Зекономіка (Трускавецька школа економіки)

Іван Хомяк

Базовим економічним принципом зебільшовизму є закон Шарикова: “Отобрать и разделить”. Можна за п’ять років винести комуняцьких ідолів із топоніміки, але не можливо і за століття вибити цю облуду із голів народонаселення.

Для прикладу, один карщик металургійного підприємства гнівно заявляв, що несправедливо гендиректору отримувати більше ніж він сам. Цей пан вважає, що саме він заробляє усі гроші, а інженери, технологи, менеджери і навіть звичайні сталевари – це паразити, які нічого не роблять. “Еліта пролетаріату”, як писав Жадан. Класичний совіцький підхід. Наскільки мені відомо, при совітах реальна зарплатня робітника заводу перевищувала інженерську мало не в двічі. Наслідки у вигляді технологічного відставання СРСР відомі всім, хто не страждає на збочену ностальгію за “лучшим в мире пломбиром”.

Щоб не розбирати за пунктами оцю маячню, що сидить в головах 73%, далі тезово.

Є три базових фактори для визначення величини оплати праці:
1) складність (вимоги до об’єму та якості знань і досвіду),
2) небезпека (ризики для життя та здоров’я),
3) відповідальність (фінансова, за певну кількість людей, їхнє життя та здоров’я, політична…).

Саме тому професор, сержант і співробітник міністерства мають отримувати приблизно однакову зарплатню.

До цього слід додати, що потреба в певних вакансіях не завжди однакова. Тут включається ринок. Якщо тобі потрібен певний дефіцитний фахівець, а його знайти важко, то ти заплатиш максимально можливе, щоб його не перехопили конкуренти. А якщо таких фахівців як мулу, і вони не мають куди себе подіти, то оплата буде мінімальною. Саме тому найгірший електрозварювальник, який працює день через запой, має таку саму зарплатню як професор, сержант чи начальник обласного управління…

Чи маємо ми загрозу зебільшовизму? Так, хоч не все однозначно. Коломойський, який на сьогодні є абсолютним правителем України, добре знає, як усе працює. Але ті, хто дзюрять кип’ятком від його маріонеток, є ідеальними зебільшовиками. Ось тут і почнеться марксистська діалектика: “єдність і боротьба протилежностей”.

 

Карикатура © Сергей Ёлкин