Пара слів про нічто від нікого. Або думайте, кому довіряти країну

Що можна сказати про політичні перспективи людини, призначення якої на посаду вітала вся країна, для якої створили тепличні умови, дали сформувати свій силовий блок на рівні області, через критику якої звільняли високопоставлених чиновників інших областей, а тепер ця людина, витративши 1,5 року впусту, скотилась до “аргументів” рівня “я знаю дональда бєлого”?

Та нічого не можна сказати, окрім того, що ця людина не має ніяких перспектив. Далі будуть тільки істерики і зашквари (бо втрачене відчуття реальності), що через півроку-рік остогидне навіть найпалкішим прихильникам. Коломойський з його медіа-імперією може навіть не напрягатись і не мочити цього… “нового політика”, бо той сам все зробить…

Хотів би звернутись до його прихильників.

Ви звичайно можете:

– розказувати про “реформи в Грузії”, нічого не знаючи ні про реформи, ні про Грузію, ні про рівень життя в Грузії, не можучи відповісти на просте запитання “Яким чином реформована грузинська правоохоронна система може переслідувати святого Саакашвілі?”

– кричати “Порошенко/Гройсман/Яценюк, де реформи?”, при цьому забуваючи задачи аналогічне запитання своєму кумиру. Хоча б самому відповісти на запитання, а які зміни приніс в Одесу Саакашвілі? Чим Одеська область відрізняється від інших в позитивному сенсі? Кажете не може, всьо в Києві рішають? – Поїдьте у Вінницю і зрозумієте, що на місцевому рівні, за бажання, також можна багато чого зробити. Зрештою, навіщо було тоді щось обіцяти людям, якщо не можеш нічого зробити?

– “забути” про безпрецедентну підтримку, свій силовий блок, свою митницю і про те, що через критику саакашвілі звільняли високопоставлених чиновників інших областей.

– шукати відмазку відсутності результату в тому, що “йому не давали”, не можучи назвати хоча б одного прикладу того чого не давали і хто не давав. Я можу погодитися з тим, що відсутність результату може бути пов’язане з тим, що людині не дають, перешкоджають. Але тоді людина хоча б говорить що саме їй не давали зробити, як саме і хто саме заважав. А в ситуації з саакашвілі навіть натяку на результат немає, він просто нічого не робив. Який ж тоді результат може бути?

– “забути” про його прекрасну команду з маш гайдарів, боровиків, горбалів і інших зашкварених клоунів. Це вони мали і будуть в майбутньому забезпечувати результат?

– не зважати на відсутність будь-якої зрозумілої, адекватної програми, ідей, команди, плану дій. “Наша мета – зміна політичних еліт”. Ок змінили, далі шо? Їхнє життя на якийсь короткий проміжок часу зміниться, а ваше життя від того як зміниться?

… ви можете не звертати на це все увагу, “забувати” за це все, “не бачити”. У нас багато людей живуть в штучноствореній ними ж/телевізором реальності.

Але я не можу зрозуміти одного…

Як можна закривати очі на:

– свідому дискредитацію персонажем вашої держави в очах інвесторів (ситуація з Пивоварським)

– свідомі деструктивні дії персонажа, який заради своїх амбіцій і уявних політичних дивідендів (їх ніколи не буде,) готовий знищити вашу країну і кинути її в хаос безвладдя. Ви уявляєте, що таке напрацюючий Парламент/Уряд у воюючій країні, що живе в кредит?

– свідоме руйнування діючих механізмів заради свого виправдання і задоволення своїх амбіцій. Мова йде про закриття центру адмінпослуг на підставі абсолютно вигаданої причини, при тому, що аналогічні центри успішно функціонують в інших областях.

Як можна закривати очі на це? Це ж бо ппц, це ж бо свідоме “врєдітельство”. Заради чого? Заради вас? Вашої країни? Ні, заради своїх віртуальних амбіцій.

Я просто не можу цього зрозуміти…

І я це пишу не про саакашвілі. Бо саакашвілі немає жодних шансів в українській політиці в силу тих причин, що викладені на початку посту.

Я на свіжому політичному прикладі пишу про вас, про людей, які заради задоволення своїх дитячих фантазій про чарівників, готові закривати очі на зашквари зовсім не чарівників і їх ціленаправлене “врєдітєльство” проти вашої країни.

Подумайте про це, бо патріоти (якими ви безперечно є), не можуть настільки безвідповідально відноситись до своєї країни.


Автор