Комусь досі смішно чути про “руку Москви”?
Російська федерація перетворилася на країну-падальника, яка забирає під свій контроль все нежиттєздатне та недорозвинуте.
Проте її дії лише на перший погляд хаотичні та сумбурні, насправді вони прекрасно підготовлені та глибоко прораховані. І тому підтвердженням є російські впливи практично у всіх ключових точках світу, причому переважно чужими руками:
– Європа, наприклад, через своїх лобістів так званого “Північного потоку-2” не має єдиного погляду на енергетичну російську експансію, лідери її правих партій типу Ле Пен не приховують проросійських симпатій;
– в Сирії та взагалі на Близькому Сході легалізовані російські напівофіційні збройні формування, які контролюють потоки біженців до ЄС;
– в США два роки ніяк не розберуться з російським втручанням у їхні вибори;
– Англія якось відчутно так і не відповіла на вбивства російськими спецслужбами людей на її території;
– навіть Японія втягнута в незрозумілі гойдалки переговорів про Курили.
Можна сміятися з венесуельського “друга Кремля” Мадуро, але цей товариш сповна відпрацьовує вкладені в нього мільярди, коли з’являється на екранах з колорадською стрічкою в захваті від “руской побєди в войнє”.
А потім несе “антибуржуазні” гасла в Латинську Америку, яка схильна до всяких більшовицьких Че Гевар, і все це під боком Штатів, в яких проживають мільйони “латінос” і теж є складовою суспільної думки. Тому Мадуро точно легко не віддадуть, ось побачите.
Якщо комусь досі смішно чути про “руку Москви”, ви хоч приблизно можете уявити масштаби впливу та ресурси, задіяні Кремлем проти нашої держави?
Як вважаєте, Україні в таких умовах легко зберігати антипутінську коаліцію та продовжувати дію антиросійських санкцій?
І ким виглядають деякі наші “нові обличчя” та “чесні” кандидати, які на міжнародних заходах закликають обмежувати допомогу своїй країні, дискредитують її прямими тезами з російського ТБ та демонстративно ігнорують її Президента (який є Головнокомандувачем воюючої армії)?
Тому транслювання точки зору ворога, заочне загравання з ним, відмова адекватно оцінювати і використовувати свої досягнення та постійне нагнітання популістичної істерії і є ознакою тієї інфантильності та нежиттєздатності, на яку полює російський падальник.
А Україна для нього ключова проблема, точка відліку відновлення імперії, там не приховують планів “вєрнуть Кієв”.
І зараз головне завдання українського суспільства не дати повернутися до влади тим силам, які знову зроблять нас “грязью Москви” – хто є хто вже видно як на долоні.
