Чиї бздури вигрібає Україна – Фокіна чи Зеленського?
Як добре, що не пішла на зустріч депутатів з Фокіним. Маразмів про «нас там нет» я достатньо наслухалася в Мінську від «второй стороны» у вигляді Гризлова і маріонеток РФ з ОРДЛО.
Найжахливіше, що Фокін – це фунт. Який озвучує кашу, що вариться в голові Зеленського. Фокін просуває російські тексти і сценарії про «громадянську війну». Але ж і Зеленський переконаний, що це Порошенко напав на Україну.
Кравчук і Фокін – жива ілюстрація, чому Україні на початку 90-х нічого не вдалося, а, навпаки, ми тільки здавали і програвали.
* * *
«Європейська Солідарність» звертається до СБУ та ДБР з вимогою негайно відкрити кримінальне провадження за фактом державної зради за ст.110-111 КК України щодо В. Фокіна, який відверто працює на країну-агресора, а не на мирне врегулювання.
З подивом читаю заяви слуг, що, мовляв, бздури Фокіна – це його особисті бздури, а не офіційна позиція влади. Це неправда. В ТКГ немає особистих бздур, переговорники перед кожним засіданням ТКГ отримують директиви. Під підпис. Від МЗС. Принаймні так було в попередні роки, коли в переговорну групу входили не клоуни. А МЗС супроводжувала процес, а не грала в страуса.
До речі, де заяви МЗС по Фокіну? Як тепер нашим дипломатам в ООН, РЄ, на всіх майданчиках доводити факт російської присутності, якщо офіційні переговорники її не помічають? Немає і реакції самого Зеленського, отже це і його позиція.
Є реакція Авакова. Але заяви в фб – це доля опозиції. Силові і спеціальні структури, якщо вони ще існують в країні, мають негайно порушити кримінальну справу за статтею 111 КК. Це державна зрада. Плювати на могили тисяч наших загиблих від рук російських окупантів воїнів – це зрада.
* * *
Проблема не у Фокіні, а в Зеленському.
Хто йому зараз заважає займатися зовнішньою політикою, армією, реформами, безпекою, а не виступати ВІП-агітатором слуг, руйнувати державні інституції та призначати на всі посади блазнів чи відвертих шкідників.
З віком не завжди приходить мудрість, часто приходить маразм, на жаль. І тоді онуки мають подбати про їх спокійну старість на дивані, а не пхати старих до переговорних груп через Андрюшів. Отак і з Фокіним. Сьогодні дідусь Маші Фокіної, Вітольд, наговорив такого, що соромно усій країні. Соромно на увесь світ.
Не соромно тільки Маші, Андрюші та Вові, які його призначили виступати від імені держави в ТКГ. Але сором – то дрібниці, адже наслідки оцього всього занадто глибокі. Сподіваюсь, ще відворотні.
Наша держава не заслуговує на такого переговорника. Наша країна не заслуговує на людей, котрі призначають таких переговорників.
І у ТКГ, і там, де призначають переговорників, мають бути люди, які відстоюють інтереси України, а не Кремля.
Дід вирішив згадати що таке ньюсмейкер. Та такої уваги Каньє Вест немає за півроку, як Фокін за останні декілька годин.
Діда вкурвило, і він не бачить вже нічого! Від Зеленського аж до повстанців в шахтах Донбасу. Ні одного якута чи мандалорця! Навіть на ТКГ не бачить Якубовича, коли треба вибрати новий опальний вислів про Україну чи росію, коли крутиться барабан сансари!
Пора діду на відпочинок. І не тільки з переговорної групи, і навіть не на склад, а одразу на місце збору, де енки ставлять за невідвідуваність під березою…
Досить нам таких комуністів на долю України. Досить.
Ще й сьогодні нагадив, що це Порошенко винен в тому, що росія не хоче миру, а на війні він заробив. Точно одні російські канали по звичці дивиться…
Заяви Фокіна змусили щось сказати і ОП, і Єрмака. На сайті офісу вивісили довгу заяву, де засуджують тезу Фокіна щодо участі РФ у війні, але замість звільнення його з ТКГ, пишуть:
“Безумовно, заявам Вітольда Фокіна, які категорично розходяться з офіційними позиціями держави, вже надана належна оцінка. Перш за все – суспільством, яке заплатило велику ціну за свої ідеали. Цього не можна не розуміти”.
Якийсь цирк. 🙂 Оцінку його заявам дало суспільство, ми теж засуджуємо, але нічого з цим не робимо, хай ще попрацює?..
Єрмак на своїй сторінці теж засудив, але у величезному дописі переводить стрілки на “попередників”, які в усьому винні й не дають задіяти на повну весь його талан переговірника. Просто волає “критикуйте Порошенка / Турчинова, а не діда Фокіна!” А по факту проглядається, що стосовно амністії, виборів та інших заяв Фокіна він погоджується з дідом. Просто такий спадок лишили кляті попередники.
