Він не здатний захищати українців
Ще раз найщиріші співчуття рідним загиблим всіх країн і всіх національностей, які були в нашому Боїнгу. Всі ці дні ми думаємо про українців, канадців, іранців, шведів, афганців, німців , британців, які були на борту лайнера, про немовлят, студентів, вчених, про найчудовіший екіпаж, красунь і розумниць стюардес і стюардів, про льотчиків, які мали беззаперечний авторитет.
Єдині, хто мали сумніви в їх професійності та в безпеці українського літака і перевізника, – це українська влада. Єдині, хто на весь світ завдали першого потужного удару по професійній честі, авторитету і пам’яті загиблого українського екіпажу, – це українська влада. Спочатку посольство, яке в першому офіційному повідомленні категорично виключило ракету чи теракт, потім президент, який доручив Генпрокурору порушити справу про несправність літака і помилку екіпажу. Й вже коли весь світ говорив про ракету, й честь України захищали прем‘єри Канади, Британії, Австралії, український президент не здавався і повторював «не всьо так однозначно».
Іран визнав, що збив наш літак. Тепер важливо, щоб українська влада, нарешті, перестала поводитися як переляканий підліток й чітко задала питання про тип ракети і пряму чи опосередковану участь в цьому кошмарі Москви, яка продає зброю таким країнам, і чиї інструктори навчають збивати авіацілі.
Україна просто зобов‘язана скликати Радбез ООН, і президент мав не мовчати в унісон з Москвою, а вимагати цього ще 3 дні тому, й саме там ставити питання про спільну з іншими країнами, чиї громадяни постраждали, розслідуваньну групу. Так українська влада діяла в 2014, коли над нашим окупованим Донбасом з російського Буку було збито літак.
Й тепер ви всі розумієте, хто такий Цемах й міру його вини? Цемаха нещодавно українська влада звільнила від будь-якої відповідальності, насправді звільняючи Москву від Гааги і відповідальності, від компенсації державам і країнам за збитий МН17.
* * *
В понеділок, 13 січня, відбудеться засідання комітету зовнішніх відносин ВРУ. Попри всі обіцянки слуг голову комітету й досі не змінено. В порядку денному, отриманому минулого тижня, ані слова про зовнішньополітичну кризу через катастрофу Боїнгу. Уточнення і кореляції порядку денного комітету не отримували. Надіслала листа на голову комітету з вимогою першим розглянути саме питання катастрофи українського Боїнга і дії української влади наззовні. Така вимога голови комітету – письмово і зазделегідь подавати пропозиції до засідань клмітету.
Ну, ок. Питань маса:
– Дії українського посольства в Ірані, яке в офіційному повідомленні виключило теракт і ракету. За чиєю вказівкою діяло посольство? Відповідальність тих, хто поставив під ризик міжнародну репутацію України як безпечного перевізника.
– Чому Україна не звернулася з вимогою провести спеціальне термінове засідання Радбезу ООН і до останнього намагалася взяти провину на Україну, на наш екіпаж і несправність літака?
– Що робитиме влада для створення міжнародної слідчої групи і об‘єктивного розслідування, в тому числі можливої причетності РФ, яка продає зброю Ірану і споряджає туди інструкторів. Чи були вони в момент збиття нашого літака? Й чи не стоїть за цим швидким визнанням Іраном своєї безумовної вини й намагання відвести будь-які підозри від третіх учасників?
– І, звичайно, є питання щодо організації візиту президента до Оману. Хто входив до передової групи, яка мала забезпечувати рівень візиту, чи було МЗС долучено до підготовки, чи враховувалися безпекові ризики регіону і т.д.?
ВР 9-го скликання повністю виключена зі сфери зовнішньої політики. Імпотентний комітет, дивні міжпарламентські делегації. Ми будемо вимагати негайної зміни голови комітету, який 3 місяці тому подав у відставку. Парламент і зовнішня політика не можуть і не повинні бути заручниками некомпетентності, непрофесійності, безвідповідальності.
