Як це працює: пенсійна солідарна система

У солідарному рівні пенсійної системи беруть участь усі офіційно працевлаштовані громадяни України – для цього не потрібно писати заяв, або брати довідки. Разом із тим, незнання певних процесів призводить до недбалого ставлення людей до своїх прав, що призводить до їх порушень, тому детально розберемо основні принципи роботи солідарного рівня пенсійної системи України.

Кожен громадянин із початком своєї трудової діяльності, разом зі зарплатою від роботодавця, якщо він наймана особа, у рамках соціального пакету отримує від нього внески на свій обліковий запис у вигляді ЄСВ.

ЄСВ – єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. У цьому визначенні є дуже важливим термін “страхування”, який визначає принципи та механізми роботи солідарного рівня. Ми неодноразово будемо до нього повертатися надалі.

Ставка ЄСВ на сьогодні в Україні становить 22 відсотки від розміру заробітної плати і є обов’язковою до сплати усіма роботодавцями за своїх працівників, і за себе фізичними особами-підприємцями та громадянами, які самостійно забезпечують себе роботою.

Розглянемо процес з точки зору найманого працівника. Щомісяця працівник отримує від роботодавця заробітну плату, та, окремо, внесок ЄСВ на свій обліковий запис у Пенсійному фонді. Кожен внесок є персоніфікованим – це означає, що усі кошти одразу при надходженні фіксуються за конкретним працівником в електронному реєстрі застрахованих осіб.

Тобто, щомісяця на обліковий запис людини вноситься інформація щодо суми внеску зробленого роботодавцем.

Цей процес повторюється кожного місяця, щороку, аж до повного припинення трудової діяльності людини, і поновлюється у випадку повернення до роботи. Результатом цього процесу є персональна база, яка відображає увесь трудовий шлях людини – назву кожного місця роботи, посаду, тривалість стажу і суму сплачених внесків за кожен місяць роботи.

На практиці це має вигляд електронної таблиці, ознайомитись з якою кожен громадянин може у будь який момент часу, навіть не виходячи з дому. Для цього потрібно перейти за посиланням, натиснути на кнопку “Вхід” і авторизуватись за допомогою електронного цифрового підпису, який можна отримати дистанційно через інтернет, наприклад, у додатку Приват24 від Приватбанку. Це дуже важливо, оскільки кожен може перевірити виконання працедавцем своїх обов’язків.

Наступним етапом усі кошти спрямовуються на фінансування видаткової частини Пенсійного фонду, тобто, на фінансування виплат пенсій. Таким чином, після фіксації внесків у системі за кожним громадянином, вони по суті перетворюються на персональні бали, які потім використовуються при визначенні розміру пенсії. Такий механізм повністю убезпечує гроші від інфляційних процесів, оскільки відсутнє зберігання коштів у “живому” вигляді.

Досягши пенсійного віку громадянин звертається до Пенсійного фонду за призначенням пенсії, після чого вступають в силу страхові принципи роботи системи.

При зверненні громадянина розпочинає роботу механізм перевірки виконання умов пенсійної страхової програми, а саме – вимоги до тривалості страхового стажу (який є рівнозначним трудовому), сплати внесків і вимоги до віку. За аналогічними принципами працюють взагалі усі страхові програми, а тому солідарну пенсійну систему можна справедливо порівнювати зі страхуванням життя і здоров’я, або навіть майна.

Ключові елементи такої системи наступні:

  • застрахована особа – працівник, майбутній пенсіонер;
  • сплата внесків – роботодавцем, або застрахованою особою якщо він або вона є фізичною особою-підприємцем чи самозайнятою особою;
  • фонд внесків із якого здійснюються виплати – Пенсійний фонд України;
  • страховий випадок – набуття особою визначеного віку і виконання умов програми.

Основна різниця зі страхуванням, до прикладу здоров’я, полягає в тому, що якщо страховим випадком при страхуванні здоров’я є хвороба, то при пенсійному страхуванні це погіршення працездатності через досягнення людиною певного віку.

Отже, при зверненні громадянина до Пенсійного фонду за призначенням пенсії, після перевірки виконання умов пенсійної програми починається розрахунок розміру пенсії.

Для цього використовується єдина для усіх формула, затверджена пенсійною реформою у 2017 році:

Розмір пенсії = Сз × ІКЗ × Кс,

де: Сз – це розмір середньої заробітної плати в Україні за 3 роки перед зверненням за призначенням пенсії; ІКЗ – це індивідуальний коефіцієнт заробітної плати; Кс – це коефіцієнт страхового стажу, що дорівнює множині кількості місяців стажу роботи і вартості одного року страхового стажу.

Формула складається з двох основних частин – внесків зроблених під час трудової діяльності та тривалості страхового стажу.

Сз × ІКЗ. При розрахунку розміру пенсії враховується розмір зроблених внесків. Але вони були зроблені у зовсім інших економічних умовах, і мали зовсім іншу цінність, ніж коли людина звертається за пенсією. Тому відбувається процес актуалізації внесків – внески прив’язуються до тих економічних показників, які існували на момент їхньої сплати працедавцем, після чого отриманий коефіцієнт множиться на існуючий розмір середньої зарплати за три роки до звернення за пенсією. Тобто, вартість внесків приводиться у відповідність до сучасних економічних умов. Саме тому таким важливим є офіційне зростання доходів громадян. По суті, цей процес є перетворенням персональних балів з облікового запису на “живі” гроші.

Кс. Другою важливою частиною формули є коефіцієнт страхового стажу. У результаті отримуємо кількість страхового стажу в місяцях, яка множиться на вартість одного року стажу.

Результатом цієї формули і є розмір щомісячної пенсійної виплати.

Надалі відбувається щорічна автоматична індексація пенсійних виплат, для приведення їх у відповідність до актуальних економічним змінам. Цей процес є абсолютно автоматичним та ґрунтується на двох основних показниках – сумі 50-ти відсотків зростання інфляції та 50-ти відсотків зростання середніх зарплат за попередній рік. Таким чином, нівелюється вплив інфляційних процесів на вартість пенсії, а також відбувається її збільшення понад інфляційний рівень завдяки зростанню надходжень від збільшення заробітних плат. Для порівняння, якщо до реформи підвищення пенсій було інструментом популістів у вигляді подачок і знищувало усю пенсійну систему через ручне втручання, наприклад збільшенням вартості стажу до рівня полярників, то на сьогодні автоматичний режим індексації унеможливлює ручне втручання і має відповідний ресурс для підвищення у вигляді зростання фонду оплати праці.

Перша така індексація відбудеться у березні 2019 року, після отримання статистичних даних щодо рівня інфляції та зростання середніх зарплат за попередній рік.

Підсумовуючи варто зазначити, що реформована пенсійна система робить свої перші кроки. Реформа позбавила систему такого поняття як “пенсія за статусом” і усунула можливість для політиків до ручного втручання. Реформована система має усі можливості до ефективного функціонування з реальними позитивними результатами, що заохочуватиме кожного українця захищати свої соціальні права.

Водночас, існують значні виклики поза пенсійною системою, які втім мають прямий негативний вплив на її роботу, і які неможливо перебороти без участі усього суспільства. Йдеться передусім про неофіційну зайнятість, яка створює ситуацію, коли осіб за яких сплачуються внески в реальному розмірі є менше, ніж осіб яким здійснюються виплати. Цю проблему часто намагаються видати за демографічну, хоча це є абсолютною неправдою. Саме тіньовий сектор економіки з незадекларованою працею та зарплатами в конвертах є головною проблемою низьких пенсій. Проблемою, побороти яку можна тільки усім разом.

Джерело

Автор