Власне, що і було очевидно, адже Єрмак вписав Фокіна в ТКГ саме з цією метою – озвучувати речі, які не хоче озвучувати сам, побоюючись критики.
Насамкінець Єрмак пише:
“Моя особиста позиція – пан Фокін має піти з ТКГ”.
Це все чудово, але ж ти його в ТКГ і привів. То виключайте зі складу групи, що за драматичні розшаркування. Але ж і катапультування Фокіна назад у політичне небуття не змінить лінії партії. А значить, в ОП знайдуть ще якусь говорящу голову на його місце, з тими ж задачами і набором тез.
Дідуган Фокін повернувся додому, матюкнувся і пробурмотів: «Сталіна на вас нєту! Ууу, контра!», налив гранчак горілки, закусив чорною ікрою.
Забігла онука Маша: «Дєда, званіл Андрюшка. Гаваріт, увольнять тебя. Нє, понарошку. Наші вернутся, апять тебя премьєр-міністрам назначат. А пака так, сільно бандеровци воют. Ну, нічаво, ми іх патом к стєнкє паставім!».
Ми вже півтора року розбираємося в сортах гівна Зеленського. Здається, набридло навіть тим, хто водить його в нужник і тримає за руку.
Весь цирк, який вже переростає в трагедію, почався з Зеленського.
Питання лише в тому, коли ми вирішимо з ним попрощатися.
Для тих, хто сумнівається, нагадаю: гроші закінчилися, живемо в борг, віддавати будемо усі багато і довго.
Мільярдери стануть мільйонерами точно.
Уявіть на секунду, що призначений Порошенком представник в ТКГ ляпнув би щось подібне як Фокін про “нє віжу нікакой войни с росієй”.
Всі “актівісти-націоналісти-журналісти” і колективний Парасюк рвали б на грудях вишиванки та верещали про кінець світу.
А тепер мовчать.
Значить, думають як Фокін. І відповідно, як їхній президент-слуґа.
Ми знали, але все одно обідно.
* * *
Фокін свою справу зробив – ми втратили обличчя перед світом.
І тепер замість нього просто зайде черговий олєнь.
Справа не в Фокіні, Портнові, Гетманцеві, Хомчаку, Богдані, Тарані, Дубінському, Лєщєнку, Штепі чи Саакашвілі, ім’я їм легіон.
Справа в виборі народу, який за вказівкою пропаганди добровільно садить подібний непотріб собі на шию, а потім дивується, чому “ми, вільні люди вільної землі, тавро поразки маєм на чолі” © Ліна Костенко.
З Фокіним, звичайно, смішно виходить. Такі – йой, ніх*я собі, так він же виявився сєпар і гондон, як же ж так, давайте його викинемо!
А до цього всі такі – йой, ніх*я собі, Сивохо виявився сєпар і гондон, як же ж так, давайте його викинемо.
Але ж ми знаємо, що ці люди там опинилися не просто так, шли-шли, впали, оговталися, а вже в ТКГ сидять.
Цих людей привів Андрюша. Андрюша Борисович Єрмак їх привів. І не так, що Андрюша бігав та шукав патріота, дипломата, героя-державника, а знаходив виключно сєпарів і гондонів. Нє. Він знаходив саме тих, кого шукав. Жодної випадковості, жодного співпадіння.
А Андрюша у нас завхоз часів Зеленського. І Зеленський йому не каже чомусь: “Андрюша, а як так виходить, що у тебе шо не людина, то говно і сєпар? Жалко сєпара? Може, ти сам – сєпер? Іді-ка погуляй”. Зеленський йому довіряє і надалі шукати людей, ставити одного сєпара за іншим, домовлятися з Козаком, підписувати щось від імені держави Україна.
Тобто це не помилка системи. Це така система. Сєпари і говно ставлять сєпарів і говно.
І вихід з цього кола лише один.
Імпічмент.
Відставка.
Суд.
Висери фокіна цікаві, якщо їх розглядати трохи з інших ракурсів.
Перед усім, фактом є те, що вперше за багато років з вуст української переговорної сторони лунає кремлівський нарратив. Україна офіційно заговорила словами кремля.
Можна тут писати багато пустого пафосу, погроз і словосполучень “державна зрада”, але я не буду це робити, бо ненавиджу ці пустопорожні погрози. Водночас є всі юридичні підстави для покарання самого фокіна і зеленського, який його призначив і уповноважив на такі заяви.
І другий цікавий ракурс – це те, що тепер, з висоти 29 років ми добре можемо оцінити, яка дічь тоді очолювала країну, а також оцінити той шлях вперед, яке пройшло суспільство у порівнянні з цією діччю.
Залишилось не багато і не мало. Дійти до фінішу, хоч останні метри такі складні.