Попри визнання Іраном провини всі слідчі дії мають бути завершені. Кожен крок має бути встановлений похвилинно.
Хто і коли постачав зброю?
Як і хто віддавав наказ на запуск?
Хто був присутній в момент пуску ракет?
Купа питань.
І головне, яке випливає логічно, чи не покриває керівництво Ірану свого стратегічного партнера і постачальника? Бо Тор-М1, який названий засобом атаки, має російське походження.
Українська влада має наполягати на завершенні слідства, не довіряти Ірану навіть після зізнання та наполягати на допуску міжнародної групи за правилами ІСАО.
Головне, не боятися добиватись правди. Вона потрібна, передусім, рідним та близьким загиблих. І Україні, для якої це справа честі.
В сухом остатке лично у меня остался только один вопрос.
Вот смотрите, краткая хронология:
1) Ночь с 7-го на 8-е января – сбивают наш борт. Рано-рано утром 8-го января Зеленский уже знает про сам факт. И на перекладных стартует домой.
2) Ночь с 8-го на 9-е января – он проводит в ОП совещание. Прошли уже сутки. Американцы, канадцы уже точно знают все в деталях. Данные основаны на методах ОБЪЕКТИВНОГО контроля. Воздух и космос в районе Тегерана был под мониторингом до молекул, до атомов. Там столько сил и средств разведки было задействовано, что скрыть что-либо изначально было невозможно. Возможно, не передают информацию в Украину, такое возможно.
НО! Я точно знаю, что подробный доклад от НАШИХ спецов был передан на то совещание. Там было две версии: теракт или ПВО, с последним в приоритете.
3) Зеленский пишет видеообращение, нейтрально-без-версий, тут ок.
4) 9-го января вечером США, Великобритания, Канада, Австралия предают огласке причину крушения самолета. Выбирая слегка обтекаемые фразы про “непреднамеренность”, четко говорят – ракета.
5) ВЕСЬ ВЧЕРАШНИЙ ДЕНЬ наш президент продолжает играть в “не все так однозначно”. Хотя он уже точно знает, в деталях, в подробностях.
Вопрос – почему? Вопрос – для чего?
Я не понимаю.
Отже, Іран визнав провину у збитті літака. Чим довів, безумовно, що й близько не такий упоротий, як кремліни, які у подібних обставинах впираються наглухо.
Але ж я не про те, а про нашу дурну бубочку. Яка розуміється на світовій політиці гірше ніж ніяк. От винуватець Іран роздуплив, що проти згуртованої світової спільноти перти марно й треба признаватися до вини. А бубочка – ніт. Чому? На мою думку, тому, що в нього в голові абсолютно кремліноцентрична картина світу. Він мислить світ в тих фантасмагоричних категоріях, що їх продукує кремль, – типу, світ поділений на два табори, третя світова і решта кремлінівської глупоти. Тоді як все виглядає інакше – є світ, і є кілька неадекватних розбишак, держав-терористів, що їх свого часу означили Штати в тому законі про ворогів США від 2017 року.
І оце колоніально залежне світоглядне в голові бубочки і його оточення – ледь не найбільш небезпечна властивість зеленої влади, здатної дуже ефективно повернути Україну в орбіту російського впливу, навіть всупереч бажанням зелених.
Как причудливо тасуется колода.
Иран ПРИЗНАЛ, что самолёт был сбит их ракетой, поскольку его приняли за вражеский объект. Человеческий фактор, все дела, плюс американцы туда-сюда летали. В общем, он упал, да.
А теперь наблюдаем реакцию Володеньки Ссаныча. И его команды, если они уже таки когда-нибудь соберутся вместе. Предельно интересно, с помощью каких залипух пани Мендель станет собирать до удобоваримой кучи весь ассортимент вовочкиных словей по этому поводу.
