ви знаєте.
Що буде далі, мабуть, не знає ніхто. Але точку неповернення перейдено. Білоруси йому цю звірячу жорстокість не просять ніколи.
Кажуть, є сценарій окупації московією Білорусі. З точки зору раціональності, в цьому сценарії немає ні сенсу, ні підгрунтя. Він дуже ресурсомісткий та кривавий для Пуйла, загрозливий новими потужними санкціями (адже в Трампа не такі вже значні шанси втриматися в кріслі, а наступник церемонитися не схильний), а нафтогазова золотоносна жила суттєво підвичерпалася цього року. Тому найбільш поміркований та зважений хід від Московії був би – злити Бацьку та просунути підкремлівського ставленика на посаду президента на наступних позачергових виборах.
Але ми ж пам’ятаємо історичну фразу Нємцова про Пуйла? Де Пуйло, а де раціо, тому жоден сценарій наразі не виключений.
Сил та розуму вам, брати з Білорусі. Ви робите дивовижні речі зараз, рішення та вчинки, до яких ми йшли роками, супротив ватним кайданам, що тягнули (і тягнуть досі!) нашу націю у минуле. Ви мимоволі показали нашому псевдозубожілому населенню, що не асфальтована, чиста й освітлена вулиця є найвищою цінністю. І що на «какая разніца?» є правильна відповідь.
Але це тільки початок, найболісніші рішення попереду (*після Бацьки гоніть в шию клоунів, доки не пізно*).
Тримайтеся, сябри. Ми з вами!
Жыве Беларусь.
Жыве вечна.
У відповідь на скромне прохання Лукашенка, Путін одразу пообіцяв “всебічну допомогу по забезпеченню безпеки Білорусі”, що в фактично означає “росіяни дадуть своєму сатрапу необмежену кількість вагнерівців, росгвардійців і частин регулярної армії для придушення будь-яких за масштабом протестів громадян Білорусі”.
На фоні цього ЄС повністю безпорадний. США теж мовчать, заморочені BLM та виборами. На справжню позицію, дії та підтримку протестуюячих в Білорусі здатні лише литовці та поляки, для яких зараз це критична проблема #1.
Що ж наші? Остання заява МЗС щодо результатів виборів – застаріла вже на тиждень, а оприлюднена годину тому. Дописи президента і ОП ми вже бачили, це просто несерйозно. Ні за чим не встигають. Так і з цією заявою Путіна. Якщо Лікашенко-Путін спільно задушать революцію в Білорусі – наступні серйозні виступи там навряд можливі найближчі кілька років.
Відбувається таке “серйозне лайно”, а Україна поки веде себе абсолютно інертно й не може бодай стати в один ряд із членами того ж “люблінського трикутника”.
* * *
Лукашенко врешті викупив, що омоном і репресіями драконить білорусів ще більше. Він уже втратив лояльність багатьох своїх учорашніх прихильників – потік відео та свідчень звірств силовиків добряче ударив по мізкам обивателів.
Тому Лукашенко випустив частину з 7 тисяч затриманих протестувальників (7к – офіійцна версія), а сьогодні почав звозити свій “антимайдан” з бюджетників у Мінськ. Примітивна гра.
Кумедно, але враження, що з початком протестів він виписав у росіян Януковича в якості консультанта. І той, рефлексуючи на давні підколки росіян у його бік (просрав країну, мав “додавити”, а не тікати) спочатку нарадив Лукашенку давить протест, а потім зібрати парочку антимайданів і створити якомога більше інформприводів “все не так однозначно”.
Поки наївні білоруси можуть як завгодно відмежовуватись від аналогій з Революцією Гідності та “Майданами” як явищем узагалі. Але з кожним днем схожих рис та подій усе більше.
Якщо відверто, мене уже відверто дістало зверхнє “повчальне” ставлення частини українського патріотичного крила до білорусів, розповіді про їхню тотальну ватність та однозначні прогнози про їхній неодмінний крен в рашку.
Там, звично, національно-свідомі настрої в самому зародку, адже будь що радикально білоруське випалювалося лукашенківською деспотією нещадно. Проте сприймати нинішніх білорусів як однозначних добровільних васалів Кремля – критична помилка.
Навіть за офіційною соціологією (а іншої там немає) бажаючих влитися в запоребрик там менше за 7% і ця цифра ніколи не перевищувала показника в 10%. Немає у них ні Криму, ні Донбасу – там електоральні настрої рівні по усій країні. І в західних Бресті та Гродно вони точно такі ж, як у східних Гомелі, Вітебську чи Могильові. Більше того, бажаючих будувати зовнішню політику з оглядом на Росію та у якомусь союзі з нею там менше чверті, хоча 15 років тому цього прагнула половина населення.
