Зламати систему, або Трохи про Скайнет
Останнім часом немає бажання писати. І не тільки тому, що не хочеться вносити в ваші почуття ще більше сум’яття. Тому що є відчуття неминучості деяких речей.
Трохи раніше я назвав поточне очікування – “час ні про що”. Інерція. Ми ще рухаємося згідно старого імпульсу. Але все повільніше. Скоро старий вектор вичерпає себе, і ми покотимося в невідому сторону.
А у мене поки якесь відчуття сюжету “Термінатора”. Наш власний непередбачуваний “Скайнет” вже завантажений в усі системи. І чекає тільки дати урочистого відкриття, свята, шампанського та рожевих кульок під стелею.
А потім він почне діяти та розвиватися.
І не виключено, що він буде діяти за тим же сценарієм.
Тому що йому необхідно знищити стару систему.
Ні, не в тому розумінні “системи”, яке мають люди, які не мають поняття про системи взагалі. Для них це просто якийсь “демон”. Зазвичай до нього додаються дієслова “зламати” або “обдурити” – головна ілюзія більшості.
Під загрозою знаходиться система життєзабезпечення. Яку можливо тільки реконструювати, модифікувати або ж замінити на іншу. Останнє – найскладніший процес, що передбачає поетапність і налагодження кожного елемента на моделі.
Я не бачу нічого, що говорить про зміну системи. Я бачу, що її будуть ламати. Або ж вона зламається сама.
Під недовгі захоплені крики тих, для кого “ламати” – єдиний зрозумілий процес.
Ми і раніше багато чого робили “через дупу”. Однак, результати певної модифікації були в наявності.
Тепер наш доморощений “Скайнет” буде звільняти місце для себе і своїх елементів.
Те, що вже відбувається з Приватом і церквою, – тільки перші дзвіночки.
Ми просто готуємося стати “іншою Україною”, яка здивує світ пох*ізмом до власних основоположних речей.
Ми просто готуємо себе до втрати звичної підтримки від світу, без створення альтернатив (скинутися золотими зубами – не береться до уваги).
Нам готують не боротьбу з корупцією, а шоу жертвопринесення. Яке з попкорном буде дивитися натовп, спраглий одночасно корупційної “крові” та “повирішувати”.
Нас готують до деолігархізації одного олігарха.
Нас вже привчили до сечі в очах. Тепер її треба просто поєднати з процесом роздягання в підворітті.
Нам вже починають завантажувати опцію “опір марний” та “надлишкова армія”.
Нас привчають до жарту про те, що “дефолт ще нікому не зашкодив”.
Ми все ще думаємо, що сидимо біля екрану телевізора, і ризик кіношний, не наш, і на екрані.
А все буде просто. “Скайнет” бадьоро виштовхне дупою з гнізда все, що йому заважає. А потім буде займатися забезпеченням ВЛАСНОГО виживання.
І з якогось моменту ви з захоплених глядачів перетворитеся на перешкоду. Яка скаржиться та просить благ.
Так що вчіться правильно і з душею вимовляти слово “криза”.
– Папа, а правда криза торкнеться тільки олігархів?
– Правда. Їх криза тільки торкнеться. А нам, синку, 3,14дець.
Ой, ви питаєте “що робити?”. Будемо вважати, що основне вже зроблено. Тепер треба гарненько згрупуватися та пережити удар. Будемо вважати це щепленням, яке ми постараємося пережити.
І не дайте “Скайнету” дотягнутися до Конституції. Це поки єдина страховка. Інакше прийдешній “3,14дець” стане законодавчою нормою життя.
Чи можу я помилятися? Звичайно, можу.
Але це залежить від того, наскільки довгим буде “загальний сон”.
А поки ЗЕвантажуйте “Скайнет” в гаджети. Буде весело.