Во-первых, Путин пособолезновал. И это оказалось важно настолько, что сообщили широкому загалу. Чтоб украинцы прекратили уже думать, будто РФ – средоточие сил зла, некий Мордор, снабжающий ракетами мирных шахтёров Ирана и трудолюбивых верблюдоводов Донбасса.
Во-вторых, вот эта вся хрень про то, как пилоты хотели вернуться на аэродром, и следы от шрапнели на фюзеляже называли нормальными при просто пожаре. Ну да, мы ж на шестом году войны ваще ни разу не в курсе, как выглядит побитая железом техника.
Благодарочку Ирану за сотрудничество тоже надо как-то стройно вписать в общую канву «Вовка- надёжа и опора, и ни разу не пи*ор!» То, что весь мир орал в припиздентское литцо: «Вас тут немношк поимели», а оно (литцо) утверждало, что всё не так однозначно.
Кароч, работы по гланды.
Но ещё более важно, что же молодая команда политиков-международников по этому вот поводу предпримет.
Неплохой такой вызов.
Юристы ваши, законописцы с очень средним образованием, уже себя показали в полный рост, перепутав релокацию с репатриацией в законопроекте №2708. Теперь очередь международников экзамены сдавать. Зимняя сессия. И пересдачи не будет, как вы, надеюсь, понимаете.
Ну что ж. Берём попкорн, наблюдаем.
Вовка, есличё, я за тебя болею. Не потому, что ты мне нравишься как президент. Строго говоря, ты вообще не очень президент, ты – муляж президента. Кривой и мятый. Просто я хочу, чтоб у тебя, говнюка мелкого, хоть что-то уже наконец получилось, блин! Тот факт, что требования к шестому президенту снизились до уровня «а вот сегодня он не обосрался, ликуемте!», меня немножко пугает. Потому как в таких раскладах дешевле было бы содержать в твоём кресле кота.
Що там справа ОГПУ “по дорученню президента” за статтею “Про порушення правил безпеки чи експлуатації повітряного транспорту”?
Що там дізналися слідчі, коли “допитали матір одного з членів екіпажу літака МАУ”?
Що там з “перевіркою авікомпаній на безпеку польотів”?
Що там на “закритому засіданні” Комітету ВР 13 числа будуть оговорювати, “щоби не політизувати”?
Все зробили і проговорили, крім очевидного – про що спочатку заявили всі лідери цивілізованого світу, а тепер визнав Іран.
Це ж треба було так сцятися навіть натякнути на можливу провину путінського союзника, щоб так зганьбитися на весь білий світ.
Ну, крім 4/5 українського населення, для якого “нє всьо так однозначно” і “мальчік учітся” вже виглядає діагнозом, якщо не тим самим “приговором”.
А найгірше, що у так званих “нових ліц” все так – і з війною, і з економікою, і “справу Шеремета” вони так розслідують, і “реформи” їхні такі, всю “епоху рвуть” через сраку.
* * *
Якщо почитати наші новини, то причину катастрофи літака з’ясували Рябошапка та Баканов з Гончаруком під незрімим, але мудрим керівництвом Владіміра Оманського.
Жодного слова вдячності лідерам Канади, США, Великобританії та навіть Австралії за публічну інформацію їхніх розвідок.
Бо інакше ж добрі українці можуть запідозрити, що бувають інші найвеличніші та найвпливовіші, а це табу.
А тим часом на фронті окупанти використовують 122 мм арту та великі міномети, поранених вже доставляють цілими бортами, – найвищі командири на чолі з головкомом мовчать.
Молодець проти овець
Трагедія загибелі українського «Боїнга» стала першим серйозним іспитом для президента Зеленського. Корабель, як відомо, перевіряють штормом, а офіцерів – боєм. Політиків, аби знати їм ціну, перевіряють кризовими ситуаціями. Що показав у кризовій ситуації Зеленський?