Що й слід було доказати – вся пара пішла в свисток. Точніше, в Фокіна. Усі ці потуги звести проблеми й скандали навколо позиції Зеленського, Єрмака, Кравчука виключно до старого маразматика Фокіна дали свій результат. Фокіна звільнено.
А тепер спробуйте підняти тему усіх інших негативних, провокативних і навіть злочинних дій у цій галузі. Вам же скажуть: “Ми все виконали, Фокін добазікався, і його видворили з ТКГ. Чого ви ще хочете. Заспокойтеся і дайте спокійно працювати, не дестабілізуйте ситуацію!” А Фокін був лише громовідводом. Доки він тупо тріпався з кремлівськими оцінками й ініціативами, які й так ніхто б не міг виконати, Кравчук веде відверто капітулянтську лінію, Єрмак зливає секретну інформацію ворогу, тихою сапою російсько-українську війну перекваліфіковують у “внутрішній конфлікт”. А вся наша енергія й увага була спрямована лише на старого пердуна, який ніколи за свою комуняцьку кар’єру не дозволив собі висловити власної, не погодженої думки.
Уже втомився кричати, що ця влада є спецами вищого пілотажу з розводів. А ще в них купа вправних піонерчиків “всєгда готов”, які чи для піару, чи на замовлення їй у цьому допомагають. Коли ЄС тільки спробувала підняти питання про відповідальність Єрмака, як звично включився “Голос” і все переграв. Зараз можуть гордитися – Зеленський, бач, виконав їхню вимогу. Та використав він вас по повній програмі…
ЦЕ ПЕРЕМОГА! — выдохнули тысячи лёгких, и тут же набрали побольше воздуха, чтобы объяснить, чья именно это перемога, и кому все обязаны.
“Це перемога “Голосу”” — попыталась взять верхнее “до” партии “Голос”, но получилось как-то фальшиво и без души.
“Любі мої!” — открыла веки Юлия Тимошенко. — “Лише завдяки невпинним зусиллям партії “Батьківщина”, нашій команді вдалося зупинити здачу національних інтересів…”
“Шановна громадо!” — донёсся голос партии “Свобода”. — “Так, це наша перемога, але не слід зупинятись, доки жлоби погані правлять нами… і геї…. і вілісапедісти…”
“Товаришчи”, — миролюбиво обратилось к гражданам новое, молодое лицо. — “Да, это перемога. Но чья? Это перемога Пальчевського. Потому что любая перемога — Пальчевського, вот же написано для вас специально” — и показал пальчиком, где написано. А написано было везде, вообще везде, по всей Украине на каждом столбе.
“Це шо?” — питав Олег Валерійович Ляшко, показуючи на корову, яку знов привів до Ради. — “Це корова! Ви бачили корову? От тепер бачили. Так от, це корова. А у корови — роги. Розумієте? Роги — для перемоги!”
На площадях собирались активисты и сторонники самых разных партий и ГО. Владимир Медведчук объяснял, что это не перемога, а поражение трудового крестьянского народа, страну которого захватили неонацисты. Журналисты-расследователи, одетые в костюмы забавных зверушек, объясняли, что перемога какая-то не такая, и наверняка была без тендера. “Національні дружини” кидались плюшевыми свинками — просто потому, что их осталось ещё 800 тонн, и надо их куда-то девать. Давид Арахамия по привычке объяснял, что его не так поняли. Где-то вдалеке слышалось натужное пыхтение Аталотия Гриценко и тяжёлое дыхание Михеила Саакашвили — оба великих реформатора опаздывали, но бежали из последних сил. Где-то в толпе потерялась внучка дедушки Фокина, тщетно пытавшаяся выяснить, почему как анал — так у всех табу, а как перемога — так столько желающих попиариться. Мелкие партии объединялись в переможные блоки и подписывали меморандумы, согласно которым перемогу предполагалось поделить поровну. В районных и областных центрах на трибуны выходили мэры, объяснить, что перемога куётся в регионах — при этом многие справедливо замечали, что если бы не децентрализация, то перемога досталась бы их городу целиком, а не была потрачена на дотирование убыточных областей. Андрей Иванович Садовой дал пресс-конференцию, утверждая, что злочинна влада установила антипереможную блокаду вокруг Львова, чтобы насолить ему персонально. На телеканале “1+1” вышла в эфир лента “В бой идут одни старики”, потому что никто не понял, какая победа произошла и в чём её суть, так что действовали рефлекторно.
Мегафон взяла в руки Юлия Мендель.
“Товарищи!” — разнёсся его ультразвуковой голос по площади. — “Давайте не будем забывать, что никакой перемоги бы не было, если бы мы не назначили этого маразматика в контактну групу! Давайте поблагодарим нашего мудрейшего и величайшего лидера за то, что он создал предпосылки для совершения этого исторического шага!” — и тут же начала благодарить.
И только народ недоумённо озирался, пытаясь понять, почему его перемогу уже поделили, и за кого же из этих милых людей лучше всего проголосовать.