Тепер порівняйте ці цифри з нашими (скільки там народу планує голосувати за жопоблоки з шаріями, а?) і заспокойтесь. І у нас це взагалі після війни. А скільки таких було до?
Так, бажаючих інтегруватися в ЄС там менше нашого – на рівні 18%, але їх усе одно більше за бажаючих бути частиною Євразійського путінського союзу – таких менше за 16%.
Все решта – питання поступального розвитку. Спершу – скинути тирана. Національна символіка вже стала актуальним питанням. Далі питання мови, декомунізації та євроінтеграції виникнуть самі собою і підуть як по маслу. В кінцевому результаті – от побачите – в НАТО та ЄС ми вступимо разом з Білоруссю. А то і після неї навіть.
І ще. Люди, а ви усвідомлюєте, що коли пишете “ситуація вигідна Росії”, “для нас краще збереження Луки при владі”, “тепер Росія взагалі захопить Білорусь” – це те саме, що в нашому контексті “не розхитуємо, а то путіннападьот”?
Що є кремлінівським мислєвірусом. Не кажучи вже про те, наскільки недоречно це чути зараз самим білорусам.
Так, застосовно до нас зараз це звучить недолуго, бо ж вже напав, що вже тепер лякати. А у 2013 році? Ну от скажіть мені, були б знали всі протестувальники, як піде далі – яка б була доля Майдану? Бо віджимання Криму і відкрита війна для широкого загалу у 2013 році видавалися чимось не надто реальним. Зважилися б боротися далі чи ні? А якщо ні – ви що, дійсно вважаєте, що це було б краще для України?
Ну тобто питання моє просте: ви… жалкуєте про Майдан? О, все ж таки ні?
Ну так а чому тоді ви радите білорусам таке? Відчепіться від них, вони або готові платити високу ціну за можливість облаштувати життя в своїй країні так, як їм хочеться – або ні. І всі наші “поради стороннього” можуть лише дратувати.
Що ж до того, чи їм краще лишати Луку… Ну… Він, власне, давно облаштував Білорусі те, що намагався нам створити овоч – і ми його нагнали. Ба навіть і більше, з огляду на російську військову присутність та економічну залежність. А тепер подивимося на ситуацію з іншого боку – рашківських інтересів. Що, ви вважаєте, вони з нами дійсно ахрєнітєльно виграли? Оце все, що зараз – міжнародний статус парії, санкції, ціни на нафту, втеча інвесторів, оце все – воно їм на користь? А, все ж таки не на користь? Так а чому треба думати, що із зазіханнями на Білорусь буде інакше? Ну типу отут, з нами, вони захланні, тупі, агресивні загарбники, яких боляче побило бумерангами, а отам, з Білоруссю, вони вдаряться о землю і перекинуться на витончених вправних інтриганів, нових Макіавеллі?
Коротше. Ще раз. Відчепіться від білорусів з доморослою політологією. Лука вичерпав історичний ресурс – і схоже, терпіння народу. І тепер має піти – якщо білоруси не вирішать інакше. І віднаджувати їх від того – і глупо, і ницо водночас.
* * *
Ви, любі френди, вже вибачайте, що я задовбую нотаціями про ставлення до сусідського тираноборства. Я б так си не нервувала, коли б в нас була нормальна влада – бо вона сама б все зробила гідно і правильно.
А зелебуби, вони ж не мають ані суб’єктності до ладу, ані мізків. І шанси, що вони самостійно зформулюють і впровадять притомну позицію держави Україна, майже відсутні. Отже, це має зробити суспільна думка, якщо замість думки державної в нас дирка від зелебублика. Тому й маємо широким загалом осягати абетку добросусідства, цінностей вільного світу і тому подібні речі. І на практиці, застосовно конкретної Білорусі – а не “на загал” і у вигляді декларацій.
10 способов защититься от российской агрессии
Некто Артём Шрайбман (говорят, это известный аналитик) опубликовал текст “10 причин того, почему не будет вторжения России в Беларусь”, напоследок с присущей аналитикам прозорливостью дав пару советов Беларуси, как защититься от российской агрессии.
С точки зрения Артёма Шрайбмана, надёжно застраховать себя от российского вторжения можно тремя простыми способами: не трогать советские памятники, не изменять государственную символику и не отменять государственный статус русского языка.
Видимо, господин Шрайбман провёл последние годы в анабиозе, ну или просто туповат, и искренне считает, что вторжение РФ в Украину произошло из-за памятников. Потому что символику мы не меняли; и русский язык никогда не имел государственного статуса. Так что это точно памятники, методом исключения. “Ленина свалили…” — заплакал Владимир Путин, и дрожащей рукой послал ихтамнетов убивать украинцев.