Про загибель українського «Боїнгу» компанії МАУ преса повідомила 8 січня біля 6-ї години ранку. Приблизно двома годинами пізніше президент Зеленський висловив співчуття рідним і близьким пасажирів і членів екіпажу – з Маскату (Султанат Оман), де перебував на скандальному відпочинку, який ОПУ старанно називає «робочою поїздкою». Буквально через 15 хв видання «Daily Mail» повідомило, що український літак міг бути збитий. Ще через 15 хв Зеленський заявив, що припиняє «робочу поїздку» в найдорожчий готель Оману і терміново вилітає до Києва.
Отут і почалися дива. «Терміново» у виконанні Зеленського – це через 18 годин. До Києва Зеленський прибув о 2:30 ночі 9 січня приватним літаком. Видання «Тексти» встановило, що літак був замовлений і прибув до Маскату ще до аварії, тож затримала Зеленського не відсутність транспорту. Що конкретно, не зрозуміло.
По прибуттю до Києва Зеленський провів нараду в своєму офісі, на якій були відсутні голова СБУ Баканов і голова ОПУ Богдан. Обоє все ще перебували на відпочинку. Існує інформація, що лише увечері 9 січня з відпочинку повернувся міністр інфраструктури Криклій, в підпорядкуванні якого знаходиться Державіаслужба. Незрозуміла інформація по міністру МВС Арсену Авакову, – схоже, він відпочиває ще й досі.
Далі більше. До вечора 9 січня керівники Британії, Канади і США зробили заяви про, те що український літак, схоже, був збитий іранською ракетою. Україна… промовчала. Про можливість ракетної атаки президент заговорив лише о 9:13 10 січня. Нагадаю, вперше про можливість ракетної атаки преса повідомила через 2 години після аварії. Але й це не межа. У Верховній Раді, де у президентської сили монобільшість, на момент написання цих рядків не відбулося засідань комітетів ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки та комітету з іноземних справ. Це у парламентсько-президентській республіці.
І на біс. СБУ так і не відкрило справу про теракт, МВС натомість шукає помилку пілотів «Боїнга».
Аби зрозуміти те, що сталося, я наведу простий приклад, – уявіть собі загострення на фронті, під час якого начальник Генштабу – на пляжі, командувач ООС – у відпустці, командири бригад – на дачах, і що в неповному складі їх вдається зібрати лише через 18 годин після події, а МО загострення взагалі ігнорує. Питання на кмітливість – де на той час уже буде ворог? Очевидно, свій перший справжній іспит президентська команда провалила з тріском, виставивши себе – негідною, а країну – незахищеною.
Колишні працівники адміністрації президента вже пишуть, як з початком війни з Грузією (!) у Києві на Банковій вони зібралися через дві години – прямо з курортів. Це за «слабкого» Ющенка. Коли стався напад на українські кораблі в Керченській протоці, про агресію Росії президент Порошенко заявив того ж 25 листопада 2018 р., у ніч на 26-е засідало РНБО, а о 16:00 26 листопада Верховна Рада вже зібралася по питанню впровадження Воєнного стану. Порівняно з нині… Як там кажуть прибічники Зеленського? «Дайте йому ще 100 днів – навчиться»? А не запізно вчитися?
Все це на тлі іміджу «крутого мачо зі вдачею гопника», який Зеленському ліпили весь рік ще до виборів. Правда, дивно? Президент, який погрожував посадками політичним опонентам. Який на засіданнях звільняв міністрів. Який визначив винних у вбивстві Шеремета ще до суду і завершення слідства. Який розповідав добровольцям, що він «не лох якийсь». Але коли лідери трьох провідних країн уже говорять, що літак був збитий, той самий президент тягне час, чекає доказів, з’являється в столиці через 18 годин після катастрофи і нездатний зібрати та поставити задачі власним підлеглим.
Про таке український народ зроду-віку казав: «Був молодець проти овець, а зустрів молодця – і сам як вівця».
А тим часом вже й сам Іран визнав, що український літак був збитий іранською ракетою.
