Критерії вибору – Юлія Тимошенко

Юлія Тимошенко стає політиком у 1997 р., коли вперше обирається до Верховної Ради.
Брала участь у президентських перегонах 2010 року (25% голосів у першому турі, програє В. Януковичу в другому турі), а також 2014 року (другий результат, 12,8% проти 54,7% у Петра Порошенка).
10-й та 13-й прем’єр-міністр України (2005, 2007–2010), віце-прем’єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу (1999–2001).
Очолювала монополіста з торгівлі газом на ринку України – корпорацію «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ).
Юлію Тимошенко пов’язують з Павлом Лазаренком, засудженим у США 5-м прем’єр-міністром України.
У 1995 році Ю. Тимошенко затримують в аеропорту Запоріжжя при спробі контрабанди валюти до Росії – в її ручній поклажі знайдено 26 тис. доларів. Удруге її заарештовують 13 лютого 2001 року, і вона проводить у СІЗО 42 дні. У жовтні 2011 р. Ю. Тимошенко засуджують до семи років позбавлення волі за перевищення повноважень під час підписання газових контрактів з Росією у 2009 р.– і звільняють у лютому 2014 р. в результаті Революції Гідності.
У лютому 2019 р. правоохоронні органи провели численні обшуки з метою викриття «піраміди», побудованої для масового підкупу виборців на користь Ю. Тимошенко. СБУ заявила про 49 організаторів, 686 тис. громадян України, охоплених «пірамідою» та 82 млн дол., що їх планувалося влити в неї.
Біографія, гідна телевізійного серіалу в жанрах «політична драма», «кримінал» і, можливо, «екшн».

Ю. Тимошенко входить до трійки лідерів виборчих перегонів 2019 р.
На сайті «Батьківщини» побіжно знайомлюсь з програмою цієї політичної сили і доходжу висновку, що програма застаріла: в ній досі йдеться про необхідність підписання Асоціації та про завершення процедур для запровадження безвізового режиму; міститься положення про відмову від позаблокового статусу – вже після внесення змін до Конституції, які закріпили стратегічний курс України на вступ до ЄС і НАТО.
Не та версія сайту? Але новини свіжі.

– Євроатлантична інтеграція: програма «Батьківщини» містить заклик до негайного вступу України до НАТО. Наскільки він щирий?

Відомо, що за свого другого прем’єрства Ю. Тимошенко опонує ідеї вступу України до НАТО. Вона уникає участі в роботі Комісії Україна – НАТО в січні 2008 р., перекладає на тодішнього голову ВР А. Яценюка підписання листа щодо ПДЧ, хоча під листом мав стояти підпис прем’єра, а в лютому 2008 р. на Мюнхенській конференції з питань міжнародної безпеки виступає з промовою, в якій немає НАТО, а є неіснуюча «Європейська система колективної безпеки» за участі Росії. Тимошенко прямо називає причину, чому Україна не буде членом НАТО – нею є негативне ставлення до цієї ідеї в Москві. Тимошенко заявляє про те, що Україна не хоче в НАТО, «і це – нормально».
Можна припустити, що за нових обставин її позиція змінилась.
Або що програма «Батьківщини» є суто формальною й не пов’язана з реальним життям.

– Посилення української дипломатії.

В програмі «Батьківщини» Мінські протоколи «підписані з російськими найманцями ЛНР і ДНР». Це при тому, що весь світ бачив, хто саме брав участь у переговорах: П. Порошенко (Україна), В. Путін (РФ), А. Меркель (Німеччина), Ф. Олланд (Франція). Недопущення до переговорів керівників самопроголошених «республік» було принциповим моментом, на якому наполягла Україна. Отже, ця частина програми «Батьківщини» є маніпулятивною.
Пропозицію щодо залучення до переговорного процесу крім країн ЄС також США вважаю правильною.
Програма не містить згадки про Будапештський меморандум, про який так багато говорила Ю. Тимошенко.

– Зміцнення армії.

Генерали слабкі, влада саботує постачання, солдати кинуті напризволяще в побутових питаннях – так у програмі «Батьківщини» описано сучасний стан української армії. Маніпуляція, яка ігнорує результати військового будівництва.

– Протидія агресору.