Я позволю себе не согласиться с господином Шрайбманом, и расширить его рекомендации до простых и понятных десяти способов защититься от российской агрессии.
1. НЕ ВАЛИТЕ ПАМЯТНИКИ. Ибо за каждого упавшего Ленина на города ваши упадёт по кассете “Града”.
2. НЕ ИЗМЕНЯЙТЕ РУССКОМУ ЯЗЫКУ, ЯЗЫКУ МЕЖДУНАРОДНОГО ОБЩЕНИЯ. Ибо утратив язык общения, не сможете договориться о прекращении огня “Градов”.
3. НЕ МЕНЯЙТЕ СИМВОЛИКУ, ну или поменяйте её срочно взад. Ибо мерзок перед лицом Путина каждый, чей гимн не повторяет мелодией гимна СССР, и на чьём гербе нет двуглавой курицы или колосьев пшеницы.
4. НЕ ВСТУПАЙТЕ В НАТО, И В ДРУГИЕ БЛОКИ И СОЮЗЫ. Ибо нет союза кроме союза советских республик, и Путин собиратель земель его.
5. НЕ ВОЗЫМЕЙТЕ ЗАПАСОВ НЕФТИ И ГАЗА. Ибо мировая бензоколонка у нас одна, и это не вы.
6. НЕ БУДЬТЕ БОГАТЫМИ, ибо россияне могут начать задавать идиотские вопросы.
7. НЕ БУДЬТЕ СВОБОДНЫМИ, ибо россияне тожемогут начать задавать глупые вопросы.
8. НЕ БУДЬТЕ УСПЕШНЫМИ, ибо россиянам могут тоже начать приходить в голову дурацкие идеи.
9. НЕ БУДЬТЕ СОБОЙ, ибо нет на земле людей кроме русского человека, а за границей живут только псоглавцы, чучмеки, пиндосы, негры, косоглазые и гейропейцы.
10. НЕ БУДЬТЕ. Просто не будьте — и всё.
Якби народні маси підпорядковувались законам логіки і причинно-наслідкових зв’язків, то події в Білорусі багатьом порвали б шаблони. Бо там проти Бацьки, який «зробив дороги» і відновив «вкус совецкого пломбіра» протестують багацько людей.
Чого їм протестувати, якщо білоруси живуть так добре, що значна частина українців хотіла б такого Бацьку собі, щоб жерти масло і ковбасу, виготовлені по стандартах радянського ГОСТу? І взагалі чого білоруси мають хотіти «змінності влади», якщо є такий хороший Бацька, мрія будь-якого совка?
Але народні маси не підпорядковуються законам логіки.
Тому будуть співчувати білорусам, яких жорстоко побив Лукашенко і одночасно поширювати в своїх фейсбучних стрічках хуцпу про соціалістичний рай Лукашенка з бензином по 10 центів і з зарплатами по 1000 баксів.
Тому будуть збиратися на українських площах з біло-червоно-білими прапорами, кричати гасла «Жыве Беларусь», хтось з тої сторони лунають «я не майданутий», «ми зараз відстоюємо свободу, а ви продались за печеньки Госдепа»… і взагалі не зрозуміло хто українцям сказав, що білоруси вийшли на свої площі за демократичну прозахідну Білорусь (як хотіли б бачити це українці), а не за те щоб тісніше любити расіюшку?
Тому головні висновки, які повинні винести українці з протестів в Білорусі дуже прості: не потрібно сприймати чужий народ, чужий протест через призму власної історії, власної боротьби, власного досвіду. Бо це не відповідає дійсності.
І основне: потрібно зробити все можливе, щоб народні маси більше ніколи не заглядали і не обмазувались совковим бовваном, який має свій народ за худобу.
У нас свій шлях, своє майбутнє і совкові легенди «слов’янського братерства» мають залишитись в минулому разом з совковими бовванами.
Смотрю ацефалы активно носят табличку, где коммуналка в Беларуси 390 гривен летом и зимой 750 гривен. Ну вы отбитые мурзилки. Вот пруф – без электричества, домашнего интернета, газа для плиты, без телефона домашнего и телевизора 75 рублей беларусских. Квартира 62 квадрата в новом утепленном доме со счетчиком общедомовым на тепло – со всем вышеназванным 135 рублей беларусских коммуналка. В долларах – 67 на момент публикации пруфа (март 2018). Или в гривне – 1759 гривен. Сейчас 2 года почти прошло – несмотря на изменение курса 750 гривен она никак не может стоить.