Окей, гугл. Ми маємо кейс, коли з російської зброї було знищено український літак.
Давайте спробуємо спрогнозувати, яким чином українська влада скористується цим трагічним кейсом для того, щоб запобігти майбутнім трагедіям? Яких санкцій буде добиватися на розповсюдження російської зброї? Які паралелі з іншими втратами від російської зброї буде проводити на слуханнях в Совбезі ООН? Як буде вимагати зупинити РФ на Донбасі, в Сирії та взагалі по всьому світі?
Ставлю пляшку Булліт бурбону, що нічого не буде. Максимум, замість всього цього Сівохо повезе когось в московську церкву, а Ломаченко сфоткається в костюмі російського танка. Тому що ми маємо справу з одним із найвеличніших лідерів сучасності та найвпливовіших людей світу, впливовіше за нього лише вірус грипу.
Замість висновків
Від самого початку у мене не було сумнівів в українському екіпажі. Не було сумнівів в їх професійності та бажанні врятувати літак.
У мене були, є і будуть сумніви в компетентності та адекватності теперішньої влади. В тому, що ці люди взагалі можуть захищати інтереси держави чи хоча б їм не шкодити.
Навіть в цій страшній ситуації ці люди показали себе абсолютно інфантильними, байдужими і навіть антиукраїнськими. Саме ці особи з різних щаблів влади не мають нічого спільного з поняттям «національний інтерес» чи «безпека та оборона».
Ми всі спостерігали як президент, глава СБУ, генпрокурор, а з ними і решта топ-чиновників колесили по Оманах, Куршевелях та інших найдорожчих відпочинках. Як вони плювати хотіли на загострення ситуації на Близькому Сході та халатно віднеслися до виконання своїх обов‘язків. Саме вони не закрили повітряний простір для наших літаків. Саме Зеленський майже добу не повертався зі свого «релаксу» в Омані. Саме Зеленський навіть після збиття літака з таємних причин залишався там. Саме туди прилітав літак з Москви, а потім назад до столиці держави-агресора.
А потім наслідки трагедії, відверте виправдання Ірану з боку нашого посольства, ігнор з боку президента та МЗС. Коли весь світ кричав про збиття літака іранською ракетою російського походження, Зеленський дякував президенту Ірану, а також ставав фактично на сторону версії РФ та вищезгаданої держави.
Саме ця байдужість, безхребетність, нехтування національними інтересами, відверто антиукраїнський ідеологічний дух влади і призводить до знищення суб‘єктності держави на міжнародній арені й, зрештою, до страшних наслідків.
Їм «какая разніца» до всього. До безпеки, до оборони, до армії, до мови, до інформаційної війни, зрештою, до всього українського.
Вони будують країну «какая разніца». До всього. І це наслідки. І ці наслідки будуть відчуватися все дужче й дужче, поки народ не зрозуміє, в яку яму і яке ярмо потрапила держава.
Аплодує Кремль. Аплодує Путін. Аплодують всі ненависники українського. Браво. Ідеологічно та фактично вони перемогли.
Поки що. Поки ми це дозволяємо.
Особа, яка обіймає посаду глави моєї держави, вимагає від держави, яка збила наш літак і вбила наших (і не тільки) громадян, відповідальності, компенсації та співпраці… під серйозним тиском глав інших держав.
До цього він встиг:
Максимально затриматися десь між каламутними терками і відпочинком, маючи у державі максимальну авіакатастрофу за всю історію України.
Заявити, що версія ракети виключається (потім здати назад).
Триматися твердої лінії – “все не так однозначно”.
Пожурити союзників “за спекуляції”.
Дотримуватися в версіях і риториці позиції Ірану і росії. На противагу позиції Канади, Франції, США та Австралії.
Подякувати вбивцям за співпрацю і разом з ними відбиватися від усього світу, вимагаючи доказів, і знов кажучи про “неоднозначність”.
Тобто вести себе не як “найвпливовіший”, а як звичайне ссикло.