Цілі, позначені в програмі, насправді вже виконуються або ж виконані; маніпулятивним є твердження про те, що Україна не запровадила жодних власних фінансово-економічних санкцій проти окупантів, адже за оцінками експертів Україна посідає третє місце за наслідками запроваджених санкцій для економіки РФ.
На засіданні РНБО в лютому 2014 р. Тимошенко заперечує проти воєнного стану: «Ми маємо сьогодні благати все міжнародне співтовариство стати на захист України. Це наша єдина надія. Жоден танк не повинен виїхати з казарми, жоден солдат не повинен підняти зброю, тому що це означатиме програш. Ніякого воєнного стану та активізації наших військ! Ми маємо стати найбільш мирною нацією на планеті, просто поводитися, як голуби миру».
У подальшому вона заявляє про створення Руху опору під егідою «Батьківщини», чисельний склад якого мав сягнути 20 тис. осіб, але ініціатива майже не має практичних наслідків.
Ю. Тимошенко уникає участі в голосуваннях за законопроекти, якими РФ визнають агресором.
Активно заперечує проти запровадження воєнного стану в листопаді 2018 р. і голосує за нього лише в останній момент. Глибоке обурення ветеранів і громадськості викликає знущальний допис А. Ульяхіної, тітки Ю. Тимошенко та її близької соратниці , написаний у зв’язку з воєнним станом: «Ворог на війну так і не з’явився».

– Розвиток народовладдя.

Програма «Батьківщини» пропонує створити при кожному міністерстві та відомстві громадські ради з правом блокувального голосу. Чи це не відлуння більшовицьких комнезамів, паралельних органів влади на селі, створених після того, як більшовики програли вибори до сільських рад?
«Батьківщина» пропонує ліквідувати районні та обласні державні адміністрації й перейти до формування виконавчих комітетів, а також муніципальної міліції.

– Розвиток парламентаризму.

Ю. Тимошенко багато говорить про парламентську республіку. В умовах війни та беручи до уваги те, як традиційно працює ВР (чекаючи на налигача), відмова від посади Президента може призвести до ослаблення політичної системи країни.
Увійшовши в 2014 р. в керівну коаліцію, «Батьківщина» згодом виходить з неї, провокуючи разом з «Самопоміччю» та РПЛ парламентську кризу.

– Поширення децентралізації.

На словах «Батьківщина» за створення ОТГ, лишень на добровільних (?) засадах. Разом з тим, ЗМІ багато пишуть про значні житлово-комунальні проблеми в містах і громадах, якими керують обранці від цієї партії.

– Розвиток ринкової економіки.

Попри заяви про підтримку вільного підприємництва, Ю. Тимошенко на практиці є прихильницею жорсткого адміністративного регулювання бізнесу та існування монополій (приклад ЄЕСУ).
За її другого прем’єрства Україна пережила одну з найглибших економічних криз: у 2009 році падіння ВВП склало близько 15% (другий за негативністю показник у світі), тоді як у деяких сусідніх країнах мало місце зростання ВВП (1,7% в Польщі).
Відбулося значне накопичення державного та гарантованого державою боргу: за 2008-2009 р.р. він зріс на 20,2 млрд дол. (з 17,6 до 37,8 млрд дол.).
Запозичення, в т. ч. зовнішні, не сприяли економічній стабілізації. Частину валютних коштів (770 млн дол. у 2008 р.) було спрямовано на виплату так званої «Юліної тисячі» вкладникам колишнього Сбєрбанку СРСР. Кошти було позичено в 2007 р. на 6 років під 6,6 % річних.
Найбільш токсичним економічним спадком Ю. Тимошенко як прем’єрки стали газові угоди з РФ, укладені 2009 р., на надмірні для економіки України обсяги, за неринковою ціною та із застосуванням принципу «бери або плати». Втрати від цих угод оцінюють в десятки мільярдів доларів.

– Відкриття ринку землі.

Ю. Тимошенко послідовно заперечує право власників вільно продавати сільськогосподарську землю. Вона пропонує, щоб землю у власників викуповувала держава. За такої схеми ринкова ціна на землю не формуватиметься, й виникне ще кілька джерел корупції, пов’язаних з оцінкою землі, чергою на укладання договорів та здійсненням сплати за ними.

– Соціальні реформи.

Ю. Тимошенко відома як крайня популіста. Її гасло про зниження вдвічі ціни на газ для населення (тобто до рівня, нижчого за собівартість) в разі реалізації призвело б до вкрай негативних явищ в економіці.
Цікаво, що за свого другого прем’єрства Ю. Тимошенко запевняла МВФ, що підніме ціну на газ для населення до ринкового рівня. Очевидно, що для того, щоб одержати доступ до ресурсів (включно з ресурсами МВФ) вона готова виголошувати будь-які лозунги.

– Розвиток української мови

Дуже довгий час Ю. Тимошенко виступала на захист російської мови, заграючи з електоратом Півдня та Сходу України.

Мій висновок щодо Ю. Тимошенко:
– програма: не моя;
– компетенції: достатні в галузі загального державного управління, недостатні в галузі економіки;
– наміри: доступ до владних повноважень задля досягнення особистих цілей.

Нечіткі зовнішньополітичні орієнтири, прихильність до неринкової економіки та популізму, недостатня орієнтованість на цілі громади, постійна маніпулятивність, недостатній патріотизм роблять для мене неможливим голосування за Ю. Тимошенко.