Вот потому, что вы такие отбитые мурзилки в глубинке ЕС типа Латвии, самой бедной стране Балтии, средняя зарплата уже 800 евро. А вы все вспоминаете вкус мороженного по 19 копеек и заглядываете в рот колхозникам сосеседским. Вместо того, чтобы делать реформы. И уже в Латвии коровам крутите хвосты и собираете мебель, пока вам 30 лет рассказывают – не мы, так хоть наши дети поживут. Тьху на вас.
Божикакойпиздец. Дешевая коммуналка от Лукашенко. Прям дабл дно.
С одной стороны, в стоимость “дешевой коммуналки” входят тысячи избитых, покалеченных и задержанных ни за что граждан. В стоимость входит налог на тунеядство при росте безработицы, невозможность заниматься политикой, беспредел ментов, пытки, игнорирование стремной ситуации с ковидом (и да – я все еще считаю, что размах борьбы с эпидемией причинил больше ущерба, чем сама эпидемия), и еще миллион других мелочей, которые делают жизнь несколько более рискованной, чем в какой-нибудь Польше. Зато коммуналочка жи! (да еще и цифры – фейк, лол)
С другой стороны, в этом – вся суть и причина блеска и нищеты пост-совка. Вместо того, чтобы зарабатывать больше, люди хотят тратить меньше. Это создает идеальные условия для всего этого сраного социализма и прочего рака, убивающего экономику, здравый смысл, а в конечном итоге – и людей.
Там у кого-то из великих было, что народ, не знающий своего прошлого не имеет будущего, да? Так вот, если народ знает все о своем прошлом, но все равно голосует за дешевую коммуналочку, то сначала его поимеет настоящее, а потом – и будущее.
Хотите жить лучше – зарабатывайте больше, а не тратьте меньше. Рецепт – прост, как апельсин. Будете ему следовать – построите США. Будете идти от противного – Венесуэлу. Но святый нарид не победить и не убедить. У него свой, особый путь.
Дивіться, який інфовкид про Білорусь. Це мав бути великий лонгрід, але ми вирішили не грузити вас у неділю. Тому…
Опубліковано По той бік новин Неділя, 16 серпня 2020 р.
Лукашенко – фсьо
Останні події все більше вказують на те що Лукашенко – уже фсьо. Чому я так думаю? Тому що намагаюся спрогнозувати подальші кроки Лукашенка – і розумію що виходу в нього більше нема. Якщо називати речі своїми іменами – протести уже примушують Лукашенко діяти за їхніми правилами.
Білоруський ОМОН не тому перестав протестувальників гамселити, що на Лукашенка зійшов гуманізм – владу примусили знизити градус агресії страйки на підприємствах. Це – вже серйозно і черепувато ще тим літальним наслідком. Тому нині – протест мирний і вуличний. А це відвертий прояв слабкості влади – не можна зупинятися якщо почав бити, бити треба до розгрому противника. Тому якщо не готовий перемагати – краще не починати мордобій. Власне, раніше білоруський ОМОН протести стабільно перемагав, але тепер щось пішло не так.
Нині очевидно – боротися в режимі вулиці білоруська влада не може і не вміє. Антимайдан ім. Лукашенка в Мінську смердить таким дрімучим совком, що порівняно з ним навіть антимайдан Януковича виглядав креативом. Протестувальники натомість діють на драйві і імпровізації. У протестувальників – «свято нового дня». Вони хочуть перемін, хоча й самі не відають якими ті переміни будуть. Але… Мрія завжди сильніша за «стабільність».
Білоруська історія явно не завершиться завтра, проте. У Лукашенка наразі лише два виходи. Або – таки утопити протести в крові. Або – таки піти на перевибори і явно програти. Варіантів введення російських військ я всерйоз не сприймаю – така авантюра Москві обійдеться в таке бабло, що розходи на Крим здаватимуться копійками. Лукашенка зараз може врятувати тільки тотальна байдужість прибічників протестів. Але це фантастика іще більша ніж російські танки в Мінську. А топити протести в крові Лукашенко уже явно не має ресурсів – інакше їх давили б уже і з натхненням.
Все це говорить що Лукашенко уже приречений. Проте. Все це НЕ означає що Білорусь стане прозахідною і піде шляхом розбудови демократії. Ми не знаємо кого оберуть там владою. Ми не знаємо як швидко розсваряться між собою сьогоднішні опозиціонери. Ми не знаємо, чи будуть вони здатні ефективно керувати економікою і чи не станеться так, що невдовзі в Білорусі почнуться протести штибу «поверніть Лукашенка».
Ми знаємо лише, що білоруські протести проходять під біло-червоними прапорами і «Погонями», а не під совковими прапорами Лукашенка. І це дає слабку надію сподіватися, що нинішні протести – перший крок Білорусі в напрямку Заходу.
Фото, видео © TUT.BY
Плакат © Маргарыта Ціхановіч/Культпротест