Або як сторона, що зацікавлена в іншому варіанті “істіни”.
Єдине, що забезпечило в цей раз торжество справедливості, – наявність на борту громадян інших держав. Держав, які всіма силами відстоюють права своїх громадян – живих або мертвих. Вмикаючи всі свої ресурси і взаємодію.
В іншому випадку, боюся, ми б разом з Іраном відстояли якусь із версій власної провини. Найбільш зручної.
(Дуже, ДУЖЕ хотів би подивитися три ЗАКРИТІ версії власної держави).
Вітаю вас, тих, які постали під зелений прапор “джихаду” малоросії проти України.
З вами можна робити все, що завгодно.
З вами будуть робити все, що завгодно.
І винними в цьому завжди будете ви самі.
Хоча… ви і так переконані “терпіли” по життю.
США двумя ударами ликвидирует двух генералов, гроздь полковников и майоров, полсотни человек из их окружения.
Иран давит 60 человек на похоронах, сбивает самолет, в котором помимо украинского экипажа стоматологи из Британии и владельцы химчисток из Канады. Хорошо наказали Сатану, на все деньги…
МИД РФ пишет телегу, в которой заявляет, что нет данных, что Тегеран сбил борт и обвинять его рано.
Через десять часов Иран берет на себя ответственность за наш “Боинг”. Даже у теократов оказалось больше масла в башке, чем у кремлевских уродов. Российский “ТорМ-1” не имеет аналогов – только он, так и не побывав в бою, приземлил два своих самолета. Панцири, которые не видят израильских ракет, С-200 – убийца гражданских, Торы – какую страну потеряли, с какими технологиями…
Вкотре продемонстровано: Зезедент Хуженебудько не здатний захищати українців.
Вони кинулися відмазувати Зеленського, бити себе у груди, що вони мали докази збиття літака іранцями ще до визнання іранським президентом провини, але не зрозуміли, що цими словами підписали вирок клоуну: маючи докази, Зеленський вигороджував убивцю.
Ось суть. Якби президент Ірану не виявився достатньо мужнім, щоб визнати провину, Зеленський так би і погодився перекласти вину на наш екіпаж.
Просто дистильована нікчемність. Вбивця не дав Зеленському призначити винними жертв. Хочеться помити руки від цього всього.
Гірше не буде. Що може бути гірше за таку нікчемність?
І ще одне. Трагедія сталася, поки він насолоджувався відпочинком в Омані. Труженік у восьмій відпустці за рік. І тут українці гинуть. А він не може повернутися в Україну.
Кінець епохи гідності.
“Ніхто не відкрутиться” – сказала чучундра, що відпустила беркут, бо “мертвим не поможеш”.
Вони збиралися спихнути вину на пілотів, про що свідчать відкриті кримінальні провадження, про що свідчать вкиди про аналогічну проблему Боїнга, що летів з Ізраїлю в Африку, про що свідчать вкиди по 1+1 про те, який поганий Боїнг, про що свідчить обдзвін лідерів держав, громадяни яких загинули під час катастрофи.
Але спочатку Трюдо і світові лідери, потім медіа, а потім і сам Іран не залишив їм шансів.
А людське горе для них нічого не варте, і навіть воно не змусило їх покинути курорти.
Не кажучи про чергові брехливі обіцянки.
Подивився… Вірніше, намагався додивитись до кінця звернення президента України.
Знов урінотерапія в офтальмології космічного рівня. Бла-бла-бла з опери «Ми орали! Я і трактор» варто було пропустити…
Але як громадянин України я так і не почув відповіді на дуже просте питання «Чому ти, Пасажир Нелохович, приперся до країни аж через двадцять годин після трагедії? Де ти вештався?»
Все інше за тебе та твою дрім-тім відпускників зробили американці та канадійці. Тобі залишилось лише зняти ролика.
Добре, хоч прапори України спромоглися придбати. Дорослішаєте поступово…
